Постанова № 35877262, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 905/3737/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013р.у справі№ 905/3737/13 господарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта"простягнення 41 684, 18 грн. заборгованості, трьох відсотків річних та пеніза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" про стягнення 41 684, 18 грн., з яких: 26 138, 40 грн. основного боргу, 14 915, 14 грн. пені та 630, 64 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 404 від 01.01.2007р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої від позивача теплової енергії.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. (суддя Гринько С.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Дельта" на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" 26 138, 40 грн. заборгованості, 630, 64 грн. три відсотки річних, 10 214, 26 грн. пені та 1 526,47грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404 від 01.01.2007р. зі своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії є доведеним, однак здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично невірним.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. (колегія суддів у складі: Марченко О.А. - головуючий, Зубченко І.В., Радіонова О.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Дельта" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (теплопостачальна організація, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта" (споживач, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого теплопостачальна організація зобов`язалась продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору теплова енергія передається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; вентиляцію в період опалювального сезону; підігрівання холодної води - протягом року.

Згідно додатку до договору об'єкт опалення відповідача знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, 50, площею опалення 135,3 кв.м., об'ємом опалення - 454,3 куб.м., проектним тепловим навантаженням - 0,00887 Гкал/год.

Пунктом 10.1. договору встановлено строк його дії - з дня підписання до 01.01.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення або зміну не буде письмово заявлено однією із сторін (п.11.4. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період (жовтень 2011р. - квітень 2013р.) сторони знаходились у договірних відносинах, оскільки доказів звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони із заявою про припинення дії вказаного договору або перегляд його умов матеріали справи не містять, а інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не надано.

Порядок розрахунків за теплову енергію врегульовано сторонам в розділі 6 договору, відповідно до якого в редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.2010р., розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 209,45грн. з ПДВ за 1 Гкал; 7,00грн. з ПДВ за 1 тону мережної води. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації (п. 6.3. договору).

Додатковою угодою №2 від 01.07.2010р. сторони доповнили договір пунктом 3.2.18., згідно якого до обов'язків споживача було віднесено протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

На виконання умов договору позивач протягом жовтня 2011р. - квітня 2013р. здійснив постачання теплової енергії відповідачу відповідної якості та в обсягах згідно умов договору, у зв'язку з чим виставив відповідачу акти-рахунки за вказаний період на загальну суму 29 285, 82 грн., які були отримані відповідачем, про що свідчать надані позивачем докази направлення актів-рахунків на адресу відповідача, а також підписи представників останнього на актах-рахунках із зазначенням дати отримання відповідного рахунку.

Відповідач виставлені рахунку за спожиту теплову енергію оплатив частково: 16.02.2012р. - на суму 875, 11 грн., 12.10.2012р. - на суму 1000,00 грн. та 18.12.2012р. - на суму 1272,31 грн., що підтверджується витягами з банківських рахунків. Решта боргу відповідачем не сплачена, за останнім утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 26 138,40 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст.ст. 1, 20 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг №123 від 30.09.2011р. встановлені тарифи на теплову енергію ТОВ "Краматорськтеплоенрго" для бюджетних організацій і інших споживачів в розмірі 733,48грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №149 від 30.03.2012р. встановлені тарифи на теплову енергію ТОВ "Краматорськтеплоенрго" для бюджетних організацій і інших споживачів (крім населення) в розмірі 807,46грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 858,81грн. за 1 Гкал (без ПДВ) відповідно.

Пунктом 4.1.6. договору № 404 від 01.01.2007р. сторони між собою погодили, що у випадку зміни тарифів та цін уповноваженими на це органами, вони застосовуються без додаткового узгодження сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно провів розрахунок за поставлену відповідачу згідно договору № 404 від 01.01.2007р. протягом жовтня 2011р. по квітень 2013р. теплову енергію на підставі тарифів, встановлених зазначеними постановами уповноважених органів відповідно до вимог закону.

Частиною 3 ст.24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач в порушення умов договору виставлені позивачем акти-рахунки за спожиту протягом жовтня 2011р. - квітня 2013р. теплову енергію на загальну суму 29 285, 82 грн. оплатив лише частково - на суму 3 147, 42 грн. та з порушенням строків проведення такої оплати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 26 138, 40 грн. Докази сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи зазначені норми закону та встановлені господарськими судами обставини справи, зокрема факт невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати поставленої позивачем теплової енергії, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанцій, правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26 138, 40 грн. боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскільки відповідач порушив строк оплати отриманого товару, (мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання), то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача, правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в заявленому позивачем до стягнення розмірі - 630, 64 грн. за період прострочення з 22.11.2011р. по 24.05.2013р. та з урахуванням кожного окремого акту-рахунку.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити пеню за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, як штрафну санкцію, передбачено також і статтею 230 ГК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами в п.7.2.4. договору, з урахуванням додаткової угоди №2, погоджено, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності із Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Таким чином, саме визначений сторонами в договорі закон має застосовуватися у випадку порушення споживачем строків оплати спожитої теплової енергії, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 14 915,15грн. нарахована за періоди з 17.11.2012р. по 17.05.2013р., з 14.12.2012р. по 24.05.2013р., з 15.01.2013р. по 24.05.2013р., з 11.02.2013р. по 24.05.2013р., з 09.03.2013р. по 24.05.2013р., з 08.04.2013р. по 24.05.2013р., з 12.05.2013р. по 24.05.2013р.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскільки відповідач порушив строк оплати отриманого товару, (мали місце несвоєчасні розрахунки за спожиту теплове енергію), то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача, правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені частково. При цьому місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок пені, правильно визначивши періоди нарахування пені у відповідності до умов договору № 404 від 01.01.2007р.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих судами попередніх інстанцій рішення та постанови не вбачається.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі № 905/3737/13 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко