Постанова № 35877211, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 927/741/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргугр. ОСОБА_4, м. Ніжин Чернігівської областіна рішеннявід 04.07.2013 господарського суду Чернігівської областіта постановувід 12.09.2013 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 927/741/13 господарського суду Чернігівської областіза позовомгр. ОСОБА_4, м. Ніжин Чернігівської областідо товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі", м. Ніжин Чернігівської областіпро стягнення середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди у загальній сумі 44 661,10 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:

гр. ОСОБА_4 особисто ТОВ "Ніжинтепломережі" Ковальчук О.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

Гр. ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" (далі - відповідач) про стягнення 201,70 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 41 018,40 грн. середнього заробітку за увесь час затримки виплат та 3 441 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 у справі №927/741/13 (суддя Белов С.В.) у позові до відмовлено повністю з підстав пропущення позивачем встановленого ч. 1 ст. 233 Кодексу Законів про працю України тримісячного строку для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 (судді: Куксов В.В. - головуючий, Рєпіна Л.О., Гончаров С.А.) вказане рішення залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. ст. 116, 117, 233, 237-1 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство). Позивач зазначає про непропущення ним строку для звернення з позовом про вирішення трудового спору та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог по суті.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з травня 2007 року позивач працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ "Ніжинтепломережі", а 10.09.2012 її було звільнено з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Звертаючись із даним позовом, позивач посилалась на порушення відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України, яке полягало у затримці виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку, оскільки така виплата фактично була здійснена не в момент звільнення позивача, а лише 19.02.2013. Крім того, позивач зазначав, що при здійсненні відповідних виплат йому було неправильно обраховано суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Оскільки ухвалою господарського Чернігівської області від 19.01.2013 було порушено справу №927/184/13-г про банкрутство ТОВ "Ніжинтепломережі" з огляду на приписи ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України даний спір підвідомчий господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив виключно з того, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Однак з висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, частина перша ст. 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників. Проте перш ніж застосовувати такий строк, суд повинен з'ясувати, чи порушене право позивача (працівника), за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо судом встановлено, що право особи порушене, але встановлений строк сплинув, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом такого строку - за відсутності наведених позивачем поважних причин його пропущення (ст. 234 КЗпП України).

Іншими словами, пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Однак у порушення вказаного порядку суди попередніх інстанцій взагалі не розглядали заявлені позовні вимоги по суті, тобто не встановили наявність або відсутність порушення прав позивача, а обмежились виключно посиланням на пропущення останнім строку для звернення з позовом.

При цьому суд першої інстанції при здійсненні провадження у справі помилково керувався нормами Цивільного процесуального кодексу України, тоді як даний спір підвідомчий господарському суду і, відповідно, повинен розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції на згадані порушення уваги не звернув.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України), суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті справи.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, встановити наявність або відсутність порушення прав позивача, в залежності від чого розглянути питання щодо дотримання останнім встановленого строку для звернення до суду з позовом, та розглянути справу згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 233 Кодексу Законів про працю України, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 12, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 у справі №927/741/13 скасувати.

3. Справу №927/741/13 передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич