Ухвала суду № 35876603, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2420/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Надія» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року приватне підприємство «Надія» (далі - Позивач, ПП «Надія») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0003342301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем з ТОВ «Стройсервіс Монтаж» договору, на підставі яких ПП «Надія» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у червні 2013 року працівниками ДПІ у м. Черкасах було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Надія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стройсервіс Монтаж» та покупцями товарів (робіт, послуг) за період з 01.11.2012 року по 31.01.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 74 812,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 14.06.2013 року №3/22-14/21356758. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 02.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003342301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 93 515,00 грн., у тому числі за основним платежем - 74 812,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 18 703,00 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

19.11.2012 року між ПП «Надія» (Замовник) та ТОВ «Стройсервіс Монтаж» (Підрядник) укладено договір підряду №191112 (далі - Договір), відповідно до якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлені даним Договором строки роботи по влаштуванню бетонної підлоги зі зміцнювачем площею 4933 кв.м. на об'єкті Замовника, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21/12 (надалі - об'єкт для проведення робіт), у відповідності з переліком робіт, вказаних в кошторисі №1 (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи в строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору договірна вартість робіт з урахуванням вартості матеріалів за цим Договором згідно з Додатком №1, складає без ПДВ - 374056,88 грн., крім того, ПДВ 20% - 74811,37 грн. Всього до сплати з урахуванням ПДВ 20% - 448868,25 грн.

Протягом 3 банківських днів із дня підписання цього Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника аванс у розмірі 289846,70 грн., в т.ч. ПДВ - 48307,78 грн., та враховує його при розрахунках за виконані роботи з вартості, зазначеної в Довідці форми КБ-3 (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.5 Договору оплата за виконані Підрядником роботи здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів Замовником на поточний рахунок Підрядника в порядку і розмірах, передбачених графіком проведення оплат (Додаток №2), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору строки виконання робіт встановлюються згідно графіку виконання робіт (Додаток №3), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Факт виконання зазначеного Договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (а.с. 18-25), акту приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 26), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 27), платіжних доручень (а.с. 28-35).

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, укладення Договору було зумовлено необхідністю виконання договірних зобов'язань Позивача перед ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» (договір підряду №121112 від 12.11.2012 року), згідно яких Позивач як генпідрядник зобов'язувався своїми силами і засобами виконати роботи по реконструкції тарного цеху (влаштування промислової підлоги) під склад сировини, допоміжного матеріалу, друкарського інструментарію та готової продукції ТОВ «ММ Пекеджінг Україна». Тобто, на думку колегії суддів, отримані ПП «Надія» за Договором роботи були використані останнім у власній господарській діяльності.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. 198 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ Позивачу, оскільки наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують правомірність формування ПП «Надія» податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладеного Позивачем з ТОВ «Стройсервіс Монтаж» Договору.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість твердження податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Стройсервіс Монтаж» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПП «Надія», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на встановлення у ході перевірки ТОВ «Стройсервіс Монтаж» взаємовідносин останнього з контрагентами, які мають ознаки «фіктивності».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Надія» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.