Постанова № 35876149, 02.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року Справа № 813/7421/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретар судового засідання Щур В.Р.

представника позивача Копитчак Є.І., Рубай С.І.

представників відповідача Алєшнікової В.В., Гейвича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000752200, №0000762200, № 0000091700 від 02.09.2013 року,

в с т а н о в и в:

Спільне українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд» (далі - СУП ТзОВ «Термобуд») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2013 року за № 0000752200, № 0000762200, № 0000091700.

В обґрунтування позовних вимог посилається на помилковість висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки з наступних підстав. В ході перевірки податковим органом не ставились під сумнів та в акті перевірки немає жодних застережень щодо розрахунку розміру собівартості виготовленої продукції (пінопласту). За період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р. дохід від реалізації товарів СУП ТзОВ «Термобуд» на 627 700,00 грн. більший від собівартості виготовленої продукції, а відтак, висновок про реалізацію товарів за цінами нижчими від собівартості та заниження податку на додану вартість не відповідає дійсності. Крім цього, в акті перевірки перелічується лише надані позивачем первинні документи, однак, не вказані порушення в їх оформленні або про відмову в наданні інших первинних документів; не викладено зміст порушення та посилання на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені товариством. Позивач також вважає необґрунтованим висновок щодо висновку про неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1690,00 грн., оскільки на період перевірки працівники СУП ТзОВ «Термобуд» ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4 прийняті на роботу та такими подані заяви про застосування податкової соціальної пільги, які були надані під час перевірки та не до яких зауважень з боку податкових органів в ході перевірки, не було. З урахуванням викладеного вважає винесене податкове повідомлення-рішення є незаконним, таким, що порушують норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснення надали аналогічні до викладеного у позовній заяві, додатково зазначили, що в акті перевірки не вказано які норми законодавства України порушило СУП ТзОВ «Термобуд», дані зазначені відповідачем в Акті перевірки є недостовірними та надуманими.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, які обґрунтовуються наступним. В ході перевірки встановлено що за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. СУП ТзОВ «Термобуд» задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 14308815 грн. Підприємством реалізовано готову продукцію (пінопласт) фізичним особам (покупцям) за цінами нижчими від собівартості виготовлення пінопласту, оплата якого проводилась в касу підприємства. а також готову продукцію юридичним особам, оплата яких проводилась через розрахунковий рахунок. Витрати, які впливають на собівартість наданих послуг, виконаних робі, включаються до складу валових витрат при розрахунку об'єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг). В ході перевірки. Вважає, що в ході перевірки, податкових органом в порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, ст. 137, п. 138.4 п. 137.6 п. 138.2 п. 138.8 ст. 138 ПК України правомірно встановлено заниження доходу на суму 630400 грн.

Також вказує на те, що проведеною перевіркою обґрунтовано встановлено заниження задекларованих позивачем показників рядка 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковується за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на сум 126080 грн. база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг згідно п.188 ст.188 ПК України вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнообов'язкових податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу готової вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платником безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Таким чином, вважає висновки Городоцької ОДПІ щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість всього податкового зобов'язання по ПДВ на суму 126080 грн. підставним та законним.

Також вважає правомірними висновки акта щодо встановлення порушення по податку з доходів фізичних осіб внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1 690 грн., а саме: зменшено суму загального місячного оподаткування доходу платника податку-працівника підприємства на суму податкової соціальної пільги без подання роботодавцю заяви про самостійне обрання місця застосування ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3. з тих підстав, що заяви про застосування ПСП вказаних працівників написані 31.08.2010 р., тоді як ПК України набрав чинності з 01.01.2011 р. За таких обставин, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

СУП ТзОВ «Термобуд» 06.01.1991 р. зареєстроване Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа, за адресою6 Львівська область, Яворівський район, с.Новий Яр, що підтверджено копією з Витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 368557 та Довідки АБ № 591586 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код - 30274892; вид діяльності: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями; виробництво будівельних виробів із пластмас; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; виробництво неметалевих мінеральних виробів; виробництво плит, труб і профілів із пластмас; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт.

У період з 22 липня 2013 по 09 серпня 2013 року Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку СУП ТзОВ «Термобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року. За результатами якої складено Акт від 16.08.2013 року № 439/22-00/30274892.

Проведеною перевіркою встановлені порушення ведення податкового обліку, а саме:

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, ст. 137, п. 138.4 п. 137.6 п. 138.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), СУП ТзОВ «Термобуд» занижено податок на прибуток в сумі - 132384 грн. в т.ч. за 1-й квартал 2012 року в сумі - 33883 грн., за 2-й квартал 2012 року в сумі - 45658 грн., за 4-й квартал 2012 року в сумі - 52843 грн.;

- п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI (із змінами і доповненнями) занижено податок на додану вартість на суму 126080 грн., в т.ч за березень 2012 року на суму - 32269 грн., за червень 2012 року на суму - 43484 грн., за грудень 2012 року на суму - 50327 грн.;

- п.п 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 164.1.1 п. 164.1., ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 ПК України. Внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1690,00 грн.;

- п. 46.1. ст. 46, п. 119.2. ст.. 119, п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме у звітності за ф. 1 ДФ у 1-3 кварталах 2012 року встановлено факт подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

На підставі Акта перевірки Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000752200 від 02 вересня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 157600,00 грн.;

- № 0000762200 від 02 вересня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 165480,00 грн.,

- № 0000091700 від 02 вересня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4663,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

При вирішенні вказаного спору, суд виходив з наступного.

Щодо заниження податку на прибуток в сумі 132384 грн. суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, та відображено в акті перевірки, що в 1-му кварталі 2012 року було реалізовано продукцію на загальну суму 1748012 грн., фактична собівартість якої 1909358, відповідно сума заниження валових доходів вказана 161346; в 2-му кварталі 2012 року було реалізовано продукцію на загальну суму 3453139 грн., фактична собівартість якої 3670560, відповідно сума заниження валових доходів вказана 217421; в 4-му кварталі 2012 року було реалізовано продукцію на загальну суму 3612754 грн., фактична собівартість якої 3864387, відповідно сума заниження валових доходів вказана 251633. Загальна сума заниження становить 630400 грн. Від зазначеної суми заниження валових доходів донараховано податок на прибуток у розмір 132384 грн.

Собівартість продукції розрахована податковим органом у 1, 2 та 4-му кварталах 2012 року шляхом сумування витрат відображених СУП ТзОВ «Термобуд» на рахунках класу «Витрати діяльності», а саме сумуванням рахунків 90, 91, 92, 93 та 94.

Як вбачається з припису п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ.

Підпунктом 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;

Згідно п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України - собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Тобто, визначений статтею 138 Податкового кодексу України перелік витрат не може бути предметом вибіркового використання у процесі оподаткування.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 від 30.11.1999 року - рахунки класу «Витрати діяльності» застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Згідно п.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року - норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності. Відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» - собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено, що витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» - до адміністративних витрат (рахунок № 92) відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» - витрати на збут (рахунок 93) включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

- витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» - до інших операційних витрат (рахунок № 94) включаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі й втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойка;

- витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Спільне українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд» здійснює господарську діяльність по виготовленню та реалізації пінополістирольних плит (пінопласту) за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Новий Яр.

Згідно копії свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 28.11.2003 р. та копії Технічного паспорта СУП ТзОВ «Термобуд» від 25.09.2008 р. у своїй діяльності у 2012 році використовувало цех пінополістирольних плит площею 2300,1 кв.м., та адміністративне приміщення площею 261,4 кв.м.

01.01.2011 р. між СП ТзОВ «Термобуд» (Покупець) та ПП «ОККО-Бізнес» укладено договір № 01ОБСК-1484 купівлі-продажу товарів по смарт-картках, згідно якого, Продавець зобов'язується передати Товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти Товар та повністю оплатити Товар в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках до нього.

Згідно таких договорів СУП ТзОВ «Термобуд» у 2012 році здійснювало поставку товарів по західних областях України (Закарпатська область, Львівська область, Івано-Франківська область, Тернопільська область, Волинська область). Для виконання таких договорів поставки СУП ТзОВ «Термобуд» використовує власні вантажні транспортні засоби. На балансі СУП ТзОВ «Термобуд» знаходиться чотири вантажні транспортні засоби, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу: РСА № 456603, САК 147852, САК 147853 та ІНС №293587. І саме ці вантажних автомобілі СУП ТзОВ «Термобуд» використовує для доставки виготовленої продукції (пінополістирольних плит) до замовників згідно укладених договорів поставки, відповідно несе витрати на збут виготовленої продукції.

Таким чином СУП ТзОВ «Термобуд» несе витрати, які не лише пов'язані із собівартістю виготовленої продукції, а й інші зокрема адміністративні витрати, витрати на збут та операційні витрати.

Згідно наданих відповідачем Аналізів рахунку № 79 за І, ІІ, ІІІ та IV квартали 2012 року вбачається, що СУП ТзОВ «Термобуд» облікувало витрати на різних рахунках. Даний факт також підтверджується оборотно-сальдовими відомостями № 92, № 93 за І-IV та № 23 за серпень 2012.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в ході господарської діяльності здійснював облік (розподіл) витрат відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 від 30.11.1999 року.

Крім того, на підтвердження своїх доводів, щодо невідповідності висновків про реалізацію позивачем в 2-му та 4-му кварталах 2012 року виготовленої продукції за цінами нижчими від собівартості її виготовлення, позивачем надано податкові декларації з податку на прибуток, а саме:

- від 03.05.2012 року за І квартал 2012 р., згідно якої вбачається, що доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+рядок 03) становлять - 2343543 грн., в тому числі: дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) - 1748012 грн.; собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - становить - 1858888 грн.;

- від 02.08.2012 р. за І півріччя 2012 року дохід, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+рядок 03) становить - 5830867 грн., у тому числі: дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) - 5201151 грн.; собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - становить - 5097377 грн.;

- від 09.11.2012 року за три квартали 2012 р., у відповідності до якої, дохід, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+рядок 03) становить - 10410632 грн., в тому числі: дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) - 9756239 грн.; собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - становить - 9169296 грн.;

- від 05.02.2013 року за 2012 рік вбачається, що дохід, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+рядок 03) становить - 140308815 грн., у тому числі: дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) - 13368993 грн.; собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - становить - 12696293 грн.

На підтвердження реалізації готової продукції (пінопласту) СУП ТзОВ «Термобуд» позивачем надано накладні:№ РНк-000218 від 21.03.2012 р., № РНк-000151 від 07.03.2012 р., № РНк-000008 від 05.01.2012 р., № РНк-000150 від 07.03.2012 р., № РНк-000401 від 26.04.2012 р., № РНк-000330 від 11.04.2012 р., № РНк-000675 від 08.06.2012 р., № РНк-000803 від 26.06.2012 р., № РНк-001502 від 18.09.2012 р., № РНк-001423 від 07.09.2012 р., № РНк-0001179 від 13.08.2012 р., № РНк-000875 від 04.07.2012 р., № РНк-001870 від 29.10.2012 р., № РНк-001726 від 15.10.2012 р., № РНк-001685 від 10.10.2012 р. та № РНк-001632 від 03.10.2012 р..

Однак, в ході судового розгляду відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували реалізовано готову продукцію (пінопласт) за цінами нижчими від собівартості виготовлення пінопласту та не доведено факту продажу даної продукції за цінами нижчими від звичайних цін на аналогічну продукцію.

Щодо порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI (із змінами і доповненнями) внаслідок чого СУП ТзОВ «Термобуд» занижено податок на додану вартість на суму 126080 грн., в т. ч. за березень 2012 року на суму - 32269 грн., за червень 2012 року на суму - 43484 грн., за грудень 2012 року на суму - 50327 грн., суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлена загальна сума заниження валових витрат у розмірі 630 400 грн. Від зазначеної суми заниження валових доходів донараховано податок на додану вартість у розмірі 126080 грн.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у т.ч. операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Однак, оскільки відповідачем не доведено заниження СУП ТзОВ «Термобуд» валових витрат то донарахування податку на додану вартість на таку суму валових витрат являється протиправним.

Щодо висновків акту про порушення п.п 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 164.1.1 п. 164.1., ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1690,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з штатного розпису станом на 01.11.2011 р. рахується 27 працівників, зокрема: оператором котельні ОСОБА_1; оператором котельні ОСОБА_3.; водієм вантажного автомобіля ОСОБА_4 та майстром зміни ОСОБА_2

01.04.2012 р. водієм вантажного автомобіля СУП ТзОВ «Термобу» ОСОБА_4 на підставі п.169.1 ст.169 ПК України звернувся до підприємства з заявою про застосування податкової соціальної пільги.

Аналогічні заяви були написані:

- 03.01.2011 р. оператором котельні ОСОБА_1;

- 04.01.2011 р. оператором котельні ОСОБА_3.;

- 01.04.2012 р. майстром зміни ОСОБА_2

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено відсутність заяв про застосування сум податкової соціальної пільги працівниками СУП ТзОВ «Термобуд» ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_4, а відтак, в ході перевірки вищезазначені працівники були прийняті на роботу в СУП ТзОВ «Термобуд» та подали заяви про застосування податкової соціальної пільги, ще до 01.01.2012 р.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача, що заяви про застосування податкової соціальної пільги є недійсними, оскільки написані 31 серпня 2010 року з посиланням на норми Податкового кодексу України, оскільки усі зазначені працівники у січні 2011 року повторно написали заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Із встановлених вище обставин суд приходить до висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують, що в результаті здійснення господарської діяльності СУП ТзОВ «Термобу» діяло згідно норм чинного законодавства, а відтак, висновки акта не відповідають дійсності, а прийняті податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській №0000752200, №0000762200, №0000091700 від 02.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОБУД» сплачений судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 09 грудня 2013 року.

Суддя Мричко Н.І.