Постанова № 35874927, 03.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року Справа № 812/9614/13-а

об 11 годині 15 хвилин м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Ципко О.В.

за участю секретаря: Гаркуші Ю.О.

представника позивача

УПФУ в Артемівському

районі м. Луганська Пархоменко В.С., головного спеціаліста -

юрисконсульта (довіреність від 03.01.2013 №51/07-13)

представника відповідача

ВВД ФССНВ ВПЗ України

в м. Луганську Амірханян Н.Л., головного спеціаліста відділу з

юридичних питань (довіреність від 29.10.2013 №5078/06)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районні міста Луганська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про визнання дій неправомірними, стягнення виплаченої пенсії по втраті годувальника у розмірі 900,00 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районні міста Луганська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, в якому позивач просив:

- визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську щодо невиплати суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_3 по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання неправомірними;

- стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську витрати на виплату ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 900,00 грн.;

- зобов'язати відповідача зараховувати до відшкодування суми витрат, понесені позивачем по відшкодуванню сум виплаченої пенсії ОСОБА_3 по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві з подальшим нарахуванням пенсій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 01.06.2010 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію по втраті годувальника - батька ОСОБА_4, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до акту №3 форми Н-1 ОСОБА_4 загинув внаслідок нещасного випадку на підприємстві «Шахтопрохідне управління №5 ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка».

У 2009 році ОСОБА_3 залишився круглим сиротою після смерті його матері - ОСОБА_5

У травні - жовтні 2013 року УПФУ в Артемівському районні міста Луганська виставило відповідачу до взаємозаліку пенсію ОСОБА_3 за період з 01.05.2013 по 28.10.2013, однак у відшкодуванні відповідачем було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_3 станом на жовтень 2013 року не був непрацездатною особою, оскільки закінчив навчання 30.04.2012.

На підставі вищевикладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Згідно із таблицями розбіжностей за 2013 рік, ОСОБА_3 закінчив навчання 30.04.2012, а тому на жовтень 2013 року не був непрацездатною особою, відповідно, підстави для виплати пенсії по втраті годувальника у відділення Фонду були відсутніми.

У задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська за період з травня по жовтень 2013 року помісячно складено списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, копії яких подано до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську (далі - ВВД ФССНВВПЗ України в м. Луганську).

Вищевказані виплати увійшли до актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с.12,14,16,18,20,22).

Акти разом зі списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання направлялися позивачем до ВВД ФССНВВПЗ України в м. Луганську для погодження.

Разом з тим, відповідачем вказані суми прийнято до відшкодування не у повному обсязі, про що складено таблиці розбіжностей до довідок про відшкодування ВВД ФССНВВПЗ України в м. Луганську витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с.13,15,17,19,21,23).

Дослідженням таблиць розбіжностей та списків осіб, по яких Фондом не прийнято до відшкодування суми витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлено, що ВВД ФССНВВПЗ України в м. Луганську у спірному періоді не прийняті до відшкодування, зокрема, суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням навчання 30.04.2012.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд приходить до наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно зі ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

допомога на поховання пенсіонерів.

Згідно ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статті 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ст.ст.1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Положення ч.2 п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Міністерством юстиції України 16.05.2003 зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, якою затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».

Пунктом 2 Порядку визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Згідно п. 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до п.5 Порядку, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

З вищевикладеного вбачається, що витрати, понесені Пенсійним фондом України на основний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та на виплату і доставку цих пенсій підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Однак, правомірність призначення та виплата цих пенсій повинні підтверджуватись відповідними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся із заявою про призначення пенсії до УПФУ в Артемівському районі м. Луганська 17.05.2010, що підтверджується заявою (а.с.41).

УПФУ в Артемівському районі м. Луганська була призначена та виплачувалась 25.05.02.2010. Видом пенсії зазначена пенсія по втраті годувальника (а.с.39-40).

Статтею 36 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Статтею 33 Закону України №1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

За ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Тобто, згідно приписів Закону №1105 для здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, дружина померлого саме на момент смерті годувальника повинна досягти 55 років, перебувати на утриманні, не працювати, або мати інвалідність, при цьому, факт знаходження на утриманні повинен бути доведений в установленому порядку.

Оскільки в судовому встановлено, що ОСОБА_3 було призначено пенсію по втраті годувальника та зазначена пенсія йому виплачувалась, що підтверджено розпорядженням УПФУ в Артемівському районі м. Луганська від 25.05.2010, позивачем правомірно було заявлено відповідачу до відшкодування витрати на виплату ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника.

Враховуючи викладене, та проаналізувавши положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення витрат на виплату ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 900,00 грн. є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

Стосовно вимоги про визнання дій відповідача щодо невиплати суми витрат на виплату пенсії неправомірними, суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача зараховувати до відшкодування суми витрат, понесені позивачем по відшкодуванню сум виплаченої пенсії ОСОБА_3 по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві з подальшим нарахуванням пенсій суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначеною нормою передбачено відновлення вже порушеного права, а не його захист на майбутнє, а тому судом не вирішується питання щодо вчинення певних дій на майбутнє, тому в задоволенні зазначеної позовної вимоги у суду відсутні підстави.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на виплату пенсії ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 900,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про визнання дій неправомірними, стягнення виплаченої пенсії по втраті годувальника у розмірі 900,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську (юридична адреса: 91055 м. Луганськ, вул. К. Маркса, 45, код ЄДРПОУ 25938888) на користь Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська (юридична адреса: 91021 м. Луганськ, вул. А. Ліньова, 106, код ЄДРПОУ 21792301) витрати на виплату ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 900,00 грн. (дев'ятсот гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 09 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Ципко