Постанова № 35873524, 04.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/6234/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Соколової Т.Г.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року№0006342202/639.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 01 жовтня 2013 року №2492/16-03-22-02-12/33014041, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Новомосковськ Агро" (код ЄДРПОУ 33014041) по питанню правомірності перебування на спеціальному режимі оподаткування за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки, про заниження податку на додану вартість, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами.

Мотивуючи свої вимоги зазначає, що ТОВ "Новомосковськ Агро" є сільськогосподарським товаровиробником суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ. Для провадження господарської діяльності з виробництва сільгосппродукції ТОВ "Новомосковськ Агро" придбавало у контрагентів автомобіль Шевроле Лачетті, картриджі, джерела безперебійного живлення, комп'ютери, адаптер, карман, автошини Michelin, суми ПДВ з вартості яких позивачем включені до податкової декларації з ПДВ (скорочена). Оскільки придбання легкового авто, комп'ютерної техніки, автошин, картриджів, джерел безперебійного живлення, карману, на думку позивача, безпосередньо пов'язані з виробництвом сільгосппродукції, ТОВ "Новомосковськ Агро" стверджує, що висновки податкового органу є необґрунтованими, а тому нарахування відповідачем податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій за порушення правил перебування на спеціальному режимі є неправомірним.

Зауважує, що ТОВ "Агрофірма Агросправа" та Фірма "Геральд" ТОВ на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість. Господарські операції із вказаними контрагентами носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

На думку позивача, ТОВ "Новомосковськ Агро" правомірно віднесено до податкових зобов'язань у спеціальній декларації суму ПДВ у розмірі 388800,00 грн. попередньої оплати від ТОВ "Партнер Хімагро" за продаж сої власного виробництва, оскільки предметом поставки за договором від 22 жовтня 2012 року №58/НО є виключно сільськогосподарська продукція власного виробництва, то отримуючи попередню оплату позивач правомірно відображав суми ПДВ в скороченій, а не в загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що правомірність формування ТОВ "Новомосковськ Агро" податкового кредиту перебувало поза межами повноважень контролюючого органу, оскільки перевірка проводилась по питанню правомірності перебування товариства на спеціальному режимі оподаткування та дослідженню підлягало лише податкове зобов'язання, але не податковий кредит. Тобто, на думку позивача, предметом перевірки повинно було бути питання чи відповідає питома вага поставлених сільськогосподарських товарів підпункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що у скороченій податковій декларації відображаються лише операції, пов'язані з реалізованою сільськогосподарською продукцією, а суми попередньої оплати підлягають включенню до податкових зобов'язань в загальній декларації з подальшим коригуванням по мірі постачання сільськогосподарської продукції. Однак, у супереч викладеному, позивачем неправомірно віднесено до податкових зобов'язань у спеціальній декларації суму ПДВ у розмірі 388800,00 грн. попередньої оплати від ТОВ "Партнер Хімагро".

Також, у перевіряємий період підприємство позивача придбало та включило до складу податкового кредиту скорочених декларацій з ПДВ товарно-матеріальні цінності (автомобіль Шевроле Лачетті, картриджі, джерела безперебійного живлення, комп'ютери, адаптер, карман, автошини Michelin та інші ТМЦ), які не використовуються ТОВ "Новомосковськ Агро" у виробництві сільськогосподарської продукції, чим порушено підпункт 209.15.1 пункту 209.15 статті 209, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Відображені позивачем у бухгалтерському обліку операції з отримання послуг за договором доручення від Фірма "Геральд" ТОВ не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання послуг. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) мають типову форму, з їх змісту, як і зі змісту договору не можливо встановити, яка саме робота проведена, які її результати. З переліку виконаних робіт не можливо встановити обсяг виробничої потреби ТОВ "Новомосковськ Агро" в отриманні таких робіт (послуг) та віднесення їх до складу податкового кредиту в сумі 66381,00 грн.

Також, згідно складеного Кременчуцькою ОДПІ Акту від 16 травня 2012 року №454 не встановлено місцезнаходження контрагента позивача ТОВ "Агрофірма Агросправа", отже, отримані від ТОВ "Агрофірма Агросправа" податкові накладні не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки у графі місцезнаходження юридичної особи -продавця вказана адреса, за якою фактично підприємство відсутнє.

У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що за результатами перевірки позивачу правомірно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 608332,75 грн., у тому числі 487667,00 грн. за основним платежем, 120665,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" зареєстровано як юридичну особу 03 серпня 2004 року Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, код ЄДРПОУ 33014041, про що видане свідоцтво серії А00 №131706, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 62/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200078630 серії НБ №044224 /том І, а.с. 72/.

Судом встановлено, що у період з 16 вересня 2013 року по 24 вересня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Новомосковськ Агро" (код ЄДРПОУ 33014041) по питанню правомірності перебування на спеціальному режимі оподаткування за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 01 жовтня 2013 року №2492/16-03-22-02-12/33014041 /том І, а.с. 8-21/, у якому зафіксовано порушення:

- пункту 187.1 статті 187, пункту 209.2, пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 388800,00 грн., у тому числі за липень 2013 року на суму 338800,00 грн.;

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника на суму 111629,00 грн., у тому числі за січень 2010 року на 1456,00 грн., за лютий 2010 року на 1623,00 грн., за квітень 2010 року на 2432,00 грн., за травень 2010 року на суму 1805,00 грн., за липень 2010 року на суму 1508,00 грн., за серпень 2010 року на 1100,00 грн., за вересень 2010 року на 2102,00 грн., за жовтень 2010 року на 1745,00 грн., за листопад 2010 року на 1227,00 грн., за грудень 2010 року на 1102,00 грн., за січень 2011 року на 734,00 грн., за лютий 2011 року на 770,00 грн., за березень 2011 року на 968,00 грн., за квітень 2011 року на 1151,00 грн., за травень 2011 року на 2119,00 грн., за липень 2011 року на 1769,00 грн., за вересень 2011 року на 1333,00 грн., за грудень 2011 року на 24465,00 грн., за січень 2012 року на 696,00 грн., за лютий 2012 року на 8958,00 грн., за березень 2012 року 21393,00 грн., за квітень 2012 року на 31171,00 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року№0006342202/639, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 608332,75 грн., у тому числі 487667,00 грн. за основним платежем, 120665,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с.7/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 22 жовтня 2013 року №0006342202/639, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органу, що у свою чергу стали однією з підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року №0006342202/639, став факт віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з попередньої оплати за договором поставки від 22 жовтня 2012 року №58/НО, що зумовило висновок про те, що вказана операція за своїм змістом є операцією з продажу незавершеного виробництва на яку не розповсюджуються вимоги пункту 209.2. статті 209 Податкового кодексу України. Внаслідок вказаних обставин суми ПДВ, отримані позивачем у якості передоплати підлягають відображенню не в скороченій, а у загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2012 року між ТОВ "Новомосковськ Агро" (Продавець) та ТОВ "Партнер-Хімагро" (Покупець) укладено договір поставки №58/НО /том І, а.с. 25/, згідно пункту 1.1. умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором Продавець зобов'язується поставити Покупцю товарну сою (далі - насіння), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити поставлене насіння, відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата за поставлений товар проводиться Покупцем безготівковим шляхом на наступних умовах 100% передоплати на рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку-фактури.

На виконання пункту 3.1. умов Договору позивачем виставлено рахунок фактуру від 22 жовтня 2012 року №Н-0000295 на загальну суму 2332800,00 грн., у тому числі ПДВ 388800,00 грн. /том І, а.с. 27/.

У свою чергу, на виконання пункту 3.1. умов Договору ТОВ "Партнер-Хімагро" 23 жовтня 2012 року здійснило 100% передоплату на рахунок позивача коштів у сумі 2332800,00 грн., у тому числі ПДВ 388800,00 грн., що підтверджується залученою наявною у матеріалах справи банківською випискою /том І, а.с. 54/.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операції з поставки сої ТОВ "Партнер-Хімагро" позивачем надано та досліджено судом завірені належним чином копії:

- податкової накладної від 23 жовтня 2013 року №42/2 (номенклатура товарів/послуг продавця - соя) на загальну суму 2332800,00 грн., у тому числі ПДВ 388800,00 грн. /том І, а.с. 28/;

- видаткових накладних (товар - соя) на загальну суму 2332800,00 грн., у тому числі ПДВ 388800,00 грн. /том І, а.с. 29-40/.

- довіреності від 22 травня 2013 року, виданої уповноваженій особі ТОВ "Партнер-Хімагро" на отримання від ТОВ "Новомосковськ Агро" 500 т сої /том І, а.с. 41/.

- товарно-транспортних накладних /том І, а.с. 42-53/.

Суд звертає увагу, що реальність здійснення господарської операції відповідачем під сумнів не ставиться, Кременчуцька ОДПІ наполягає лише на тому, що суми попередньої оплати підлягають включенню до податкових зобов'язань в загальній декларації з подальшим коригуванням по мірі постачання сільськогосподарської продукції.

На противагу зазначеному доводу відповідача суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства /стаття 628 Цивільного кодексу України/.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарськими, відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також: постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно пункту 2 розділу VІ "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228 визначено, що у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Тобто, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, інші операції - у податковій декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що позивач суми ПДВ по отриманій передплаті від ТОВ "Партнер Хімагро" за договором поставки від 22 жовтня 2012 року №58/НО відобразив у податковій декларації (скороченій) за датою зарахування коштів від покупця на його банківський рахунок.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до договору поставки від 22 жовтня 2012 року №58/НО визначено сільськогосподарську продукцію власного виробництва, позивач правомірно відніс до податкових зобов'язань суми за такими контрактами за правилом першої події у скороченій декларації, на підставі пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації не ставиться діючим законодавством у залежність від факту поставки такого товару.

Аналізуючи викладене суд вважає, що позивач правомірно сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Партнер Хімагро", за період, охоплений перевіркою, відобразив у своєму бухгалтерському обліку та у скороченій декларації з ПДВ отримані ним за договором поставки від 22 жовтня 2012 року №58/НО суми попередньої оплати за товар від ТОВ "Партнер Хімагро".

З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом, оскільки будучи сільськогосподарським підприємством на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений статтею 209 Податкового кодексу України, підприємство позивача зобов'язане відображати суми ПДВ, нараховані на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, у скороченій декларації з ПДВ. При цьому, чинним законодавством зобов'язано ТОВ "Новомосковськ Агро" відображати описану вище операцію у своєму податковому обліку саме у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - дата зарахування коштів від Покупця.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року №0006342202/639 в частині визначення позивачу основного зобов'язання у сумі 388800,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 97200,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Партнер Хімагро".

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Агрофірма Агросправа" суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту регулюються статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку).

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями /іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6./.

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, як на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "Агрофірма Агросправа" на підставі договорів на відпуск паливно-мастильних матеріалів, копії яких досліджені у судовому засіданні та залучені до матеріалів справи /том І, а.с. 219-221/.

Крім того, представником позивача залучено до матеріалів справи та досліджено судом копії первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма Агросправа" на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за перевіряємий період /том І, а.с. 220-248; том ІІ, а.с. 1-74, 85-250; том ІІІ, а.с. 1-250; том ІV, а.с.1-140/.

Суд звертає увагу, що у Акті перевірки відповідачем не виявлено порушень у заповненні первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма Агросправа", у судовому засіданні представником відповідача також не висловлено жодних зауважень щодо реальності, товарності та відповідності законам укладених правочинів, а також до обсягу, змісту чи порядку заповнення зазначених документів.

З огляду на зазначене, виходячи з вимог частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що між сторонами відсутній спір з приводу цих обставин і відповідні обставини вважає такими, що доказування не потребують, а тому не перевіряє.

Єдиною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу, що згідно складеного Кременчуцькою ОДПІ Акту від 16 травня 2012 року №454 не встановлено місцезнаходження контрагента позивача ТОВ "Агрофірма Агросправа", отже, отримані від ТОВ "Агрофірма Агросправа" податкові накладні не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки у графі місцезнаходження юридичної особи-продавця вказана адреса, за якою фактично підприємство відсутнє.

На противагу зазначеному доводу відповідача суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно частини третьої статті 18 цього ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Тобто, посилання відповідача на Акт від 16 травня 2012 року №454 щодо невстановлення місцезнаходження контрагента позивача ТОВ "Агрофірма Агросправа" не може слугувати належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням.

Доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у період з жовтня 2010 року по липень 2011 року (період здійснення господарських операцій з позивачем) запису про відсутність юридичної особи ТОВ "Агрофірма Агросправа" за місцезнаходженням Кременчуцькою ОДПІ не надано.

Представник позивача у судовому засіданні зазначав, що перед укладенням угод з ТОВ "Агрофірма Агросправа", позивач перевіряв в базі даних ДПА відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Агрофірма Агросправа".

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що відображаються на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру та веб-сайті технічного адміністратора Єдиного державного реєстру, яким є державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", місцезнаходження ТОВ "Агрофірма Агросправа" захначено: 39100, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вул. Карла Маркса, 170. Як свідчать матеріали справи, а саме, податкові накладні, видані ТОВ "Агрофірма Агросправа", містять вищезазначену адресу, що спростовує висновок податкового органу щодо оформлення податкових накладних з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у разі відсутності ТОВ "Агрофірма Агросправа" за місцезнаходженням, відповідач мав ужити заходів реагування у вигляді анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Агрофірма Агросправа", однак, Кременчуцькою ОДПІ цього зроблено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року №0006342202/639 в частині визначення позивачу основного зобов'язання у сумі 10851,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1461,75 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Агрофірма Агросправа".

Щодо господарських відносин позивача з Фірма "Геральд" ТОВ суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20 листопада 2011 року між позивачем (Довіритель) та ТОВ "ПК Біопрепарат" (Повірений 1), Фірма "Геральд" ТОВ (Повірений 2) укладено договір доручення №17/10-11 /том І, а.с. 108-109/, згідно пункту 1.2. умов якого Довіритель доручає, а Повірений 2 бере на себе зобов'язання на постійній основі здійснювати пошук Контрагентів для укладення Договорів купівлі-продажу посівного матеріалу насіння сої, а Довіритель виплачує Повіреному 2 винагороду.

Відповідно до пункту 3.2. умов Договору за виконання доручення Довіритель виплачує Повіреному 2 винагороду, розмір якої визначається за домовленістю сторін.

За наслідками здійснення господарських операцій позивачем до суду надано копії податкових накладних (номенклатура товарів/послуг продавця - винагорода повіреного) на загальну суму 398287,25 грн, у тому числі ПДВ 66381,22 грн. /том І, а.с. 110, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142/, акти надання послуг /том І, а.с. 111-112, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143/, звіти /том І, а.с. 113-114, 117, 120, 123, 126, 129 132, 135, 138, 141, 144/.

Суд звертає увагу, що Акти надання послуг носять загальний характер, аналогічні за змістом виконаних операцій, не конкретизують надання послуг та в якому обсязі вони надані, із їх змісту не можливо встановити в якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за надані послуги.

Крім того, пунктом 1.2. Договору завданням Повіреного 2 визначено здійснювати пошук Контрагентів для укладення Договорів купівлі-продажу посівного матеріалу насіння сої, натомість у актах надання послуг значиться крім завдання, обумовленого договором, вивчення ринку посівного матеріалу, аналіз інформації щодо покупців насіння сої, моніторинг цін на ринку та у конкурентів, передпродажний та післяпродажний сервіс.

Тобто, із наданих актів не можливо встановити, яка саме була проведена робота Фірма "Геральд" ТОВ (Повірений 2), які її результати, як підприємство позивача може використати їх у власній господарській діяльності. З переліку виконаних робіт суду не видається можливим встановити необхідність виробничої потреби та економічної вигоди ТОВ "Новомосковськ Агро" в отриманні таких послуг на загальну суму 398287,25 грн, у тому числі ПДВ 66381,22 грн.

Надані позивачем звіти не можуть бути належним доказом отримання економічної вигоди, оскільки із їх змісту не можливо встановити, чи укладалися в подальшому договори купівлі-продажу із зазначеними в них підприємствами. Крім того, суд звертає увагу, що знайдені Фірма "Геральд" ТОВ підприємства-покупці періодично дублюються у актах та звітах, що, у свою чергу, викликає сумнів у доцільності сплати коштів за пошук одних і тих самих можливих контрагентів (наприклад, підприємство ДП "Ілліч Агро Умань" було знайдено згідно актів від 15 березня 2012 року /том І, а.с. 137/ та 22 березня 2012 року /том І, а.с. 140/; підприємство ТОВ СП "Нібулон" - згідно актів від 23 грудня 2011 року /том І, а.с. 116/ та 26 грудня 2011 року /том І, а.с. 122/).

Звіти Повіреного 2 не відтворюють зміст технічного завдання та не містять достатньої інформації, яка б відповідала розміру сплаченої за нього ціни. Представник позивача у судовому засіданні також не зміг надати вмотивованих пояснень щодо наявності розумної ділової мети та економічної вигоди ТОВ "Новомосковськ Агро" від зазначених господарських операцій.

Під час розгляду справи не надано будь-яких (прямих або опосередкованих) доказів фактичного використання послуг, які є предметом договору, зокрема, як позивач використав висновки вивчення ринку посівного матеріалу, результати аналізу інформації щодо покупців насіння сої, моніторингу цін на ринку та у конкурентів, передпродажного та післяпродажного сервісу у своїй господарській діяльності; протоколи переговорів з потенційними покупцями, договорів купівлі-продажу тощо.

При цьому суд звертає увагу, що зміст та обсяг наданих послуг не співрозмірний із ціною, сплаченою за них.

Тобто, під час розгляду справи позивачем не доведено наявності розумних економічних (ділових) цілей (комерційного інтересу) щодо укладання договору доручення, а також фактичного виконання (надання) послуг за даним договором, використання результатів досліджень у господарській діяльності позивача та наявності зв'язку понесених витрат за цим договором з господарською діяльністю позивача.

В сукупності наведене свідчить, що укладання Договору та перерахування за ними коштів при одночасній недоведеності фактичного виконання послуг фактично було спрямовано на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за даними договорами, а понесені за цими договорами витрати не можуть бути визнані такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача (правомірними).

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, в контексті вищенаведеного слід зазначити, що правильність формування податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (робіт) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності оформлених первинних та розрахункових документів .

У даному випадку, під час розгляду справи позивачем не доведено економічну доцільність витрат та наявності видимих економічних причин на такі послуги. Позивачем не доведено суду, що зазначені послуги збільшили обсяги продажу підприємства чи зменшили витрати підприємства, що відповідає сутності господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинах з Фірма "Геральд" ТОВ.

Щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту скороченої декларації суми ПДВ з вартості придбання автомобілю Шевроле Лачетті, картриджів, джерел безперебійного живлення, комп'ютерів, адаптерів, карману, автошини Michelin, суми ПДВ суд зазначає наступне.

Дійсно, у перевіряємий період позивач придбавав у контрагентів товарно-матеріальні цінності, а саме:

- згідно договору купівлі-продажу товарів від 27 березня 2012 року №24-12 /том І, а.с. 169/ позивач придбав у ТОВ "Агро-Сула" адаптер, карман, фільтр-удлінітєль, комп'ютер, на підтвердження чого ТОВ "Новомосковськ Агро" видано податкову накладну на загальну суму 3358,75 грн., у тому числі ПДВ 559,79 грн. /том І, а.с. 172/, видаткову накладну на загальну суму 3358,75 грн., у тому числі ПДВ 559,79 грн. /том І, а.с. 171/, рахунок-фактуру на загальну суму 3358,75 грн., у тому числі ПДВ 559,79 грн. /том І, а.с. 170/;

- згідно договору поставки від 27 вересня 2011 року №5/11 /том І, а.с. 179-180/ позивач придбав у ФОП ОСОБА_4 автошини Michelin, на підтвердження чого ТОВ "Новомосковськ Агро" видано податкову накладну на загальну суму 8000,00 грн., у тому числі ПДВ 1333,33 грн. /том І, а.с. 191/, видаткову накладну на загальну суму 8000,00 грн., у тому числі ПДВ 1333,33 грн. /том І, а.с. 192/;

- згідно договору поставки від 21 березня 2012 року №414308-Y02107 позивач придбав у ТОВ "Полтава-Авто" автомобілю Шевроле Лачетті, на підтвердження чого ТОВ "Новомосковськ Агро" видано податкову накладну на загальну суму 118750,01 грн., у тому числі ПДВ 19791,67 грн. /том І, а.с. 208/, видаткову накладну на загальну суму 125000,00 грн., у тому числі ПДВ 20833,33 грн. /том І, а.с. 209/;

- згідно договору купівлі-продажу від 23 січня 2-12 року №002293 позивач придбав у ТОВ "Торгівельна компанія "Комп'ютерні технології" катридж, джерело безперебійного живлення, комп'ютер, на підтвердження чого ТОВ "Новомосковськ Агро" видано податкову накладну на загальну суму 4175,76 грн., у тому числі ПДВ 695,96 грн. /том І, а.с. 182/, видаткову накладну на загальну суму 4175,76 грн., у тому числі ПДВ 695,96 грн. /том І, а.с. 183/.

Фактичною підставою щодо нарахування грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій по зазначеним вище господарським операціям став висновок перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства внаслідок включення до податкового кредиту декларації з ПДВ (скорочена) суми ПДВ по придбанню вищевказаних товарно-матеріалтних цінностей.

Пунктом 209.2 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 вказаного Кодексу до виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит суб'єкта спеціального режиму, відносяться, зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Зміст поняття "діяльність у сфері сільського господарства" знаходить своє відображення у підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, абзацом "в" якої передбачено можливість надання послуг з використанням лише сільськогосподарської техніки.

Предмети досліджених у судовому засіданні договорів містять визначення реалізованого товару, при цьому жодної вказівки на спеціальне призначення комп'ютерної та іншої техніки, транспортного засобу для використання їх у сільському господарстві дані договори не містять.

Таким чином висновок перевірки щодо невикористання даного основного фонду у виробництві сільгосппродукції суд визнає обґрунтованим, оскільки комп'ютерна та супутня їй техніка, легковий автомобіль не можуть бути основною або невід'ємною складовою процесу виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема, за видами діяльності відповідно до КВЕД, що перелічені у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ТОВ "Новомосковськ Агро" /том І, а.с. 72/.

У зв'язку з цим, внесення позивачем в розділ "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ (скороченої) суми ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей було здійснено за відсутності законних підстав. Отже, в цій частині визначення позивачу податкового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій суд визнає правомірним.

Обґрунтовуючи твердження, що перевірка правомірності формування ТОВ "Новомосковськ Агро" податкового кредиту перебувала поза межами повноважень контролюючого органу, позивач посилається на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 28 грудня 2012 року №2614/12/13-12, наступного змісту: "....відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.".

На противагу зазначеному доводу суд зазначає, що зі змісту листа від 28 грудня 2012 року №2614/12/13-12 вбачається, що вищевикладена позиція Вищого адміністративного суду України, на яку посилається позивач, стосується питання "....застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновок відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість підтверджено лише в частині.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ТОВ "Новомосковськ Агро" податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За викладених обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання в розмірі 498 312 грн. 75 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 399 651 грн. (388 800 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Партнер Хімагро" та 10 851 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Агрофірма "Агросправа") та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 98 661, 75 грн. (97 200 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Партнер Хімагро" та 1461,75 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Агрофірма "Агросправа"), що становить 82% від суми податкового повідомлення-рішення. Тобто, у відсотковому співвідношенні від суми майнових вимог, позивачу відмовлено на 18% від суми позову.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 485,80 грн., таким чином, позивач має сплатити 8% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 367,04 грн.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0006342202/639 від 22 жовтня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 498 312 грн. 75 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 399 651 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 98 661, 75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" (ідентифікаційний номер 33014041) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) витрати зі сплати судового збору у розмірі 367 (триста шістдесят сім) грн. 04 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова