Постанова № 35872816, 02.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7856/13-а

02.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус"- Нікітін Олександр Ігорович, довіреність № б/н від 20.05.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши адміністративну справу № 801/7856/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 22.10.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус" (вул. Декабристів, буд.21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітіус» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 29.07.2013 №0007472203, №0007482203, №0007492203, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Цітіус"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013: №0007472203, №0007482203, №0007492203.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення-рішення: про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2013 відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0007472203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 584,00 грн.;

-№0007482203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сумі 1245,00 грн., у тому числі 830,00 грн. за основним платежем та 415,00 грн. за штрафними санкціями;

-№0007492203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 2228,00 грн., у тому числі 1485,00 грн. за основним платежем та 743,00 грн. за штрафними санкціями.

Передумовою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 08.07.2013 №34/22.7/35941754 документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус" з питань взаємовідносин з ТОВ "Хімтрейд" у травні 2012 року та відображення їх у податковій звітності.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України: завищення податкового кредиту ТОВ "Цітіус" за травень 2012 року у сумі 1413,60грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) у сумі 1414,00 грн., та нарахування податку на додану вартість у сумі 830,00 грн.; підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України: встановлено завищення витрат за 2 квартал 2012 року (у тому числі за травень 2012 року), на суму 7070,00грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 1485,00 грн.;

Податковим кодексом України вимагається від платників податків своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податки та збори, своєчасно подавати у строки декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та усувати самостійно виявлені помилки.

Відповідно до статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Слід зазначити, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Хімтрейд" (постачальник) укладений договір поставки від 01.03.2010 №0103/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити герметиків, фіксаторів та клеїв, а замовник прийняти та оплатити товар на умовах договору. Кількість і сума за одиницю товару вказується в рахунку на кожну окрему поставку. Сума поставки за даним договором становить 100000,00 грн.. Відповідно до додаткової угоди від 01.12.2011 №2 до договору поставки №0103/10 від 01.03.2010, представники сторін домовились про продовження строку дії договору поставки від 01.03.2010. На виконання умов вказаного договору сторонами підписані відповідні видаткові накладні.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ "Хімтрейд" через наступне.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, внутрішніх накладних, видаткових накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, податок на додану вартість, вартість з урахуванням податку на додану вартість, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість №29454690 ТОВ "Хімтрейд"- 01.10.2004 (причина анулювання-перереєстрацiя). Разом з тим, відповідно до відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України дата початку дії свідоцтва платника податку на додану вартість №29462119 ТОВ "Хімтрейд"- 01.10.2004. Тобто, на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні: від 25.04.2013 на адресу позивача виписана податкова накладна №258 на суму 1888,08 грн., у тому числі податок на додану вартість- 314,68 грн.; 27.04.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №293 на суму 1141,20 грн., у тому числі податок на додану вартість- 190,20 грн.; 28.04.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №302 на суму 14195,16 грн., у тому числі полдаток на додану вартість- 2365,86 грн.; 07.05.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №27 на суму 1680,00 грн., у тому числі податок на додану вартість- 280,00 грн.; 18.05.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №134 на суму 1133,60 грн., у тому числі податок на додану вартість -1133,60 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій: податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Отже, податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Недоречними визнаються посилання в апеляційній скарзі на ознаки "нереальності" господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Хімтрейд" у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки факт передачі товару від ТОВ "Хімтрейд" до позивача за договором поставки підтверджений належним первинним документом-видатковою накладною.

Згідно пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передача товарів від постачальника до покупця є господарською операцією, факт здійснення якої повинен бути зафіксований належним первинним документом, такий документ повинен містити обов'язкові реквізити передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і саме такий первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (стаття1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до пункту 2.7 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Товарно-транспортна накладна, затверджена наказом Мінтранс/Мінстат від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" є спеціалізованим бланком.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до пункту 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку України, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для фіксування господарських операцій підприємство може використовувати не тільки спеціалізовані бланки первинних документів, а й самостійно виготовлені бланки за умовами заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При здійсненні операцій між позивачем та ТОВ "Хімтрейд" сторони дійшли згоди щодо використання видаткової накладної при фіксуванні операцій передачі товару. Передача товару відбувалась відповідно до договору поставки за накладною, яка містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належним первинним документом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що вказані герметики, фіксатори та клеї оприбутковані та в подальшому списані при виробництві скла технічного, списані при виробництві скла технічного тонування стекол, списані при виконанні робіт проведених згідно договору від 07.05.2012 № 0705 /12, списані при переобладнанні трьох автомобілів форд транзит згідно договору від 19.06.2012 № 19/06/12, списані при виконанні робіт вироблених згідно договору від 02.08.2012 № 0601 /2012, списані при проведенні робіт для ПАТ "ЧБРР " згідно договору від 07.05.2012 № 0705 /12, списані при виробництві скла технічного та надання послуг у жовтні 2012 року, списані при реалізованих в листопаді 2012 року товарів , при виробництві скла технічного в листопаді 2012 року.

Слід зазначити, що відсутність товаро-транспортних накладних не заперечує факт поставки товарів у володінні ТОВ "Цітіус", так як даний факт підтверджений іншим первинним документом- видатковою накладною.Оплата була проведена позивачем безготівковим шляхом- через розрахунковий рахунок відкритий у філії ПАТ "Кредобанк" місто Львов платіжним дорученням від 14.11.2012 №623 на суму 30566,04 грн., у тому числі податок на додану вартість- 5094,34 грн. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. Стосовно руху активів по операції з придбання позивачем у ТОВ "Хімтрейд", позивач придбав герметики, фіксатори та клеї, які використовуються у основній господарський діяльності позивача- ремонт та переобладнання автомобілів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання договору від 01.03.2010 №0103/10 в матеріалах справи є довідка про використані і реалізовані матеріали, які придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд" в травні 2012 року, що свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі про відсутність факту поставки, оскільки у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товару.

Слід зазначити, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо нібито протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013: №0007472203, №0007482203, №0007492203, оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 830,00грн. та з податку на прибуток в сумі 1485,00грн. за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Цітіус» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд» у травні 2012року та відображення їх у податковій звітності та і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкцій (в сумі 415,00грн. та в сумі 743,00грн.)слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо винесення стосовно позивача спірних податкових повідомлень-рішень: про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 584,00грн., про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1245,00грн., про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2228,00грн.,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи стосовно позивача спірні податкові повідомлення-рішення, діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 у справі № 801/7856/13-а змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини у наступній редакції:

"3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цітіус" (ЄДРПОУ 16504530; адреса: вул. Декабристів, буд.21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034) судовий збір у розмірі 114,70 грн."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 у справі № 801/7856/13-а залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 09 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко