Ухвала суду № 35872799, 02.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/177/13-а

02.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кукти М.В. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Букуєва М. А.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_11, довіреність № 1018 від 28.03.13

представник позивача, ОСОБА_4- ОСОБА_11, довіреність № 1033 від 28.03.13

представник позивача, ОСОБА_5- ОСОБА_11, довіреність № 1017 від 28.03.13

представник відповідача, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Начальника Сімферопольського гарнізону- Андросенко Андрій Віталйович, довіреність № 1066 від 25.03.13

представник відповідача, Військової частина А 2320- Андросенко Андрій Віталійович, довіреність № 110 від 14.01.13

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 14.10.13 у справі № 801/177/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь (вул. Павленко, 9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)

Начальніка Сімферопольського гарнізону (вул. Карла Маркса, 62,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

Військової частини А 2320 (вул. Октябрська, 51,Перевальне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97578)

про визнання незаконними та протиправними дій, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2013 року ( суддя Кушнова А.О.) було закрите провадження в адміністративній справі № 801/177/13а за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь, Військової частини А 2320, Начальника Сімферопольського гарнізону про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду у разі, якщо він пропущений; визнання незаконними та протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь з невнесення позивачів до списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; визнання незаконними та протиправними дій Начальника Сімферопольського гарнізону з невнесення позивачів до списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; визнання незаконними та протиправними дій Командування військової частини А 2320 з невнесення позивачів до списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993 року; зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь, Військової частини А 2320, Начальника Сімферопольського гарнізону, Командування військової частини А 2320 відновити позивачів у списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993 року; зобов'язання Начальника Сімферопольського гарнізону, Командування військової частини А 2320 відновити позивачів у списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; зобов'язання Командування військової частини А 2320 відновити позивачів у списку на отримання житла при військовій частині А 2320 з 09.07.1993; покласти обов'язок на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополь, Начальника Сімферопольського гарнізону, Командування військової частини А 2320 забезпечити позивачів житловим благоустроєним приміщенням розміром не менш 40,95 кв.м житлової площі і 73,5 кв.м загальної площі.

Не погодившись з даною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 02.12.2013 представник позивачів підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній. Представники відповідачів - Начальника Сімферопольського гарнізону та Військової частина А 2320 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечували.

Представник відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись до суду із адміністративним позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополь, Військової частини А 2320, Начальника Сімферопольського гарнізону про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду у разі, якщо він пропущений; визнання незаконними та протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь з невнесення позивачів до списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; визнання незаконними та протиправними дій Начальника Сімферопольського гарнізону з невнесення позивачів до списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; визнання незаконними та протиправними дій Командування військової частини А 2320 з невнесення позивачів до списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь, Військової частини А 2320, Начальника Сімферопольського гарнізону, Командування військової частини А 2320 відновити позивачів у списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; зобов'язання Начальника Сімферопольського гарнізону, Командування військової частини А 2320 відновити позивачів у списку на отримання житла у військовій частині А 2320 і Сімферопольському гарнізоні з 09.07.1993; зобов'язання Командування військової частини А 2320 відновити позивачів у списку на отримання житла при військовій частині А 2320 з 09.07.1993; покласти обов'язок на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополь, Начальника Сімферопольського гарнізону, Командування військової частини А 2320 забезпечити позивачів житловим благоустроєним приміщенням розміром не менш 40,95 кв.м житлової площі і 73,5 кв.м загальної площі (а.с.2-6 т.1).

Оскаржуваною ухвалою суду від 14 жовтня 2013 було закрито провадження в адміністративній справі № 801/177/13а за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 з тих підстав, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, «оскільки відповідачі не є суб'єктами владних повноважень по даній справі, підвідомчим адміністративним судам лише у разі, якщо позивачем по справі є військовослужбовець». Роз'яснив позивачам їх право на звернення до суду за захистом порушених прав в порядку цивільного судочинства (а.с.127-130 т.2).

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується судова колегія виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом спосіб.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій.

Спеціальним законом, яким відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі за текстом - "Закон N 2011-XII").

Відповідно до частини 1 статті 12 названого Закону, Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Цією ж статтею Закону N 2011-XII передбачено, що Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України N 1081 від 03 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі за текстом - "Порядок").

Згідного пункту 1 Порядку, він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Отже, стаття 12 Закону та Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями згідно їх змісту стосуються забезпечення житловими приміщеннями виключно військовослужбовців та членів їх сімей.

Отже, право членів сім'ї військовослужбовця на забезпечення житловими приміщеннями похідно від права самого військовослужбовця на забезпечення житловим приміщенням.

Позивачі зазначають, що вони як члені сім'ї військовослужбовця - ОСОБА_11 перебували на квартирному обліку в військової частині А 2320 з 09.07.1993. Проте, як їм стало відоме пізніше, вони не даний час перебувають на квартирному обліку при військовій частині.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позовної заяви є захист порушеного права на житло позивачів - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, які є членами родини військовослужбовця, з боку військової частини А 2320, Начальника Сімферопольського гарнізону, квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, яки в розумінні п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства являються суб'єктами владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 та пункту 1 частини другої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, колегія суддів вважає, що спірні відносини виникли з суб'єктом владних повноважень з приводу його управлінських функцій, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 199, пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 195, 198, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 у справі № 801/177/13-а - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.13 у справі № 801/177/13-а скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно частини другої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська