Постанова № 35872614, 25.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року № 813/6241/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участі представників сторін:

позивача - Цапа П.-А.М., довіреності,

відповідача - Шпака В.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" звернулося до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 року № 0004252320/19195 та № 4242320/19196.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс". Позивач зазначає, що розмір податкового кредиту, відповідно до податкових накладних від контрагентів за вересень 2012 року, цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували господарські операції, укладені між позивачем та ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "А-Знак", складені у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Наголошує, що позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання з підстав використання в ході перевірки фактів, викладених в актах перевірок інших державних податкових інспекцій щодо нікчемності правочинів, укладених цими контрагентами, не може однозначно свідчити про безтоварний та фіктивний характер правовідносин ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" з ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "А-Знак". Відповідно, позивач жодним чином не порушував норм податкового законодавства, документально доведеними є факти поставки товарів (робіт, послуг) між контрагентами, реальність дій позивача щодо оплати отриманих послуг, їх зв'язок з власною господарською діяльністю ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс", в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та такі підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених запереченні на позов, поданому до суду 01.10.2013 року, суть якого зводиться до наступного. Проведеною перевіркою ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" з питань правомірності формування податкового зобов'язання по податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з ПДВ за вересень 2012 року встановлено, що позивачем було укладено договір на виконання будівельних послуг з ТзОВ "Нові технології ТПВ". Але, з урахуванням інформації, отриманої від ДПІ в Печерському районі м. Києва щодо необхідності проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Нові технології ТПВ", таку перевірку провести не можливо, оскільки суб'єкт не знаходиться за адресою реєстрації. Крім того, встановлено розбіжності в складі податкового кредиту контрагентів в травні та липні 2011 року. Відтак, податковим органом зроблено висновок про укладення угод між позивачем та ТзОВ "Нові технології ТПВ" без мети настання реальних наслідків. Аналогічною є ситуація і по контрагенту ТзОВ "А-Знак". Також слід зазначити, що і директором, і головним бухгалтером ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "А-Знак" є одна і та сама особа. За таких обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з ПДВ за вересень 2012 року, за наслідками якої оформлено акт № 370/23-2/23884496 від 23.11.2011 року.

Перевірку проведено на основі документів, наданих ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс", а також на підставі інформації автоматизованих інформаційних систем АРМ "Митниця", АРМ "АІС", пошукової системи, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Також, під час проведення перевірки позивача було використано відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва та акти про неможливість проведення перевірки ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "А-Знак" у зв'язку з відсутністю їх за місцезнаходженням.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 97259,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 250718,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки позивачу 12.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004242320/19196, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 145888,00 грн. за платежем податок на додану вартість (з них, 97259,00 грн. - основний платіж, 48/629,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0004252320/19195, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 250718,00 грн.

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про безтоварність та нереальність укладених позивачем договорів з ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "А-Знак".

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

На підтвердження своєї позиції щодо правомірності формування об'єкта оподаткування ПДВ, позивачем надано суду укладений з ТзОВ "Нові технології ТПВ" договір підряду № 1/06/2012 від 01.06.2012 року, згідно якого замовник (ТзОВ "Компанія ""ВЕЕМ-Будсервіс") доручає, зобов'язується на умовах та в порядку, визначених в договорі, замовити та оплатити, а виконавець (ТзОВ "Нові технології ТПВ") - виконати для замовника комплекс будівельних робіт, а саме, встановлення водопроводу та каналізації, дощової каналізації, побутової каналізації, загально-будівельних робіт, штукатурних робіт, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасаду, благоустрою в житловому будинку за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл. Вартістю договору є вартість робіт на суму 678573,00 грн., в тому числі ПДВ 113095,50 грн. Завершення надання послуг оформляється актом виконаних робіт. Договір діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами.

Крім того, позивачем представлено суду копії аналогічних договорів № 2/04/2012 року від 01.04.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл., ціна договору - 583246,01 грн., з них ПДВ 97207,67 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад), № 2/05/2012 року від 03.05.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл., ціна договору - 108777,53 грн., з них ПДВ 18129,59 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад), № 1/04/2012 від 01.04.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 556403,99 грн., з них ПДВ 92734,00 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад), № 2/06/2012 від 01.06.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 665427,00 грн., з них ПДВ 110904,50 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад) та № 1/05/2012 від 03.05.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 359222,477,00 грн., з них ПДВ 59870,41 грн., предмет договору - водопровід і каналізація, дощова каналізація, побутова каналізація, загально-будівельні роботи, штукатурні роботи, опалення, електроосвітлення, підлоги, фасад). Всі договори від ТзОВ "Нові технології ТПВ" підписано Іванцівим Ю.Р.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданих суду договорів не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди. Так, не зазначено, яка вартість та об'єм кожної з робіт, перелічених в п. 1.1 договору, конкретизація та специфіка робіт, як формувалась ціна на такі роботи, за чиї кошти придбавались будівельні матеріали та які саме будівельні матеріали має бути використано при здійсненні робіт тощо. Крім того, в договорах відсутні вказівки на проекту на технічну документацію, на підставі та у відповідності до якої слід виконувати будівельно-монтажні роботи.

Жодних додатків чи специфікацій до договорів суду, незважаючи на неодноразові вимоги, надано не було.

Крім того, представником позивача на підтвердження реальності надання ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" послуг контрагентом ТзОВ "Нові технології ТПВ" не було надано суду доказів того, ким було забезпечено будівництво матеріалам, обладнанням та іншим устаткуванням, коли і ким такі матеріали було придбано, не було надано сертифікатів якості використаних матеріалів, не доведено факт наявності контролю кількісних і якісних показників виконаних робіт тощо, здійснення нагляду за виконанням робіт.

У вересні 2012 року позивачем та його контрагентом - ТзОВ "Нові технології ТПВ" - було підписано ряд довідок форми КБ-3 та актів форми КБ-2в з виконання передбачених договорами робіт. Водночас, дані документи не містять прізвищ осіб, які їх підписали від сторін договору, та дати їх підписання.

Податковий кредит вересня 2012 року позивачем було сформовано на підставі податкових накладних № 846 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 8833,33 грн., № 841 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 7528,67 грн., № 860 від 31.05.2012 року на суму ПДВ 27527 грн., № 861 від 31.05.2012 року на суму ПДВ 32342 грн., № 865 від 31.05.2012 року на суму ПДВ 14434,00 грн., № 842 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 20941,00 грн., № 843 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 16701,00 грн., № 844 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 24772,00 грн., № 845 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 11563,00 грн. Переказ коштів було здійснено на згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень з призначенням платежу - згідно договору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надана на підтвердження товарності господарських операцій ТзОВ "Нові технології ТПВ" копія ліцензії на проведення останнім господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, сама по собі не є достатнім доказом для висновку про фактичність здійснення передбачених договорами № 1/06/2012 від 01.06.2012 року, № 2/04/2012 року від 01.04.2012 року, № 2/05/2012 року від 03.05.2012 року, № 1/04/2012 від 01.04.2012 року, № 2/06/2012 від 01.06.2012 року, № 1/05/2012 від 03.05.2012 року робіт.

Також суду, зважаючи на характер послуг та віддаленість контрагентів один від одного (ТзОВ "Нові технології ТПВ" - м. Київ, ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" - м. Львів) позивачу слід було б надати суду докази того, в який саме спосіб відбувалося транспортування персоналу, матеріалів та обладнання, які використовувалися при наданні будівельних послуг тощо. Водночас, жодних таких доказів представником позивача в судовому засіданні представлено не було.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не може бути підтверджено товарність наданих будівельних послуг.

На підтвердження своєї позиції щодо правомірності формування об'єкта оподаткування ПДВ, позивачем надано суду укладений з ТзОВ "А-Знак" договір підряду № 1/09-12 від 02.09.2012 року, згідно якого замовник (ТзОВ "Компанія ""ВЕЕМ-Будсервіс") доручає, зобов'язується на умовах та в порядку, визначених в договорі, замовити та оплатити, а підрядник (ТзОВ "А-Знак") - виконати для замовника та оплатити роботи по влаштуванню мереж газопостачання, господарсько-питного трубопроводу, опалення, влаштування внутрішніх електричних мереж, роботи з благоустрою території, а саме, замощення проїздів, загально будівельні роботи в житловому будинку за адресою вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл. Вартістю договору є вартість робіт на суму 536745,87 грн., в тому числі ПДВ 87187,64 грн. Завершення надання послуг оформляється актом виконаних робіт. Договір діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами.

Крім того, позивачем представлено суду копії аналогічних договорів № 2/09-12 року від 02.09.2012 року (житловий будинок за адресою вул. Лінкольна, 23, м. Львів, ціна договору - 298651,75 грн., з них ПДВ 49775,29 грн., предмет договору - влаштування господарсько-питного трубопроводу, зливної каналізації, опалення, влаштування внутрішніх електричних мереж, роботи з благоустрою територій, замощення дороги, загально-будівельні роботи (влаштування підлог), № 3/09-12 року від 02.09.2012 року (виробнича база на об'єкті "Виробнича база", що знаходяться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 17, ціна договору - 264602,50 грн., з них ПДВ 44100,42 грн., предмет договору - влаштування внутрішніх мереж, влаштування внутрішніх електричних мереж, ремонт приміщень адміністративного корпусу ат приміщень виробничої бази). Всі договори від ТзОВ "А-Знак" підписано Іванцівим Ю.Р.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданих суду договорів не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди. Так, не зазначено, яка вартість та об'єм кожної з робіт, перелічених в п. 1.1 договору, конкретизація та специфіка робіт, як формувалась ціна на такі роботи, за чиї кошти придбавались будівельні матеріали та які саме будівельні матеріали має бути використано при здійсненні робіт тощо. Крім того, в договорах відсутні вказівки на проекту на технічну документацію, на підставі та у відповідності до якої слід виконувати будівельно-монтажні роботи.

Жодних додатків чи специфікацій до договорів суду, незважаючи на неодноразові вимоги, надано не було.

Крім того, представником позивача на підтвердження реальності надання ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" послуг контрагентом ТзОВ "А-Знак" не було надано суду доказів того, ким було забезпечено роботи матеріалами, обладнанням та іншим устаткуванням, коли і ким такі матеріали було придбано, не було надано сертифікатів якості використаних матеріалів, не доведено факт наявності контролю кількісних і якісних показників виконаних робіт тощо, здійснення нагляду за виконанням робіт.

У вересні 2012 року позивачем та його контрагентом - ТзОВ "А-Знак" - було підписано ряд довідок форми КБ-3 та актів форми КБ-2в з виконання передбачених договорами робіт. Водночас, дані документи не містять прізвищ осіб, які їх підписали від сторін договору, та дати їх підписання.

Податковий кредит вересня 2012 року позивачем було сформовано на підставі податкових накладних № 7 від 03.09.2012 року на суму ПДВ 9916,12 грн., № 15 від 04.09.2012 року на суму ПДВ 59945,36 грн., № 20 від 05.09.2012 року на суму ПДВ 9997,80 грн., № 37 від 06.09.2012 року ПДВ 9871,72 грн., № 47 від 07.09.2012 року на суму ПДВ 9923,25 грн., № 59 від 10.09.2012 року на суму ПДВ 9935,16 грн., № 76 від 11.09.2012 року на суму ПДВ 9940,96 грн., № 86 від 12.09.2012 року на суму ПДВ 9927,48 грн., № 97 від 13.09.2012 року на суму ПДВ 9954,26 грн.,№ 112 від 14.09.2012 року на суму ПДВ 9576,15 грн., № 125 від 17.09.2012 року на суму ПДВ 9909,64 грн.,№ 135 від 18.09.2012 року на суму ПДВ 3350,56 грн., № 173 від 21.09.2012 року на суму ПДВ 7856,51 грн., № 136 від 19.09.2012 року на суму ПДВ 9251,52 грн., № 170 від 20.09.2012 року на суму ПДВ 3350,56 грн., № 197 від 24.09.2012 року на суму ПДВ 9197,16 грн., № 244 від 28.09.2012 року на суму 8075,01 грн. ПДВ, № 199 від 25.09.2012 року на суму ПДВ 9866,60 грн., № 216 від 26.09.2012 року на суму ПДВ 54000,36 грн., № 236 від 27.09.2012 року на суму ПДВ 7961,58 грн. Переказ коштів було здійснено у повному обсязі, що податковим органом не заперечується.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надана на підтвердження товарності господарських операцій ТзОВ "А-Знак" копія ліцензії на проведення останнім господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, сама по собі не є достатнім доказом для висновку про фактичність здійснення передбачених договорами № 1/09-12 від 02.09.2012 року, № 2/09-12 року від 02.09.2012 року та № 3/09-12 року від 02.09.2012 року робіт.

Також суду, зважаючи на характер послуг та віддаленість контрагентів один від одного (ТзОВ "А-Знак" - м. Київ, ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" - м. Львів) позивачу слід було б надати суду докази того, в який саме спосіб відбувалося транспортування персоналу, матеріалів та обладнання, які використовувалися при наданні будівельних послуг тощо. Водночас, жодних таких доказів представником позивача в судовому засіданні представлено не було.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не може бути підтверджено товарність наданих будівельних послуг.

Судом не беруться до уваги надані представником позивача подано копії "Інженерного забезпечення 9-ти поверхового будинку на вул. Лінкольна, 23 у м. Львові "Робочий проект електромережі 0,4-6 КВ шифр 15467.05-ЕМ" (2008), "Проекту організації будівництва 9-ти поверхового будинку на вул. Лінкольна у м. Львові", договору оренди землі від 26.06.2007 року та інших документів, якими супроводжується процес будівництва споруд, оскільки дані документи жодним чином не підтверджують суду, ким саме виконувались загально-будівельні роботи. Зазначені докази є лише підтвердженням здійснення будівництва самою ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс", підставності та законності проведення будівельних робіт із спорудження об'єктів - житлових будинків на вул. Лінкольна, 23 у м. Львові та на вул. Лісна, 2б, с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будмаркет" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій з ТзОВ "Нові технології ТПВ" та ТзОВ "А-Знак".

Звідси, з урахуванням положень Податкового кодексу України, у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції (отримання та оприбуткування робіт, послуг, їх використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що не бере до уваги покликання представника відповідача на наявні в матеріалах справи акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 08.11.2012 року № 4723/22-1/35921869 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Нові технології ТПВ" щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року" та акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 19.11.2012 року № 4979/22-10/37193050 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ "А-Знак" щодо підтвердження отриманих від платника податків ТзОВ "ВЕЕМ-Будсервіс" відомостей. Суд вважає, що під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги. При здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка поставила товар (роботи, послуги) і видала податкові накладні, та особою, яка отримувала товар (роботи, послуги) і сформувала витрати та податковий кредит. Названі вище акти свідчать лише про неможливість проведення перевірки зазначених платників податків, а причини, за яких їх складено, жодним чином не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будсервіс" та ТзОВ "Нові технології ТПВ", ТзОВ "А-Знак".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "Компанія "ВЕЕМ-Будмаркет" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 97259,59 грн. у вересні 2012, та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 250718,00 грн.

Відтак, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняті ДПІ у Личаківському районі м. Львова спірні податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0004252320/19195 та № 4242320/19196року є правомірними і скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 02.12.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.