Постанова № 35872592, 05.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/4250/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді В.В. Падій,

за участю секретаря Я.О. Федоренка,

представника позивача Р.В. Бабенка,

представника відповідача Л.В. Літвін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом військової частини А 1815 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Літвін Л.В. про визнання протиправною та скасування постанови і зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

військова частина А 1815 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - відповідач-1), головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Літвін Л.В. (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 39643532 від 05.09.2013 року за виконавчим написом від 24.05.2005 року № 1077 про стягнення ОСОБА_3 на користь військової частини А 0870 боргу;

- зобов'язати головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Літвін Л.В. прийняти до виконання виконавчий напис від 24.05.2005 року № 1077 про стягнення ОСОБА_3 на користь військової частини А 0870 боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. З метою стягнення коштів позивач звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до відповідач-1, в якій зазначав про переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та надавав відповідні докази. Проте, відповідачем-2 було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.09.2013 року, у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Отже, на думку позивача, відповідачем-2 при винесенні оскаржуваної постанови не було взято до уваги, часткове виконання рішення боржником. Тому позивач вважає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження № 39643532 від 05.09.2013 року є протиправною та підлягає скасуванню, а виконавчий напис від 24.05.2005 року № 1077 необхідно прийняти до виконання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також зазначив, що оскільки виконавчий напис № 1077 від 24.05.2005 року нотаріусом пред'являвся на виконання неодноразово, то строк його пред'явлення обчислюється з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме з 27.08.2010 року. Проте, останній був пред'явлений позивачем до виконання - 04.09.2013 року. Крім того, повідомив, що позивач звертався в квітні 2013 року з даного питання і відповідачем-1 було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30.04.2013 року. Дана постанова позивачем не оскаржувалась.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено наступне.

24.05.2005 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу на підставі довідки командира військової частини А 0870 № 610 від 29.04.2005 року було видано виконавчий напис від 24.05.2005 року № 1077 про стягнення з старшого прапорщика ОСОБА_3 суми невідшкодованих нарахувань на користь військової частини А 0870 (а.с.6).

Військова частина А 0870 відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України «Про розформування військової частини А 0870» від 10.04.2012 року № 205 розформована, вказаним наказом правонаступником визначено військову частину А 1815 (а.с.8).

Відповідно до наказу командира військової частини А 1815 «Про стягнення коштів з старшого прапорщика ОСОБА_3» від 20.12.2012 року № 955, останній частково погасив борг (а.с.9).

Останній раз боржник частково погасив борг у березні 2013 року на суму 118,48 грн., що підтверджується роздаточною відомістю № 3/11 за березень 2013 року (а.с.10).

Відповідно до наказу командира військової частини А1815 (по стройовій частині) від 20.03.2013 року № 59 ОСОБА_3 виключений із списків військової частини у зв'язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку. Після звільнення 04.09.2013 року ОСОБА_3 в добровільному порядку частково погасив борг в сумі 50,00 грн. шляхом внесення коштів в касу військової частини А1815, що підтверджується прибутковим касовим ордером №114 від 04.09.2013 року (а.с.11).

З метою стягнення коштів в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» військова частина А1815 звернулася з заявою про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2013 року № 1943 до начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (а.с.12).

Державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Літвін Л.В. було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.09.2013 року ВП № 39643532 за виконавчим написом від 24.05.2005 року №1077 про стягнення з ОСОБА_3 на користь військової частини А0870 боргу, у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Права та обов'язки державного виконавця визначені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій при цьому не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 36378040 від 05.02.2013 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів(посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2010 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав не виявлення майна та не встановлення місця роботи. Одночасно повідомлено, що виконавчий напис від 24.05.2005 року №1077 може бути повторно пред'явлено до виконання в строк до 27.08.2011 року (а.с.27).

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначений чіткий перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції лише 04.09.2013 року, в той час, як його було повідомлено про останній строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - 27.11.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні посилався на часткову сплату боргу ОСОБА_3 в період з червня 2011 року по червень 2012 року відповідно до прибуткових касових ордерів, які містяться в матеріалах справи (а.с.34-39).

Проте, суд погоджується з думкою відповідача-2 щодо правомірності прийнятої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 39643532 від 05.09.2013 року, оскільки про те, що боржником в період з червня 2011 року по червень 2012 року здійснювалось часткове погашення боргу, відповідачам не було повідомлено.

Тому, суд вважає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження № 39643532 від 05.09.2013 року прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимога про визнання її протиправною та скасування не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача-2 прийняти до виконання виконавчий напис від 24.05.2005 року № 1077 про стягнення ОСОБА_3 на користь військової частини А 0870 боргу, то оскільки вони є похідними від першої, тому також задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною другою статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели правомірність своїх дій та рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини А 1815 не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статті 11, 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядок і спосіб передбачений статтями 185-186, 254 КАС України.

Суддя В.В. Падій