Постанова № 35872517, 02.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року 810/4903/13-а

Суддя Київського окружного адміністративногосуду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької-Саєнко І.М.,

представника позивача- Руднєвої І.В.,

представника відповідача -Стрельбіцького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Бориспільрайагропромбуд»до проБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулосьприватне підприємство «Бориспільрайагропромбуд»з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16.07.2013 № 0000072220, № 0000082220.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені між позивачем та ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» договори мали реальний характер - роботи виконані контрагентами та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарськзі операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, а ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» здійснють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому вважає податкові повідомлення - рішення правомірними. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Приватне підприємство «Бориспільрайагропромбуд» є юридичною особою, що зареєстрована Бориспільською районною державною адміністрацією24.03.1992 за № 13301200000000295. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.03.1992 за № 479-04та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.07.2012 № 200057202 (індивідуальний податковий номер 205768510040).

У лютому 2012 року між позивачем та ТОВ «Дейверс Інвест» був укладений договір підряду від 28.02.2012 № 5, відповідно до умов якого підрядник (ТОВ «Дейверс Інвест») брав на себе зобов'язання за завданням замовника (позивача) виконати будівельно-монтажні роботи (згідно кошторису) на будівництві термінала D в ДПА «Бориспіль» (м. Бориспіль), а замовник-прийняти та оплатити роботи.

Також, у квітні, травні 2012 року між позивачем та ТОВ «Главмет» були укладені договори підрядувід 02.04.2012 № 29, від 10.05.2012 № 47, відповідно до умов яких підрядник (ТОВ «Главмет») брав на себе зобов'язання за завданням замовника (позивача) виконати будівельно-монтажні роботи (згідно кошторису) будівництві термінала D в ДПА «Бориспіль» (м. Бориспіль), а замовник -прийняти та оплатити роботи.

На підтвердження дійсного виконання робіт позивачем надано податкові накладні від 28.03.2012 № 56,від 21.03.2012 № 54, від 26.03.2012 № 55, від 27.04.2012 № 103, від 31.05.2012 № 38; довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 28.03.2012, від 21.03.2012, від 26.03.2012, від 27.04.2012, від 31.05.2012; акти приймання виконаних будівельних робіт від 28.03.2012 № ОУ-0328/01, від 21.03.2012 № ОУ-0321/01, від 26.03.2012 № ОУ-0326/01, від 27.04.2012 № 1, від 31.05.2012 № 1; локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу валових витрат вартість отриманих робіт та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом робіт.

У червні 2013 року на підставі наказу начальника Бориспільської ОДПІ від 20.06.2013 № 462 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо встановлення сумнівності у факті здійснення операцій по господарських відносинам з ТОВ «Дейверс Інвест» (код ЄДРПОУ 37212057), їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2012 року, ТОВ «Главмет» (код ЄДРПОУ 37577455), їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-травень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 20.06.2013 № 359/22-2/20576854.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 183227,37 грн., та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 192388,93 грн.

Під час перевірки посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської областіДержавної податкової служби від 26.10.2012 № 1731/22-517/37212057 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дейверс Інвест» (код ЄДРПОУ 37212057) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.08.2010 по 31.07.2012 та повноти їх відображення в податковому обліку» та Акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 05.02.2013 № 48/22.4-07/37577455 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Главмет» (код ЄДРПОУ 37577455) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх ральності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.12.2012», відповідно до яких встановлено відсутність підприємств за місцезнаходженням, а співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів неможливо.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет».

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2013 № 0000082220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 256704,00 грн. (основний платіж - 192388,93 грн., штрафна (фінансова) санкція - 48097,23 грн.), та від 16.07.2013 № 0000072220, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 256704,00 грн.(основний платіж - 183227,40 грн., штрафна (фінансова) санкція - 45806,85 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що первинні бухгалтерські документи повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні виконаних робіт.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання робіт з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, кошториси, дозволи на виконання робіт, документи, що підверджують використання матеріалів та техніки під час виконання робіт тощо.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Дейверс Інвест», ТОВ «Главмет», були укладені договори будівельного підряду, відповідно до умов яких, підрядники взяли на себе зобов'язання виконати монтажно-будівельні роботи на будівництві термінала D в ДПА «Бориспіль» (м. Бориспіль).

Вказані договори були заключені позивачем на виконання умов Договору підряду №UBH-SC-CW-010 від 20.05.2009, укладеного між Представництвом «Догушіншаат ве тіджарет анонім шіркеті» (підрядник) та ПП «Бориспільрайагропромбуд» (субпідрядник). Відповідно до умов зазначеного договору, позивач брав на себе зобов'язання виконати дренажні роботи (дорогу) у відповідності до проектної документації.

Згідно із пунктом 16 цього договору, позивач зобов'язаний був здійснити ці роботи власними силами та не залучати до виконання робіт інших осіб без письмової згоди підрядника.

Також пунктом 21 договору визначено, що субпідрядник не має права приймати на роботу осіб без медичних довідок та дозволу на важку фізичну роботу, зобов'язаний проводити інструктаж працівників.

Під час розгляду справи представник позивача надав суду Додаткову угоду до Договору підряду №UBH-SC-CW-010 від 20.05.2009, у якій зазначено, що субпідрядник має право залучати до виконання робіт інших осіб та локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1.

Проте, суд не приймає зазначені документи як належний доказ, оскільки на момент перевірки та до заперечень на акт перевірки їх не було надано.

Як на доказ здійснення саме ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» ряду будівельно-монтажних робіт, позивач посилається на наявність податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, локального кошторису на будівельні роботи.

Однак, суд критично оцінює надані документи та зазначає наступне.

Як убачається з податкових накладних, контрагентами позивача надавались земляні та будівельно-монтажні роботи на загальну суму 916 136, 81 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що у ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» відсутні працюючі особи та будь-яка техніка, яка необхідна для виконання будівельних робіт за вказаним договором.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що для виконання будівельних робіт контрагентами залучалися особи, які не працювали на цих підприємствах та виконували лише земляні роботи (рили вручну траншеї) та працювали на техніці позивача.

У той же час у актах приймання виконаних будівельних робіт містяться затрати на використання матеріалів, виробів, конструкцій, експлуатації машин, що суперечить твердженню позивача про здійснення робіт виключно технікою ПП «Бориспільрайагропромбуд».

На вимогу суду надати прізвища осіб-виконавців робіт, медичні довідки та дозволи на важку фізичну роботу цих осіб, пропуски до будівельного майданчику, посвідчення водіїв представником позивача жодних документів не надано.

Водночас, представник позивача надав копії медичних довідок та лікарських висновків щодо придатності співробітників позивача до керування транспортними засобами, посвідчень про проходження співробітниками позивача навчання і перевірки знань законодавчих актів з охорони праці, посвідчень водія співробітників позивача.

З матеріалів справи убачається, що позивачу, а також його співробітникам належать на праві власності транспортні засоби, а саме: трактори колісні, фронтальні, самоскиди, екскаватори, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (машин), копії яких наявні в матеріалах справи.

Це свідчить, що позивач мав змогу власними силами (без залучення субпідрядників) виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві терміналу «D» в ДПА «Бориспіль» та залучити до роботи водіїв, які є власниками цих транспортних засобів.

Таким чином, зважаючи на той факт, що у контрагентів позивача відсутні власні транспортні засоби та трудові ресурси, залучення позивачем для виконання робіт підприємства, які не здатні самостійно виконати ці роботи та залучають для цього інших осіб, ставить під сумнів отримання позивачем економічної вигоди від таких господарських операцій.

А відтак, надані позивачем документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Главмет» виконували будівельно-монтажні роботи за договорами підряду від 28.02.2012 № 5, від 02.04.2012 № 29, від 10.05.2012 № 47.

На переконання суду, наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу Українинеобхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, актів прийняття виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робітне є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання робіт, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальне виконання будівельно-монтажних робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 грудня 2013 р.