Ухвала суду № 35872107, 05.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 р.Справа № 818/2199/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. по справі № 818/2199/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі по тексту-позивач, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту-відповідач, ДПІ у м. Сумах) В якому промило суд

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000101502/2087 від 14.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 20425,98 грн. за основним платежем та 10212,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям.

В обгрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що ДПІ у м. Сумах порушено вимоги податкового законодавства України. Посилаючись на пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, статті 1, 13,15,21,30 Закону України "Про оренду землі" позивач зазначив, що норми земельного законодавства та Податкового кодексу України чітко визначають умови взаємовідносин між землекористувачами та власниками землі. На думку позивача, розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди землі, зміна її допускається виключно шляхом внесення змін до договору оренди. Виходячи з викладеного, позивач вважав, що відповідачем безпідставно було донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати, виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі - без внесення відповідних змін до договору.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, просить суд апеляційної інстанції, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.1996 між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" було укладено договори оренди земельних ділянок №28 та №29, відповідно до яких ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" отримало в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки, які знаходяться за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та м. Суми, пров. 9-го Травня, 13. Договорами передбачено, що орендна плата на рік становить 1% від грошової оцінки землі.

ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік (вхід ний ДПІ у м. Сумах № 7901 від 22.03.2012) та узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за землю на 2012 рік.

ДПІ у м. Сумах було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю за 2012 рік, за результатами якої складено акт №4320/152/01555007 від 20.12.2012 (а.с.11-13).

Перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень 2012 року, визначений ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земель ні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень 2012 року становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Харківській, 123, м. Суми та по пров. 9-го Травня, 13, м. Суми, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень 2012 року на 20425,98 грн., чим було порушено вимоги пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель.

За результатами перевірки 14.01.2013 ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000101502/2087, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 30638,97 грн., у тому числі: за основним платежем - 20425,98 грн., за штрафними санкціями - 10212,99 грн. (а.с.9).

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000101502/2087 від 14.01.2013 року, прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6, п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Згідно із п. 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких відноситься, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З огляду на зазначене, та враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, тобто не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Отже, річна сума платежу орендної плати за землю згідно з п. 288.5 ст. 288 ПКУ не може бути меншою розміру, визначеного п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, податкове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - у розмірі 30638,94 грн., у томму числі: за основним платежем - 20425,95 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10212,99 грн., визначене в податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2013 року № 0000101502/2087, відповідає нормам чинного законодавства.

Відносно посилання позивача на розмір орендної плати, визначеної у договорі оренди земельної ділянки, колегія суддів вважає його безпідставним, з огляду на наступне.

Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку земельних ділянок не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно із п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року N 1378-IV.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1724.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди землі).

Відповідно до п.п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України та встановлення її розміру, який не може перевищувати - 3 % нормативної грошової оцінки, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним ПК України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх оцінки.

Відносно твердження позивача про порушення ДПІ у м. Сумах ст. 58 Конституції України щодо поширення зворотної дії в часі п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України на договори оренди, що укладені до 01.01.2001 р. (дати набрання чинності Податкового кодексу України), суд зазначає наступне.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Отже, положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Також, колегія судів зазначає, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 р. по справі № 818/2199/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. по справі № 818/2199/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Старостін В.В.Судді Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.