Рішення № 35871971, 02.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 р. Справа № 914/3746/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», м. Дніпропетровськ

про стягнення 67 270 грн. 90 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Деркач Ю.Ю., представник (довіреність №2695-О)

від відповідача: Максимишин І.Б., представник (довіреність №1.23.10-2013 від 23.10.2013 р.)

від третьої особи: Деркач Ю.Ю., представник (довіреність №Э.37.7.0.0/Д-441)

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів про стягнення 67270 грн. 90 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.10.2013р. призначив розгляд справи на 28.10.2013 р. Ухвалою від 06.11.2013 р. суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах». Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої він приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із вищевказаною заявою складають договір банківського обслуговування. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту не виконав, станом на дату подання позову до суду заборгованість згідно розрахунку становить 46 500 грн. 00 коп. по кредиту, 13 109 грн. 72 коп. по сплаті процентів, 3 348 грн. 00 коп. по сплаті комісії. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань по договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 4 313 грн. 18 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 67 270 грн. 90 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо інформування споживача про запропоновані позивачем послуги, сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору. Позивачем при пред'явленні позову не дотримано претензійний (досудовий) порядок врегулювання спору, визначений нормами ГПК України. Також зазначив, що між відповідачем та третьою особою було укладено договір страхування, відповідно до якого, в разі настання страхового випадку у вигляді несплати кредиту, третя особа зобов'язана виплатити страхове відшкодування позивачу. З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представник третьої особи зазначив, що відповідачем не доведено існування страхових випадків за час дії договору страхування і підстав, відповідно до яких третя особа повинна була виплатити страхове відшкодування позивачу.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.08.2011 р. Приватним підприємством «Ілона-Транс» (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно умов якої відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування від 31.08.2011 р.

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26003060443386 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Згідно п. 3.18.1.16. умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій. що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.18.1.1. умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Згідно з п. 3.18.1.3. умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8. умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі).

В п. 3.18.1.6. умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів па поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п. 3.18.4 умов порядок розрахунків, за користування кредитом проводиться в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта, при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -«період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підтягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня. наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

На виконання зобов'язань за договором позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 46 500 грн. 00 коп. Проте, в порушення договірних зобов'язань відповідач не повернув 46 500 грн. 00 коп. кредитних коштів. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку.

Також за відповідачем обліковується заборгованість за процентами на суму 13 109 грн. 72 коп. та 3 348 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Претензією за вих. №10831LVD4S07H від 29.08.2013 р. позивач звертався до відповідача з вимогою погасити вказану заборгованість, яка залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову становила 46 500 грн. 00 коп. по кредиту, 13 109 грн. 72 коп. по сплаті процентів, 3 348 грн. 00 коп. по сплаті комісії.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до 3.18.5.1 умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п., п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до 3.18.5.4 умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом,

Пунктом 3.18.6.1. умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 313 грн. 18 коп.

Судом не беруться до уваги доводи представника відповідача з огляду на наступне.

Безпідставним є посилання представника позивача на Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаний закон регламентує правовідносини між суб'єктами господарювання, які виробляють і продають товари, виконують роботи і надають послуги, з однієї сторони, і фізичними особами, які є споживачами, з другої сторони, та не регулює правовідносини між двома суб'єктами господарювання, якими є позивач і відповідач у даній справі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначалося вище, у відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах; у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Підписавши заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, позивач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Частина 1 ст. 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Зі змісту заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що вони містять всі істотні умови договору.

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору, визначеного нормами ГПК України, є безпідставним.

ГПК України не ставить в залежність виникнення права на звернення з позовом до суду від дотримання процедури досудового врегулювання спору, зокрема, обов'язковості заявлення позову після закінчення строків для розгляду претензії. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002р. №15-рп/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Згідно ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до договору страхування №LVD4ZKL-126I2RY від 18.07.2012р., ПАТ СК «Інгосстрах» застрахувало майнові інтереси ПП «Ілона-Транс», пов'язані з відшкодуванням ним шкоди, заподіяної ПАТ КБ «Приватбанк» внаслідок невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за договором овердрафтового кредиту.

Пунктом 12 договору страхування сторони погодили, що цей договір діє 12 місяців з 19.07.2012 р. по 18.07.2013 р.

Згідно п. 6 договору страхування страховим випадком є несплата або неповна (часткова) сплата: на 31-й день безперервного користування овердрафтовим кредитом заборгованості по погашенню суми кредиту та/або на 31-й день безперервного користування овердрафтовим кредитом відсотків за користування кредитом.

В п. 1.3.6. умов страхування до договору страхування сторони погодили, що страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки стане відомо, але не пізніше 48 годин, письмово інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхової.

При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити не пізніше 24 годин (за винятком неробочих та святкових днів) з моменту, як йому стало відомо про настання страхового випадку, передбаченого умовами договору страхування про це страховика (п. 3.3. умов страхування).

Для одержання страхового відшкодування страхувальник подає страховику письмову заяву про виплату страхового відшкодування не пізніше 48 годин з моменту настання події.

Відповідачем не доведено існування страхових випадків за час дії договору страхування і підстав, відповідно до яких ПАТ СК «Інгосстрах» повинна була здійснити виплату суми страхового відшкодування ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 46500грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 13 109 грн. 72 коп. по сплаті процентів, 3348грн. 00 коп. по сплаті комісії, 74 грн. 79 коп. заборгованості по сплаті процентів, 4 313 грн. 18 коп. пені.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів, вул.Генерала Чупринки, буд. 123, кв. 6 (ідентифікаційний код 22347253) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (ідентифікаційний код 14360570) 46 500 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 13 109 грн. 72 коп. заборгованості по сплаті процентів, 3 348 грн. 00 коп. заборгованості по сплаті комісії, 4 313 грн. 18 коп. пені, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 02.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06.12.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.