Постанова № 35871890, 10.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 року Справа № 812/9463/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дій Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо складання вимоги від 14.05.2013 № Ф/1644, зобов'язати відповідача утриматися від складення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 таких вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона 27 травня 2013 року отримала Вимогу про сплату недоїмки від 14.05.2013 № Ф/1644, яку в подальшому оскаржила до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, Головного Управління Пенсійного фонду України у Луганській області та до Пенсійного фонду України. Позивач вважає, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області по винесенню вимоги про сплату недоїмки від 14.05.2013 № Ф/1644 незаконними з огляду на те, що, на думку позивача, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки вказана юридична особа ніколи не утворювалась Пенсійним фондом України та відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрована за 10 червня 1994 року за № 21792459 як суб'єкт господарської діяльності, що підтверджується довідкою АБ № 584974 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16826433 (серія АВ № 203071) Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано 13 листопада 2002 року. Тобто, станом на 10 червня 1994 року (дата реєстрації з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) ніяких управлінь у Пенсійного фонду України взагалі не існувало, а станом на 13 листопада 2002 року (дата реєстрації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) не існувало жодного розпорядчого акта про утворення такого органу Пенсійного фонду України, як Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Крім того, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не було створено у результаті перетворення, оскільки відомості про створення цієї юридичної особи шляхом перетворення відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач зазначає, що Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області може посилатися на те, що воно нібито створене постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-1, як правонаступник якогось відповідного відділення і що саме ці документи є розпорядчими актами про утворення юридичної особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку". Отже, жодний пункт постанови Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та постанови Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-1 не містить рішення про утворення юридичної особи з назвою "управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку".

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо складання вимоги від 14.05.2013 № Ф/1644, зобов'язати відповідача утриматися від складення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 таких вимог.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, у позові просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що відповідно до п.2 ч.4 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Відповідач, станом на 30 квітня 2013 року мав несплачену заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим, на підставі ч. 4 ст. 25, УПФУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено вимогу від 14.05.2013 № Ф/1644 про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1364,03 грн. Також вказав, що Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано юридичною особою та є територіальним органом Пенсійного фонду України. У зв'язку з вищевикладеним просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності 30 грудня 2010 року за № 23830000000008393 (а.с.27).

Відповідно до реєстру страхувальника ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування (а.с. 45).

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено вимогу № Ф/1644 про сплату ОСОБА_1 недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1364,03 грн., яку отримано позивачем 27 травня 2013 року (а.с. 15).

Зазначена вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області оскаржена ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, рішенням УПФУ у м. Сєвєродонецьку № 7602/0316/1 від 17.06.2013 вимога № Ф/1644 від 14.05.2013 залишена без змін, а заява позивача про узгодження вимоги про сплату недоїмки залишена без задоволення (а.с.16).

У подальшому вищезазначена вимога № Ф/1644 від 14.05.2013 оскаржувалась ОСОБА_1 також до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області та до Пенсійного фонду України, однак, рішенням про результати розгляду скарги від 26.07.2013 № 4901/03-10 та від 02.09.2013 № 22934/09-10 відповідно вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № Ф/1644 від 14.05.2013 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с. 17, 18-23, 25).

Згідно п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (тут і надалі у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Відповідно до п.3.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309, страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27 вересня 2010 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VI, накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду (п.2.1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2).

Згідно даних картки особового рахунку ОСОБА_1 станом на 22.04.2013 мала заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1364,03 грн. (а.с. 46)

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт наявності за ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1364,03 грн. підтверджено матеріалами справи.

Що стосується доводів позивача стосовно того, що Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не є органом державної влади та у нього не має повноважень на винесення оскаржуваного рішення, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. (а.с. 60-63)

Наказом Луганського обласного управління Пенсійного фонду України № 90 від 10.05.2002 затверджено структуру Луганського обласного управління Пенсійного фонду України, яким також утворено Сєвєродонецьке міське управління Пенсійного фонду України. (а.с. 50-51)

На підставі наказу управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 161 від 22.07.2002 проведено перереєстрацію Сєвєродонецького міського управління Пенсійного фонду України в Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. (а.с. 52-53)

Згідно п. 3 вказаного наказу усі управління Пенсійного фонду України в Луганській області діють на підставі Положень, затверджених постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 13.11.2002. (а.с. 48)

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.4 розділу II Положення про управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях що здійснюють виплату і доставку пенсій; та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом, та стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.

Тобто, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VI, діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції та процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - вимога про сплату недоїмки. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання незаконними дій Управління Пенсійного фонду Украйни у м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо складання вимоги від 14.05.2013 № Ф/1644, зобов'язання відповідача утриматися від складення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 таких вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій при винесенні вимоги від 14.05.2013 № Ф/1644 про сплату недоїмки у розмірі 1364,03 грн., що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати не повертаються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.В. Смішлива