Рішення № 35871884, 03.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 915/1689/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представників:

Від позивача: Полубоярова К.В. дов. № 09/30 від 25.07.2013р.

Від відповідача: Цимбаліст С.І. - директор

Абдулін О.М., дов. № 3 від 17.06.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт", 54002, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23/14

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Миконт", 54018, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 1

про: стягнення заборгованості по договору № 33/08 від 09.12.2008 року та штрафних санкцій в загальній сумі 2719670,92 грн.

встановив:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миконт" заборгованість в розмірі 2719670,92 грн. з яких; 2494822,33 грн. - основного боргу, 185526,84 грн. - пені, 39321,75 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві та доповненнях до відзиву вказує, що заявлені позивачем позовні вимоги визнає частково в частині 2494822,33 грн. основного боргу та 39321,75 грн. - 3% річних та зазначає, що борг у сумі 2494822,33 грн. виник у ТОВ «Миконт» перед позивачем за Договором № 33/08 від 09.12.2008р. Вказана заборгованість була повністю визнана відповідачем у листі від 07.08.2013р. за № 829-01 на претензію ДП «Миколаївський морський торговельний порт» від 26.07.2013р. за № 1610. Відповідач зазначає, що в результаті господарської діяльності за І півріччя 2013 року Товариство отримало не прибуток, а збиток в сумі 2445000,00 грн. та зв'язку з тяжким матеріальним станом відповідач на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України просить суд застосувати ч. 3, 6 ст. 83 ГПК України та зменшити неустойку та розстрочити виконання рішення шляхом сплати ТОВ «Миконт» боргу у сумі 2494822,33 грн. на користь позивача рівними частинами до 15 грудня 2013 року та до 15 січня 2014 року.

Позивач в письмових поясненнях № 2233 від 25.11.2013 року проти зменшення розміру пені та розстрочення сплати суми заборгованості заперечує та зазначає, що позивач знаходиться в скрутному фінансовому становищі, що підприємство згідно звіту про фінансові результати за І півріччя 2013 року та звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року має збиток, також вказує, що позивач є державним підприємством та в разі розстрочення суми основного боргу та відмовленні стягненню пені, буде нанесено значний збиток Державі в особі ДП "Миколаївський морський торговельний порт".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого:

09 грудня 2008 року між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Миконт" було укладено договір № 33/08 (Далі - Договір) (а.с. 20-22) та Додаткові угоди до нього № 1 від 23.12.2008 року (а.с. 23), № 2 від 15.01.2009 року (а.с. 24), № 3 від 22.12.2009 року (а.с. 25), № 4 від 23.12.2009 року (а.с. 23 зв. б.), № 5 від 29.12.2010 року (а.с. 26), № 6 від 20.12.2011 року (а.с. 26 зв. б.), № 7 від 26.09.2012 року (а.с. 27), № 8 від 21.12.2012 року (а.с. 27 зв. б.), № 9 від 19.06.2013 року (а.с. 28). Згідно предмету Договору, позивач за наявності можливості надає послуги з організації робіт з перевалки та відвантаження силами та засобами відповідача експортного, імпортного, транзитного та каботажного вантажу згідно з пунктом 1 Додатку №1 (який є невід'ємною частиною Договору), а відповідач приймає ці послуги та оплачує їх згідно рахунків позивача. Прийом вантажу здійснюється тільки після підтвердження його позивачем.

У відповідності до вимог п. 3.1 Договору, - відповідач сплачує позивачеві вартість послуг, що вказані у Додатку № 1. Відповідач на підставі наданих позивачем рахунків та актів виконаних робіт, проводить розрахунки за фактично надані послуги позивачем, а саме: плату за використання причалів на території порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт та вартість робіт пожежних машин згідно часу вказаному у заявці протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку і акту наданих послуг сторонами (п. 3.2 Договору).

Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання вимог Договору позивачем в січні-квітні 2013 року були надані відповідачеві послуги на загальну суму 2494822,33 грн., що підтверджується актами наданих послуг (виконаних робіт) № 00042488 від 14.01.2013 року (а.с. 44), № 00232488 від 08.01.2013 року (а.с. 47), № 01362488 від 23.01.2013 року (а.с. 50), № 0153488 від 24.01.2013 року (а.с. 56), № 07432488 від 12.02.2013 року (а.с. 59), № 07882488 від 13.02.2013 року (а.с. 64), № 13722488 від 05.03.2013 року (а.с. 69), № 13952488 від 05.03.2013 року (а.с. 72), № 13942488 від 05.03.2013 року (а.с. 75), № 13732488 від 06.03.2013 року (а.с. 80), № 15232488 від 26.03.2013 року (а.с. 83), № 20262488 від 05.04.2013 року (а.с. 91), № 20292488 від 05.04.2013 року (а.с. 94), № 20962488 від 12.04.2013 року (а.с. 99), № 20782488 від 12.04.2013 року (а.с. 102), № 22012488 від 25.04.2013 року (а.с. 109), відомостями-розрахунками (а.с. 41, 53, 61, 66, 77, 84, 87, 96, 106, 111), дорученнями (а.с. 42-43, 54-55, 67-68, 78-79, 88-90, 97-98, 107-108, 113), приймально-здавальними актами (а.с. 46, 49, 58, 71, 74, 82, 93, 101, 104, 115), вказане не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву та представником в судовому засіданні.

З метою отримання оплати вартості наданих відповідачеві у січні-квітні 2013 року по Договору послуг позивачем були виставлені відповідачеві рахунки:

від 14.01.2013 № 00042488 на суму 344714,64 грн. (а.с. 40);

від 08.01.2013 № 00232488 на суму 7293,08 грн. (а.с. 45);

від 23.01.2013 № 01362488 на суму 6638,57 грн. (а.с. 48);

від 24.01.2013 № 01532488 на суму 312878,98 грн. (а.с. 51);

від 12.02.2013 № 07432488 на суму 9473,52 грн. (а.с. 57);

від 13.02.2013 № 07882488 на суму 335698,57 грн. (а.с. 60);

від 05.03.2013 № 13722488 на суму 336258,34 грн. (а.с. 65);

від 05.03.2013 № 13942488 на суму 6421,64 грн. (а.с. 73);

від 05.03.2013 № 13952488 на суму 7854,08 грн. (а.с. 70);

від 06.03.2013 № 13732488 на суму 339735,96 грн. (а.с. 76);

від 26.03.2013 № 15232488 на суму 6294,49 грн. (а.с. 81);

від 27.03.2013 № 15642488 на суму 33085,48 грн. (а.с. 84);

від 05.04.2013 № 20262488 на суму 306040,84 грн. (а.с. 86);

від 05.04.2013 № 20292488 на суму 6358,07 грн. (а.с. 92);

від 12.04.2013 № 20962488 на суму 33470,69 грн. (а.с. 95);

від 12.04.2013 № 20782488 на суму 6294,49 грн. (а.с. 100);

від 24.04.2013 № 21952488 на суму 6294,49 грн. (а.с. 103);

від 25.04.2013 № 22012488 на суму 33190,36 грн. (а.с. 105);

від 30.04.2013 № 22942488 на суму 349282,38 грн. (а.с. 110);

від 30.04.2013 № 23712488 на суму 7543,66 грн. (а.с. 114), які були отримані відповідачем що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву та представником в судовому засіданні.

Відповідач, в порушення умов Договору, за надані позивачем послуги не розрахувався, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2494822,33 грн. за надані позивачем у січні-квітні 2013 року послуги з організації робіт з перевалки та відвантаження силами та засобами відповідача експортного, імпортного, транзитного та каботажного вантажу по Договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати позивачеві вартості наданих позивачем у січні-квітні 2013 року по Договору послуг в розмірі 2494822,33 грн. згідно умов та в строки визначені Договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні відповідач позовні вимоги в розмірі 2494822,33 грн. за надані позивачем у січні-квітні 2013 року по Договору послуги визнав в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2494822,33 грн. за надані позивачем у січні-квітні 2013 року по Договору послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 4.2 Договору, - за несвоєчасну оплату рахунків позивача відповідач сплачує:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми недоплати за кожний день прострочення до дня сплати заборгованості;

- суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми згідно чинного законодавства України.

Так, позивач за несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості в сумі 2494822,33 грн. за надані позивачем у січні-квітні 2013 року по Договору послуги на підставі п. 4.2 Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача 185526,84 грн. пені за період з 23.01.2013 року по 19.09.2013 року згідно наданого розрахунку.

В судовому засіданні 03.12.2013 року представник позивача зазначив, що у пункті 4.2 Договору сторонами був змінений порядок нарахування пені передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

В судовому засіданні 03.12.2013 року представник відповідача підтвердив, що дійсно укладаючи Договір сторонами у п. 4.2 Договору був змінений порядок нарахування пені передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 185526,84 грн., підлягають частковому задоволенню з урахуванням правильного визначення їх розміру. Судом був перевірений розмір заявленої позивачем пені за допомогою програми «Законодавство» та за підрахунком суду розмір пені який підлягає задоволенню за період з 23.01.2013 року по 19.09.2013 року становить 185363,83 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 163,01 грн. (185526,84 грн. - 185363,83 грн.) задоволенню не підлягають.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості в сумі 2494822,33 грн. позивач на підставі вимог ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних нарахованих з 23.01.2013 року по 19.09.2013 року в сумі 39321,75 грн., розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Договору та Закону та підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні відповідач позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 39321,75 грн. визнав в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені та розстрочення виконання рішення судом відхиляються, оскільки судом не вбачається підстав для його задоволення виходячи з наступного:

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Оцінивши викладені в заяві відповідача обставини та обставини викладені позивачем в запереченнях щодо зменшення пені та надання розстрочки та дослідивши надані ними докази, суд дійшов до висновку, що тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача не є тим винятковим випадком, який дає право суду щодо зменшення пені та надання розстрочки.

Так, з наявних у справі документів вбачається, що ДП „Миколаївський морський торговельний порт" знаходиться в більш скрутному фінансовому становищі ніж відповідач, згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року позивач має збиток в розмірі 12362 тис. грн. в той час як збитковість відповідача становить 6752 тис. грн. Судом взято до уваги також те, що відповідачем не вказано чи здійснювались ним заходи з метою погашення існуючої перед позивачем заборгованості, та що станом на день розгляду справи в суді відповідач не здійснив жодної сплати на погашення заборгованості яка виникла з січня 2013 року.

За таких обставин, оцінивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу та беручи до уваги що відповідачем не здійснено жодної сплати на погашення заборгованості, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені та розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Миконт" (54018, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 1, р/р 2600801301011 в МФ ТО «Укрпромбанк» м.Миколаїв, МФО 326814, код ЄДРПОУ 35473284) на користь Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, р/р 26007962501311 в ПАТ «ПУМБ», м.Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 001125608) 2494822,33 грн. - основного боргу, 185363,83 грн. - пені, 39321,75 грн. - 3% річних, та 53849,49 грн. судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 09.12.2013 року.

Суддя Н.О. Семенчук