Постанова № 35871689, 05.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 918/1189/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Манжаюк Д.Л.

відповідача - Полюхович І.О., Микитюк О.Я., Ошуркевич С. М., Мохнар О. М., Каламбет В.О.

третьої особи - не з'явився

прокурор - Сандер Л.М.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Полицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) на рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.13 р. у справі № 918/1189/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Полицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області

за участю заступника прокурора м.Рівне

про стягнення заборгованості в сумі 109 745,81 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.10.2013 р. у справі №918/1189/13 (суддя Андрійчук О.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Полицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області та за участю заступника прокурора м.Рівне - задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 22.10.2013р. у справі №918/1189/13 заступник прокурора м.Рівне подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.2013 р. по справі №918/1189/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі заступник прокурора м.Рівне посилається на ту обставину, що господарський суд Рівненської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення.

Відтак, суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав оцінку тій обставині, що позивач, згідно п.п.2.2.3 договору №427/16, як енергопостачальник зобов'язаний при зміні тарифів (цін) довести до відома споживача письмово або через засоби масової інформації, письмовим повідомленням та в місцях оплати за електричну енергію нові величини тарифів не пізніше ніж за 5 днів до їх запровадження.

З урахуванням викладеного, Публічне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» дані зобов'язання не виконало, оскільки документи надходили на адресу установи про сплату спожитої електроенергії без врахування нових тарифів, а відповідно до актів прийняття-передавання електричної енергії підписаних сторонами жодних претензій щодо наданої та сплаченої спожитої електроенергії сторони не мали.

Крім того, апелянт зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» про перерахунок та збільшення вартості використаної електричної енергії за період з травня 2012 по лютий 2013 повідомило лише 21.03.2013 листом №16, що не оспорювалось в суді першої інстанції.

Таким чином, під час винесення господарським судом Рівненської області рішення від 22.10.2013 р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст..104 ГПК України та винесення нового рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Полицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) у справі №918/1189/13 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Огороднік К.М.

У судовому засіданні прокурор Сандер Л.М. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.13 р. у справі №918/1189/13 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "Рівнеобленерго" до Полицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) про стягнення заборгованості в сумі 109 745,81 грн. відмовити повністю.

Представник відповідача - Полицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) Ошуркевич С.М. підтримала позицію прокурора Сандер Л.М. в повному обсязі та надала додаткові пояснення по суті обставин справи.

Начальник Полицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) Каламбет В.О. підтримав позицію прокурора та представника Ошуркевич С.М. в повному обсязі та надав доповнення щодо обставин справи.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" Манжаюк Д.Л. заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до відзиву, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.13 р. у справі №918/1189/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.1.1. статті 1 статуту Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ "АЕС Рівнеенерго" від 29 квітня 2013 року та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради 30 квітня 2013 року, Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго", яке було правонаступником ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеобленерго".

25 січня 2011 року між закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (постачальник) та Полицькою виправною колонією №76 (споживач) укладено договір № 427 про постачання електричної енергії та додатки до нього.

Пунктом 1 договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1030 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, обумовлених цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергію.

За умовами п. 2.2. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3. договору).

Згідно до пункту 2.3.3. договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

За умовами п. 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, та 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію (п. 8.5. Договору).

Відповідно до п. 10.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2011 року. Договір вважається продовженим щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін заявила про припинення договору, останній вважається продовженим.

Пунктом 2 додатку № 4 визначено, що покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 11 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника з рахунка споживача.

Згідно з п. 4 додатку № 4 до договору відповідно до визначеної згідно з п. 5 додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що з травня 2012 р. по лютий 2013 р., відпуск електроенергії Полоцькій виправній колонії №76 відбувався з урахуванням пункту 2.1.3 Порядку №498, яким передбачено, що населенню, яке проживає в 30-кілометровій зоні атомних електростанцій, відпуск електричної енергії проводиться за тарифом у розмірі 70 відсотків від рівня діючого тарифу для відповідної групи населення.

17.05.2013р. НКРЕ листом №3261/13/47-13 роз'яснило, що на споживачів, прирівняних до населення (до яких відноситься відповідач у справі), дія п. 2.1.3. Порядку не поширюється, оскільки такий тариф застосовується виключно за місцем проживання.

Представниками Публічного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» було здійснено перерахунок вартості спожитої електроенергії з травня 2012 по лютий 2013 року без врахування пункту 2.1.3. Порядку №498.

Відтак, після перерахунку сума заборгованості Полицької виправної колонії за спожиту електроенергію в період травня 2012 року-лютого 2013 року складає 95 211 грн. 27 коп., що підтверджується відповідним розрахунком по договору №427 та рахунком за електроенергію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взятих на себе за договором обов'язок щодо своєчасної оплати рахунку не виконав, з березня по липень 2013 року оплату за спожиту електроенергію в обсязі та строки, визначені умовами договору не провів, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 14 534,54 грн.

21 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» повідомило Полицьку виправну колонію №76 про наявну заборгованість листом №21. Одночасно відповідачу було надіслано відповідні розрахунки суми заборгованості.

В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» надіслало Полоцькій виправній колонії №76 з претензію про оплату коштів за спожиту електроенергію, однак відповідач заборгованість не погасив, на момент розгляду справи заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію становить 109 745 грн. 81 коп.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2012 року між Полицькою Виправною колонією №76 та Публічним акціонерним товариством «Рівнеобленерго» укладено договір № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії, відповідно до якого позивач зобов'язується у 2012 році надати послуги з постачання електроенергії за даним договором та додатків, а відповідач - прийняти та оплати їх вартість.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: електрична енергія. Кількість товару визначається додатком 1 до даного договору. У свою чергу, додатком 1 до даного договору є договір № 427/16 про постачання електричної енергії від 25.01.2011 року.

За п. 3.1. договору ціна цього договору становить 127 491,00 грн., у тому числі ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що з обґрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника та звіту про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника № 1 від 11.04.2012 року вбачається, що відповідачем у 2012 році прогнозувалося закупити 650 000 квт. год. електроенергії на суму 127 491,00 грн.

Як вбачається зі звітів про використану електроенергію, поданих відповідачем позивачу за 2012 рік, та рахунків за активну електроенергію, виставлених позивачем відповідачу, відповідач спожив протягом січня-грудня 2012 року 1 244 720 квт. год. електроенергії (протягом квітня-грудня 2012 року - 769 720 квт. год.) на загальну суму 281 055,98 грн. (за квітень-грудень 2012 року на суму 184 777,28 грн.).

Вказані суми визначені за тарифом у розмірі 70 відсотків від рівня діючого тарифу для відповідної групи населення та сплачені відповідачем у повному обсязі.

Рахунок та акт прийому-передачі формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, зафіксованих у звіті про використану електроенергію за відповідний звітний період (п. 4.2. договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року).

У разі закінчення строку дії даного договору, продаж електроенергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії № 427 від 25.01.2011 року з усіма його додатками та додатковими угодами (п. 11.2. договору № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту укладення сторонами договір № 427 про постачання електричної енергії та додатки до нього між сторонами виникли відносини енергопостачання, регулювання яких здійснюється відповідними положеннями статей Господарського кодексу України, Закону України "Про електроенергетику", нормативно-правовими актами НКРЕ України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п.5.1 Правил користування електричною енергією (надалі в тексті - ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Відповідно до п.6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Як стверджується матеріалами справи і встановлено судами - відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 14 534 грн. 54 коп.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність доказів погашення зазначеної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 14 534 грн. 54 коп.

Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 192 ГК України передбачено, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Частиною 3 ст. 189 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Статтею 2 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (який діяв станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст.ст. 6, 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Згідно з ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (який діє станом на час розгляду справи) передбачено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни; державні регульовані ціни.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ст. 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Частиною 5 ст. 17 Закону Україну "Про електроенергетику" передбачено, що тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про природні монополії" національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

За п.п. 1, 2 Указу Президента України від 23.11.2011 року № 1059/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці. НКРЕ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

До основних завдань НКРЕ, зокрема, відноситься забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі (п. 3 Указу України від 23.11.2011 року № 1059/2011).

Підпунктами 5, 6 п. 4 Указу Президента України від 23.11.2011 року № 1059/2011 передбачено, що НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує порядки (методики) формування цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі, та методології ціно- тарифоутворення; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

НКРЕ для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій (підп. 1 п. 6 , п. 13 Указу Президента України від 23.11.2011 року № 1059/2011).

З наведеного вбачається, що ціни на електроенергію встановлюються НКРЕ, тобто є регульованими, а рішення НКРЕ є обов'язковими до виконання.

Доводи апеляційної скарги, на яких наголошував відповідач, не взяті апеляційним судом до уваги, виходячи зокрема з наступного.

З матеріалів справи, вбачається, що 23.04.2012 року постановою НКРЕ № 497 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню" встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню.

Обсяг фактичної електроенергії відповідачем відображений у звітах про використану електроенергію.

Оскільки позивач не є суб'єктом, в коло повноважень якого входить встановлення тарифів за електроенергією, відтак виставлення ним рахунків на підставі меншого тарифу, ніж визначено чинним законодавством, не є підставою для звільнення відповідача від сплати дійсної вартості спожитого обсягу електроенергії.

За таких обставин, відповідач зобов'язаний був сплачувати вартість електроенергії відповідно до затверджених тарифів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2013 року НКРЕ провела планову перевірку дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, про що складено акт № 4.

З вказаного акта перевірки вбачається, що позивач протягом періоду з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року неправильно застосовував тариф на електроенергетику для відповідача, що є порушенням п. 3.5.1. Ліцензійних умов з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та п. 3.4.1. Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом в частині дотримання нормативного документа - Постанови НКРЕ № 497 від 23.04.2012 року "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню".

Також на засіданні НКРЕ, за результатами якого складено протокол № 39 від 06.06.2013 року, вирішено зобов'язати позивача протягом двох тижнів надати документальне підтвердження здійснення перерахунку вартості спожитої електричної енергії відповідачу і відкоригувати суми дотацій, отриманих по зазначеному споживачу

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки ціни на теплову енергію є регульованими, а постанови НКРЕ є обов'язковими для виконання, то вимога позивача в частині проведеного перерахунку в розмірі 95 211,27 грн. підлягає задоволенню, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, у апеляційній скарзі скаржник посилається на договір № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року, на підтвердження того факту, що Полоцька виправна колонія (№76) є бюджетною установою і споживання електричної енергії таких установ відбувається в межах коштів, передбачених кошторисом витрат на споживання електричної енергії таких установ відбувається в межах коштів, передбачених кошторисом витрат на споживання електричної на кожний рік, а відтак він є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Однак, колегія суддів критично ставиться до даних доводів апелянта, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за договором № 427/16 про постачання електричної енергії від 25.01.2011 року, а не договір № 96/Г-44 про закупівлю електричної енергії від 04.04.2012 року та наслідки його порушення.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної інстанції скарги прокурора в частині, що стосується положень ст.ст. 115 та 121 Кримінально-виконавчого кодексу України про відшкодування вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг за рахунок заробітку, який нараховується особам, що відбувають покарання у виправних колоніях, а також на п.4.3. наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №191 від 04.10.2010 р. стосовно утримання вартості комунально-побутових послуг із заробітку засуджених за встановленими тарифами.

Як вбачається зі змісту ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України цей Кодекс регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Враховуючи, що спір між сторонами виник з господарських відносин і стосується виконання господарського зобов'язання, застосування положень Кримінально-виконавчого кодексу для вирішення спору є помилковим.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Полицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Полицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№76) на рішення господарського суду Рівненської області від 22.10.2013 р. у справі №918/1189/13 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №918/1189/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Огороднік К.М.