Рішення № 35871645, 05.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р.Справа № 922/4527/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків до ІП "Малахіт", м. Харків про стягнення 2372,52грн. за участю предсатвників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., дов. № 613 від 01.03.2013р.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2372,52грн. неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за договором № 8278 від 06.11.2012р. за період з 06.11.2012р. по 12.12.2012р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06 листопада 2012 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач) та Іноземним підприємством «Малахіт» (відповідач) було укладено договір № 8278 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов*язався надати в користування відповідачу місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі - місця) згідно Додатку № 1, який є невід*ємною частиною Договору.

Пунктом 1.4. Договору сторони дійшли згоди, що місця надаються відповідачу згідно Акту прийому-передачі строком з 06.11.2012р. по 30.06.2013р.

Згідно п.п. 3.4.6., 4.1., 4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданим йому місцем авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі - 1944,00., у т.ч. ПДВ 20%.

Згідно підпункту 3.4.2. Договору відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим Договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Проте, спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (6,00x3,00x2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, відповідачем було встановлено ще 12 червня 2012 року, що підтверджується Актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 06.11.2012р., який підписано та скріплено печатками сторін, а дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач так і не отримав.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо не розміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

Відповідно до п.п.8.1.1. Договору, цей договір припиняє свою дію за згодою сторін.

13 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №8278 від 06.11.2012р. про припинення дії даного Договору з 13 грудня 2012 року. Таким чином, станом на 13.12.2012 року Договір №8278 від 06.11.2012р. вважається таким, що припинив свою дію.

Як зазначає позивач в позовній заяві, за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу за період з 06.11.2012 року по 12.12.2012 року він нарахував відповідачу неустойку у розмірі 2372,52грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач, в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію (вих.№242 від 23.01.2013р.) з вимогою погасити неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу. Дану претензію представник відповідача отримав нарочно 19.03.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на претензії. Окрім того, позивач направив на адресу відповідача претензію від 01.10.2013р. (вих. № 3410), яка отримана відповідачем 08.10.2013р., про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Однак відповідач вимоги претензій не виконав, неустойку не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3. Договору сторонами встановлено, що у разі порушення зобов*язань, передбачених п.3.4.2. пункту 3.4. розділу 3 Договору, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за використання місць (з ПДВ), встановленої Додатком № 1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов*язань.

Окрім того, у п.6.6. Договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

Позивач надав обґрунтований розрахунок неустойки, у зв*язку з чим суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача 2372,52грн. неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за договором № 8278 від 06.11.2012р. за період з 06.11.2012р. по 12.12.2012р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Іноземного підприємства «Малахіт» (61044, м.Харків, пр.Московський,257; код ЄДРПОУ 34756572; в тому числі р/р 26003000123339 в ХФ АТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618; Код ЄДРПОУ 32135675; в тому числі р/р 2600030114375 в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", м. Харків, МФО 351931) 2372,52грн. неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за договором № 8278 від 06.11.2012р. за період з 06.11.2012р. по 12.12.2012р. та 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 06.12.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.