Рішення № 35871617, 05.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р.Справа № 922/4475/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Прокуратури Фрунзенського району м.Харкова за участю Прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до ТОВ "Арсенал - Центр" в особі Харківської філії ТОВ "Арсенал Центр", м. Харків про стягнення 7167,90грн. за участю представників сторін:

1-го позивача - не з*явився

2-го позивача - Сосіна І.О., дов. № 108/01-21/08-16 від 16.01.2012р.

відповідача - не з*явився

прокурор - Овчарова А.О., посв. № 013755 від 06.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі 1. Харківської міської ради, 2. Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "Арсенал - Центр" в особі Харківської філії ТОВ "Арсенал Центр" 7167,90грн. збитків за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водовикористання із свердловин.

Окрім того, в позовній заяві прокурора міститься вимога про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.

Розглянувши клопотання прокурора про забезпечення позову суд визнає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою від 28.10.2013р. про порушення провадження у справі суд зобов*язав прокурора та позивачів надати докази в обґрунтування заявленого клопотання про забезпечення позову, які підтверджують, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, прокурор вимог суду не виконав, витребувані докази не надав.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів суд не вбачає будь яких підстав забезпечення позову, передбачених ст. 66 ГПК України, та прокурором не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких підстав суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник 1-го позивача у призначене судове засідання не з*явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи 1-го позивача було повідомлено належним чином ухвалою суду.

Представник 2-го позивача в судовому засіданні позов прокурора підтримав в повному обсязі. Окрім того, 2-м позивачем подано клопотання (вх. № 45238 від 05.12.2013р.) про виправлення технічної помилки, допущеної у п.2 прохальної частини позову, у зв*язку з чим просить суд вважати даний пункт викладеним у наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Арсенал-Центр" в особі ХФ ТОВ "Арсенал-Центр" збитки в розмірі 7167,90грн. на користь державного та місцевого бюджету на р/р 33110331700010, УДКСУ у Фрунзенському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999669 для зарахування надходжень по коду 24062100, символ звітності 331 в установі банку - Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011)".

Розглянувши заявлене 2-м позивачем клопотання, та враховуючи те, що прокурор не заперечує проти нього, зазначене клопотання не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, суд вважає за можливе прийняти його до розгляду.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з*явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. 04.12.2013р. від відповідача надійшло електронне повідомлення № 1 (вх. № 45217 від 05.12.2013р.) в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв*язку з перебуванням юрисконсульта у щорічній оплачуваній відпустці.

Суд вважає необхідним в задоволенні клопотання відповідача відмовити, оскільки ним не подано належних доказів в його обґрунтування. Окрім того, за клопотанням відповідача 12.11.2013р. розгляд справи № 922/4475/13 вже відкладався, однак відповідачем вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду в частині надання відзиву на позов не виконані. До того ж, явка представників сторін не була визнана судом обов*язковою.

За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника 2-го позивача, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області (2-й позивач) проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Харківської філії ТОВ "Арсенал-Центр" (відповідач). За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 87/09-18 від 06-10, 13-17, 20-24.02.2012р., який підписано державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища та директором ХФ ТОВ "Арсенал-Центр".

Проведеною перевіркою було встановлено, що водокористування ТОВ "Арсенал-Центр" на господарські потреби здійснюється з артезіанської свердловини глибиною 29м, яка розташована на території виробничого приміщення підприємства, а забір води зі свердловини здійснюється без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

02.03.2012р. 2-м позивачем було винесено відповідачу припис про усунення порушень, виявлених під час перевірки, який було отримано директором підприємства відповідача, про що свідчить його підпис на припису.

Окрім того, протоколом № 000230 від 04.03.2012р. складеним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області зафіксовано адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.61, с.79-1, ст. 82-1, ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою № 04-27-67 від 06.03.2012р. на директора підприємства відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 867,00грн. Зазначений штраф було сплачено, про що свідчить надана прокурором до матеріалів справи копія банківської квитанції.

За результатами виявлених під час перевірки порушень, 2-м позивачем було здійснено розрахунок розміру збитків, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, що виконано відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, зареєстрованої Міністерством юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783. Згідно до розрахунку збитки за використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування становлять 7167,90грн.

Вищезазначений розрахунок збитків разом із претензією № 43 (вих. № 1102/01-21/04-13 від 07.03.2012р.) в якій містилася пропозиція відшкодування завданих збитків, 2-й позивач направив відповідачу в порядку досудового врегулювання спору. Проте відповідач в добровільному порядку завдані збитки не відшкодував, що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває від особливою охороною держави.

Стаття 6 Водного кодексу України встановлює, що води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Відповідно до п.9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 27.06.2011р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов*язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Однак, відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави збитків у розмірі 7167,90грн., за шкоду заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування із свердловин, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал центр» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал центр» (61060, м.Харків, пр. 50-річчя СРСР,56; код ЄДРПОУ 328700; в тому числі р/р 2600400765001 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) на користь державного та місцевого бюджету (на р/р 33110331700010, УДКСУ у Фрунзенському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999669 для зарахування надходжень по коду 24062100, символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011) 7167,90грн. збитків за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водовикористання із свердловин.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал центр» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал центр» (61060, м.Харків, пр. 50-річчя СРСР,56; код ЄДРПОУ 328700; в тому числі р/р 2600400765001 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Повне рішення складено 06.12.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.