Рішення № 35871591, 28.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/36/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 р. Справа № 908/3282/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (адреса - 01135 м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса - 69067 АДРЕСА_1)

про стягнення 234 193,45 доларів США, що еквівалентно 1 871 908,25 грн.

Суддя Сушко Л.М.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Сергєєв П.О., довіреність № 347 від 15.10.2013р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 21.11.2012р.

Суть спору:

03 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (далі за текстом ПАТ «Банк «Таврика») звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом ФОП ОСОБА_2) про стягнення 234 193,45 доларів США, що еквівалентно 1 871 908,25 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2013р. порушено провадження у справі №908/3282/13, розгляд справи призначено в судовому засіданні 22.10.2013р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

22.10.2013р., розгляд справи відкладено до 07.11.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю надання додаткових документів.

В судовому засіданні 07.11.2013р. оголошено перерву до 28.11.2013р. у зв'язку з необхідністю витребування у сторін документів та матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору.

В судовому засіданні 28.11.2013р., справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2007р. між Акціонерним банком «Таврика» та ФОП ОСОБА_2, був укладений Кредитний договір №07-07-К (далі Договір) відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 200 000,00 доларів США з терміном з 02.03.2007р. по 01.03.2010р., зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом. Згодом Додатковою угодою №1 від 24.04.2008р. та Додатковою угодою №2 від 16.10.2008р., сторони внесли зміни до Договору щодо розміру плати за користування кредитними коштами, розмір якої склав 14,5% та 17,5% відповідно.

Банк виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, проте, Позичальник зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконав взагалі, а зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами виконав не належним чином, здійснивши лише часткове погашення суми процентів.

З урахуванням зазначених обставин, просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Таврика» заборгованість за Договором в розмірі 234 193,45 долари США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ станом на 26.09.2013р. становить 1 871 908,25 грн., з яких: 200 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 598 600,00 грн. - сума основного боргу; 34 193,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 273 308,25 грн. - сума процентів за користування кредитними коштами. Покласти на ФОП ОСОБА_2 судові витрати. Видати наказ про примусове виконання рішення суду.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який подав до суду 07.11.2013р. Вважає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Крім того, Позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки кредит надано до 01.03.2010р., а до суду з позовом про стягнення заборгованості по Договору Позивач звернувся лише 26.09.2013р. Про наявність порушеного свого права Позивач був обізнаний, про що свідчить той факт, що 23.04.2010р. за заявою Банку приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис №497, який рішенням господарського суду Запорізької області по справі №908/44/13-г було визнано таким, що не підлягає виконанню. З викладених обставин, Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, 07.11.2013р. ФОП ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій посилаючись на положення ст. 257, ч. 3 ст. 267, ч. 4 ст. 267 ЦК України, просить застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ «Банк «Таврика» щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за Договором та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.11.2013р., ПАТ «Банк «Таврика» подав до суду додаткові пояснення по справі в яких додатково зазначив, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань по Договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.04.2010р. було вчинено Виконавчий напис №497, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 у розмірі 1 947 071,59 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику, загальною площею 426,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Однак, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2013р. про справі №908/44/13-г виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин, у випадку не визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, Позивач по справі зміг би задовольнити свої вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно у нього відсутня була б необхідність звертатися з вказаним позовом до суду.

Посилаючись на те, що зазначені вище обставини є поважною причиною пропущення строку позовної давності, а тому його порушене право підлягає захисту, просить визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

За клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд встановив наступне.

Між Акціонерним банком "Таврика" (правонаступником якого є ПАТ "Банк "Таврика") - Банк та ФОП ОСОБА_2 - Позичальник укладено Кредитний договір №07-07-К від 02.03.2007р.

Згідно п. 1.1. Договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 200 000,00 доларів США терміном з 02 березня 2007 року до 01 березня 2010 року включно.

Пунктом 1.2. Договору сторони узгодили, що за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 13,5% річних.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору передбачено обов'язок Позичальника повернути заборгованість за цим Договором згідно розділу 4 цього Договору.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 числа поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредитом - до дня погашення заборгованості за кредитом. При цьому проценти за користування кредитом в іноземній валюті нараховуються з розрахунку «факт/360», тобто за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з 360 днів у році.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що нараховані проценти з користування кредитом Позичальник перераховує на рахунок Банку до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок та в останній день погашення кредиту. При простроченні повернення кредиту (або частини кредиту) більше 10-ти днів, процентна ставка, зазначена в п. 1.1. збільшується на 5% річних.

Згідно п. 4.4. Договору, погашення заборгованості за цим Договором здійснюється Позичальником самостійно або шляхом надання в Банк платіжного доручення на суму вказаної заборгованості. Позичальник також надає право Банку самостійно списати суму боргу з його поточного рахунку в АБ "Таврика" №2600 1 5013075 та направити кошти на погашення заборгованості по кредиту та процентах.

Відповідно до п. 10.2. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою №1 від 24.04.2008р. до Договору п. 1.2. Договору викладено у наступній редакції: «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14,5% річних»

Додатковою угодою №2 від 16.10.2008р. до Договору п. 1.2. Договору викладено у наступній редакції: «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,5% річних»

В забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливості неустойки (штрафу, пені), що витікають з цього Договору між сторонами укладено договір іпотеки від 02.03.2007р., за яким ФОП ОСОБА_2 (іпотекодавець) надав Акціонерному банку «Таврика» (іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме: прим.148, прим.149, прим.156, прим.157, прим.158, прим.159, прим.160, прим.161, прим.163, прим.164, прим.165, прим.166, прим.167, прим.168, прим.178, прим.176, прим.177, прим.178, прим.179, прим.180, п'ятого поверху, сход.кліт.І, сход.кліт.ІІ п'ятого поверху, загальною площею 426,90 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається з банківських виписок та інших матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2, Банком, відповідно до умов Договору, 03.02.2007р., надано кредит в розмірі 200 000,00 доларів США.

З банківської виписки з особового рахунку ФОП ОСОБА_2, вбачається, що Відповідачем вносилися кошти лише на погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Так, ФОП ОСОБА_2 за період 03.03.2007р. по 19.01.2011р. сплачено всього 65 206,57 доларів США на погашення простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

З чого слідує, що Позивач зобов'язання за Договором здійснив належним чином, проте, Відповідач в порушення умов Договору зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 24.09.2013р. утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 200 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 598 600,00 грн., та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 34 193,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 273 308,25 грн.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань по Договору, за зверненням Банку Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.04.2010р. було вчинено виконавчий напис №497 на договорі іпотеки від 02.03.2007р., за яким запропоновано звернути стягнення на визначений у договорі предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2013р. по справі №908/44/13-г за позовом ФОП ОСОБА_2 до відповідача ПАТ «Банк «Таврика», за участі третіх осіб Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №497 від 23.04.2010р., вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про звернення стягнення на майно, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_2

Рішення не оскаржено та набрало законної сили 05.04.2013р.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Так, укладений сторонами Договір №07-07-К від 02.03.2007р. за своєю правовою природою є кредитним договором,

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач в порушення зазначених приписів законодавства та умов Договору заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитними коштами не сплатив, відтак стягненню підлягає 200 000,00 доларів США основного боргу, що еквівалентно 1 598 600,00 грн., та 34 193,45 доларів США, що еквівалентно 273 308,25 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

В той же час Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

За приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено в ч.3 ст. 267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 1.1. Договору, строк надання кредиту встановлено до 01.03.2010р.

Позивач в обґрунтування пояснень щодо пропуску строку позовної давності посилається на вчинення виконавчого напису нотаріусу на Кредитному договорі №07-07-К від 02.03.2007р. та проведення у зв'язку з цим Державною виконавчою службою виконавчих дій щодо реалізації майна, що є предметом іпотеки, якою забезпечено виконання зазначеного Кредитного договору. Тобто, як вважає Позивач, строк позовної давності перервався вчиненням виконавчого напису.

Суд не погоджується з вищезазначеними твердженням Позивача, оскільки за приписами ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як зазначено в п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для переривання строку позовної давності є вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу.

Як свідчить банківські виписки з особового рахунку ФОП ОСОБА_2, а також підтверджено в судовому засіданні представниками Позивача та Відповідача за період з 03.03.2007р. по 24.09.2013р., ФОП ОСОБА_2 вніс останній платіж 09.02.2010р. (платіжне доручення №1 від 09.02.2010р.), надалі Банк самостійно 19.01.2011р. здійснив погашення відсотків за Договором, списавши на підставі розпорядження банку з рахунку Відповідача суму 3 129,12 доларів США. (а.с. 36).

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень представників Позивача та Відповідача вбачається, що Відповідачем жодних дій, які б свідчили про визнання ним заборгованості, починаючи з 02.03.2010р. не вчинялося.

Посилання Позивача на те, що строк дії Договору встановлено п. 10.2., відповідно до якого Договір діє до остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Як визначено ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», та і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як встановлено ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, Банком в порушення приписів законодавства не встановлено чіткого строку дії Договору, але в той же час встановлено строк виконання зобов'язання - до 01.03.2010р. В такому випадку, перебіг строку позовної давності починається саме з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але Боржником не виконано, а саме з 02.03.2010р.

Враховуючи вищевикладене, Позивачем пропущено строк позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ «Банк «Таврика» заявлені до ФОП ОСОБА_2 суд вважає необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим в позові відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір не стягується.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 234 193,45 доларів США, що еквівалентно 1 871 908,25 грн. відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 03.12.2013р.