Ухвала суду № 35871373, 27.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"27" листопада 2013 р. Справа № 2а-5694/09/1770

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державна судова адміністрація України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013 від старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 12.08.2010 у справі №2а-5694/09/1770 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ НАСК «Оранта»), в якій він просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення шляхом стягнення 32216,60грн. на користь ОСОБА_3 та пред'явлення виконавчого документа до Державної казначейської служби України в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників від 03.08.2011 №845.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України задоволено частково.

Змінено спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 у справі №2а-5694/09/1770 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити виплату ОСОБА_3, судді Млинівського районного суду Рівненської області, річного заробітку у сумі 32216,60грн. за рахунок платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів.

Визначено спосіб виконання рішення суду у вказаній частині: "Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3, судді Млинівського районного суду Рівненської області, річний заробіток у сумі 32216,60грн. за рахунок платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів".

У задоволенні решти вимог подання відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою Державна судова адміністрація України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою у задоволені подання відмовити .

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що 16.03.2010 у справі №2а-5694/09/1770 Рівненським окружним адміністративним судом було прийнято постанову, якою позов задоволено повністю - визнано бездіяльність ДСА України щодо невиплати ОСОБА_3, судді Млинівського районного суду Рівненської області, річного заробітку у сумі 32216,60грн. за рахунок платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню протиправною; зобов'язано ДСА України здійснити виплату ОСОБА_3 річного заробітку у сумі 32216,60грн. за рахунок платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів.

Вказане рішення набрало законної сили 12.07.2010.

12.08.2010 за даним судовим рішенням було видано виконавчий лист.

16.11.2010 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Дерпартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №22788419 з виконання виконавчого листа від 12.08.2010 у справі №2а-5694/09/1770.

Станом на 05.06.2013 рішення суду не виконано, виконавчий лист перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень Дерпартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України .

Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того , що постанова суду від 16.03.2010 боржником добровільно не виконується, а державний виконавець у зв'язку з набранням чинності Закону N4901-VI позбавлений засобів примусового виконання рішення у спосіб, визначений вказаною постановою, суд вважає можливим змінити спосіб виконання судового рішення, оскільки запропонований спосіб відповідає встановленим обставинам справи, спрямований на захист порушених прав ОСОБА_3, і при цьому не змінює змісту зобов'язань боржника.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Зазначена норма кореспондується зі ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 N606-XIV (далі - Закон N606-XIV), частиною першою якої встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст.11 Закону N606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання позивача (стягувача) ОСОБА_3 на неправомірну бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення упродовж тривалого часу та порушення ним вимог Закону N606-XIV. Жодних доказів зворотного державним виконавцем суду не надано.

В той же час, існують обставини, які унеможливлюють виконання рішення у встановлений судом спосіб, оскільки це рішення має зобов'язальний характер.

Так, частиною 2 статті 3 Закону N606-XIV передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845).

Відповідно до п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Головним розпорядником коштів державного бюджету щодо матеріального і соціального забезпечення суддів є ДСА України.

Згідно з п.26 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон N4901-VI, відповідно до ст.2 якого держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно зі ст.3 Закону N4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону N4901-VI у разі, якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, держава гарантує виконання рішень суду що стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Проте, рішення суду у даній справі має зобов'язальний характер та не належить до зазначених у ст.2 Закону N4901-VI, що унеможливлює його виконання без зміни способу виконання.

Зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють виконання рішення у даній справі.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив подання, так як постанова суду від 16.03.2010 боржником добровільно не виконується, а державний виконавець у зв'язку з набранням чинності Закону N4901-VI позбавлений засобів примусового виконання рішення у спосіб, визначений вказаною постановою.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5,м. Київ,01601