Рішення № 3587065, 08.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/444-36/506

08.04.09

За позовом Національного технічного університету України "Київський

політехнічний інститут"

до Фізичної особи - підприємця Матяш Зої Георгіївни

третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.

Києву

про примусове виселення з орендованих приміщень

Суддя ТрофименкоТ.Ю.

Представники:

Від позивача Бежевець А.М. –по дов. № б/н від 07.07.2008р.

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи Ільюшина І.В. –по дов. № 82 від 13.10.2008р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" про виселення Фізичної особи - підприємця Матяш Зої Георгіївни з приміщення загальною площею 284,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, повернувши приміщення позивачу, у зв’язку з тим, що договір оренди № 48 від 01.09.2003р. є розірваним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2007р. у справі № 3/444 позов задоволено повністю. Суд виселив Фізичну особу - підприємця Матяш Зою Георгіївну з нежитлового приміщення загальною площею 284,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, повернувши приміщення Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут". Суд стягнув з Фізичної особи - підприємця Матяш Зої Георгіївни на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2007р. у справі № 3/444 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 30.10.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. у справі № 3/444 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. справу № 3/444 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008р. справу № 3/444 прийнято до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю., присвоєно справі № 3/444-36/506, розгляд справи призначено на 15.12.2008р.

15.12.2008р. судове засідання не відбулося, оскільки позивач - Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України на постанову Вищого Господарського суду України від 30.10.2008р. у справі № 3/444.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.01.2009р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2008р. № 3/444.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009р. розгляд справи призначено на 18.03.2009р.

У судове засідання 18.03.2009р. відповідач або його представник не з'явилися. Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що відповідач хворіє.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009р. залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, розгляд справи відкладено на 08.04.2009р. о 12 год. 20 хв.

У судове засідання 08.04.2009р. відповідач або представник його представник повторно не з'явилися. Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою відповідача та відсутністю можливості направити представника до суду. До клопотання додано довідку Медико-санітарної частини Дочірнього підприємства "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Більшовик", дану Матяш З.Г. в тому, що вона з 16.03.2009р. по 20.03.2009р. проходила лікування у денному стаціонарі.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечував.

Вищезазначена довідка, додана до клопотання відповідача, не свідчить про те, що станом на 08.04.2009р. відповідач хворіє, а тому не є належним доказом неможливості відповідача з'явитися у судове засідання 08.04.2009р. За таких обставин, розглянувши клопотання відповідача, вислухавши представників учасників судового процесу, зважаючи на повторне нез'явлення у судове засідання відповідача або його представника, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання та вважає за доцільне його відхилити.

У письмових поясненнях, наданих представником позивача у судовому засіданні 18.03.2009р., позивач зазначає наступне.

Правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтувались на договорі оренди № 48, що був укладений між сторонами 01.09.2003р., згідно з умовами якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 284,40 кв.м. за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Протягом шести місяців підряд під час дії договору № 48 від 01.09.2003р. відповідачем було порушено положення ст.ст. 285, 286 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, п.п. 3.1.2, 5.1.2 вказаного договору, що виразилось в несвоєчасному внесенні платежів, передбачених даним договором за користування об'єктом оренди. Факт порушення було встановлено судом (постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2007р. у справі № 31/401).

У зв'язку з тривалим порушенням умов договору № 48 від 01.09.2003р. щодо оплати орендованих приміщень позивач як сторона за вказаним договором відмовився від договору оренди шляхом направлення відповідачу листа-повідомлення за № 717/23-761 від 09.07.2007р. цінним листом з описом вкладення на юридичну та фактичну адреси згідно з даним договором оренди. 20.07.2007р. та 27.07.2007р. лист був отриманий відповідачем та його представником, що підтверджується повідомленнями про вручення та не заперечується відповідачем.

Отже, орендні відносини між позивачем та відповідачем припинилися 20.07.2007р.

Оскільки відповідач не звільнив приміщення в добровільному порядку, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про примусове виселення.

Позивач є балансоутримувачем майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7. Майно належить позивачу на праві оперативного управління.

Даний позов було подано позивачем не як стороною договору оренди (орендодавцем), а як особою, яка володіє майном на праві оперативного управління для усунення перешкод в користуванні цим майном з боку відповідача, який не звільнив приміщення після припинення дії договору оренди.

Згідно з п. 4 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. Оскільки договір оренди між позивачем та відповідачем було укладено 01.09.2003р., то до правовідносин сторін (Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" - орендодавець, Суб'єкт підприємницької діяльності Матяш Зоя Георгіївна –орендар) положення щодо визнання Фонду державного майна України орендодавцем не застосовується, оскільки, за загальним правилом, закон не має зворотної дії у часі (ст. 58 Конституції України). Крім того, застосування ст. 287 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки оспорювані правовідносини сторін виникли не з приводу передання майна в оренду, а предметом позову є примусове виселення відповідача з незаконно зайнятого приміщення. Частина 2 пункту 4 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України стосується не виникнення самих правовідносин, а продовження існування окремих прав та обов'язків (наприклад, права сторони відмовитись від договору тощо).

У зв'язку з викладеним, позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.04.2009р. представник позивача надав суду докази на підтвердження знаходження нежитлового приміщення загальною площею 284,40 кв.м. за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут".

Відповідач у письмовому відзиві, що надійшов через канцелярію суду 08.11.2007р., зазначає наступне.

Правових підстав для дострокового розірвання договору оренди у позивача немає. У своєму відзиві відповідач стверджує, що позивач не враховує ряд обставин, які мають вирішальне значення як на цей час так і при укладанні договору оренди. Ці підстави мали головне значення при укладанні договору оренди.

Національний технічний університет є одним з провідних вузів України, який повинен бути оснащеним усіма можливостями для оволодіння студентів сучасними, передовими знаннями. І цим цілям необхідно сприяти, удосконалюючи сам процес новітніми досягненнями, які надають можливість виконувати поставлені перед студентами-майбутніми фахівцями, завдання, завдяки учбовим посібникам навчального процесу.

Одним із таких положень виконує "Комп’ютерний клуб Трініті", який належить відповідачу. Відповідач усну домовленість з позивачем належним чином виконував і виконує надання можливості студентам користуватись комп’ютерами (швидкісний доступ в Інтернет по доступній ціні) створює необхідні умови, кращі, ніж в гарних бібліотеках. Персонал клубу відповідально слідкує за порядком в приміщеннях. Всі умови відповідають створенню необхідного клімату для сприяння оволодіння знаннями.

За наявними даними в приміщеннях мають намір створити гральні автомати.

Крім того, має значення та обставина, що позивач порядок сплати щомісячних платежів по цей час не відрегулював належним чином. Так, ніяких довідок, розрахунків не надавав відповідачу, а тільки в телефонному режимі сповіщав про суми оплат. Всі телефонні накази відповідач виконував. Пояснити, чому таким чином велись розрахунки (то помісячно, то за декілька місяців) відповідачу позивач не пояснював. Але такий порядок розрахунків (одразу за декілька місяців, а не помісячно) обтяжував відповідача та не дивлячись на це відповідач на сьогодні заборгованості не має.

Таким чином виходить, що позивач мав намір створити конфліктну ситуацію, щоб позбавитись відповідача, створивши умови для розірвання договору. Це, в першу чергу, негативно вплине на підготовку молодих спеціалістів.

Позивач в позовних вимогах посилається, що відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України орендодавець має право відмовитись від договору оренди.

По-перше, орендар-відповідач усунув порушення, яке створив сам позивач. Плата за оренду вже розрахована.

По-друге, позивач посилається тільки на договір оренди № 48 від 01.09.2003р. Але існує ще один договір від 01.09.2004р., яким продовжено строк дії договору № 48 від 01.09.2003р.

Згідно з договором від 01.09.2004р. є вимога, що сплата експлуатаційних та господарчих витрат, комунальних послуг та відшкодування податку на землю на новий термін. Але позивач не вказав порядок розрахунку - немає конкретної ціни, не надавались розрахунки, не виставлялись, немає жодного платіжного доручення. Відповідач просив і просить надати умови для виконання розрахунків - вказувати розмір сплати, строки, порядок розрахунків.

Відповідач не визнав договір від 01.09.2004р. розірваним, належно виконує всі зобов’язання і просить визнати позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

У письмових поясненнях, наданих представником третьої особи у судовому засіданні 08.04.2009р., третя особа зазначає, що 26.08.2003р. на підставі п. 2 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідно до п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, у відповідь на звернення позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повідомило, що погоджує розрахунки орендної плати та надає дозвіл на передачу в оренду нежитлових приміщень. Також у письмових поясненнях третя особа зазначає, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" є балансоутримувачем майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, навчальний корпус № 7, що підтверджується додатком до акту приймання в експлуатацію Державною приймальною комісією закінченого будівництвом учбово-лабораторного корпусу загальнотехнічного факультету (часткове введення зони "А") від 05.01.1982р. –"Інформація про інвентаризацію матеріально-технічної бази "НТУУ "КПІ"".

01.09.2003р. між Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут" (орендодавець) та Приватним підприємцем Матяш Зоєю Георгіївною було укладено договір оренди № 48 нежилого приміщення Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 37, навчальний корпус № 7, відгорожене приміщення, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 загальною площею 284,40 кв. м. під комп’ютерний клуб.

Термін дії зазначеного договору був встановлений сторонами з 01.09.2003р. до 01.09.2004р. (п. 10.1. договору).

Додатковою угодою від 01.09.2004р. сторони домовились про продовження строку дії договору № 48 від 01.09.2003р. та встановили термін його дії з 01.09.2004р. до моменту оформлення договору в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по місту Києву.

Відносини оренди майна, яке є державною чи комунальною власністю, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Таким чином, у даному спорі застосовуються положення Господарського кодексу України, які регулюють відносини між позивачем та відповідачем щодо примусового виселення відповідача з приміщень.

Водночас до спірних відносин між сторонами не застосовуються положення ст. 287 Господарського кодексу України, відповідно до яких орендодавцями щодо державного та комунального майна щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення, оскільки договір оренди № 48 було укладено між сторонами 01.09.2003р., тобто до набрання чинності Господарським кодексом України. Крім того, спірні відносини сторін виникли не з приводу передання майна в оренду, а предметом позову є примусове виселення відповідача з приміщень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1.2. договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 5 (п’ятого числа) місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 10.3. договору визначено, що договір може бути розірваний, зокрема, у випадку порушення орендарем п. 3.1.2. договору.

Відповідачем не сплачувалась орендна плата протягом шести місяців підряд, а саме за період з 01.01.2007р. по 30.06.2007р., що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2007р. у справі № 31/401.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Позивач у відповідності до вищезазначеної норми листом № 717/23/761 від 09.07.2007р. повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 48 від 01.09.2003р. у зв’язку з неналежним виконанням умов договору по сплаті орендної плати, інших обов'язкових платежів протягом шести місяців підряд під час дії договору, та вимагав звільнити орендовані приміщення до 01.08.2007р.

Згідно з ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, повідомлення про відмову від договору вручено відповідачу 20.07.2007р. (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Враховуючи викладене, договір оренди № 48 нежилого приміщення Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" вважається розірваним з 20.07.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було. Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежиле приміщення, чим заважає позивачу здійснювати господарську діяльність у зазначеному приміщенні.

При цьому твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що відповідачем усунені порушення договору, не приймаються судом до уваги, оскільки, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для застосування положень ст. 782 Цивільного кодексу України, принциповим є встановлення факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд. Таким чином, погашення заборгованості орендарем не позбавляє орендодавця права, передбаченого ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з положеннями ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Як вбачається зі ст.ст. 136-137 Господарського кодексу України право господарського відання та право оперативного управління захищаються законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, а тому заперечення відповідача до уваги судом не можуть бути прийняті.

З огляду на зазначене суд вважає, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу - підприємця Матяш Зою Георгіївну (м. Київ, вул. Радченка, 4, кв. 72, код 1511508066) з нежилого приміщення загальною площею 284,40 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, пр-т Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, повернувши приміщення Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" (м. Київ, пр-т Перемоги, 37, код 02070921).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Матяш Зої Георгіївни (м. Київ, вул. Радченка, 4, кв. 72, код 1511508066) на користь Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”(м. Київ, пр-т Перемоги, 37, код 02070921) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Т.Ю. Трофименко