Постанова № 35870189, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 10 год. 00 хв. № 826/14578/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»до 1. Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, 2. Головного управління Державної казначейської служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2013 року № 100250000/2013/600282/2 та № 100250000/2013/600283/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 березня 2013 року № 100250000/2013/00358 і № 100250000/2013/00359 та стягнення надміру сплачених коштів в сумі 80 528, 97 грн., -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «ДОКА Україна Т.О.В.» (далі - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2013 року №100250000/2013/600282/2 та №100250000/2013/600283/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 березня 2013 року №100250000/2013/00358 і №100250000/2013/00359 та стягнення надміру сплачених коштів в сумі 80 528, 97 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ДОКА Україна Т.О.В.» мотивовані тим, що на думку позивача, митному органу був наданий весь пакет документів, необхідний для визнання задекларованої митної вартості, а відповідач безпідставно збільшив розмір митної вартості імпортованого позивачем товару.

У той же час митницею було необґрунтовано відмовлено у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600282/2 та № 100250000/2013/600283/2 від 14.03.2013р. за резервним методом.

Відповідачем 1 позовні вимоги заперечуються, посилаючись на те, що документи, на підставі яких позивач здійснював розрахунок, не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності. Крім того, задекларована митна вартість товарів виявилась меншою від рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відповідач 2 проти позову також заперечував, зазнаючи про те, що права позивача порушеним ним не були та ним не доведено дотримання процедури повернення коштів.

Представник позивача у призначених судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у призначених судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача 2 у призначені судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України 12 листопада 2013 року судом було ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини щодо правомірності рішення відповідача стосуються порядку визначення митної вартості товарів під час їх ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу № ІМ-1/2013 від 18.01.2013р., укладеного між підприємством «Дока Індастрі ГмбХ» (Австрія) та ТОВ «ДОКА Україна Т.О.В.» та додаткової угоди № 1 від 01.03.2013р. до нього і інвойсів №080149940 від 11.03.2013р. та №080149959 від 12.03.2013р., до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України декларантом позивача подано митні декларації (за кожним інвойсом) від 14.03.2013р. №100250000/2013/050207 та №100250000/2013/050222 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявлених відомостей було подано також наступні документи: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ІМ-1/2013 від 18.01.2013р., зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ІМ-1/2013 від 18.01.2013р., довідки про транспортні витрати, видані транспортно-експедиторською компанією №14-03/13 та №14-03/13-1 від 14.03.2013р.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, 14.03.2013р. відповідач оформив картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/00358 та №100250000/2013/00359 від 14.03.2013р. а також рішення про коригування митної вартості №100250000/2013/600282/2 та №100250000/2013/600283/2 за шостим (резервним) методом. Згідно з вказаними рішеннями було скориговано митну вартість у бік її збільшення.

14.03.2013р. позивач подав нові декларації митної вартості №100250000/2013/050266 та № 100250000/2013/050267, в яких задекларував товар з урахуванням рішень про коригування митної вартості.

Після одержання митних декларацій з виправленими показниками митний орган витребував від позивача додаткові документи (оскільки не надано транспортний перевізний документ - заявку на перевезення; в калькуляції транспортних витрат виділена плата за навантаження, а в ДМВ така інформація не визначена).

Позивачем на запит митного органу було надано додатково: прайс-листи виробника товару, експертні висновки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» про вартісні характеристики товарів, виписки з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Одержавши вказані вище документи, митний орган дійшов висновку про те, що вони не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності, а тому підстав для перегляду оскаржуваних рішень про коригування митної вартості немає.

У той же час, з листів ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» № 2118 та № 2121 від 21.05.2013р. вбачається, що задекларовані позивачем ціни на імпортований товар не нижче цін виробника даної продукції.

Оцінюючи правовідносини, які є предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Викладене свідчить про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, зокрема у разі відсутності у документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та пояснення, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності та неповноту даних, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчить графа 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» виявлено такі розбіжності:

- не надавався транспортний перевізний документ (не надано заявок на перевезення);

- в калькуляції транспортних витрат виділена плата за навантаження, а в ДМВ така інформація не зазначена.

Після подання позивачем нових декларацій з виправленими показниками та надання додаткових документів, витребуваних митним органом, відповідачем також повідомлено, що подані документи викликають сумнів та містять розбіжності, зокрема:

- в якості підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідки від перевізника, проте в наданих довідках відсутнє прізвище та посада уповноваженої особи на підпис даного документу.

- подані висновки ДП «УКРДЕРЖПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» є неналежними, оскільки експерт посилається виключно на ціну виробника, а не на кон'юнктуру ринку в цілому. Експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, не зазначені конкретні джерела інформації.

- в наданих прайс-листах фірми виробника товару не зазначено умов поставки та оплати відповідно до яких можуть застосовуватись вказані ціни на продукцію, характер тари та упаковки.

Посилання відповідача на те, що транспортний документ не надавався (відсутні заявки на перевезення), як і позиція про неналежність виданих перевізником транспортних довідок, суд оцінює критично, з огляду на те, що вказані довідки були видані безпосередньо від юридичної особи - ПП «Київтрансбуд ХХІ», яка є самостійним суб'єктом господарювання, від імені якої в силу закону діє її керівник, якщо не доведено інше. Митним органом вказаних обставин в судовому засіданні не спростовано. Крім того, наявний в матеріалах справи наказ № 15 від 28.08.2012р. ПП «Київтрансбуд ХХІ» «Про покладення обов'язків та відповідальності за зберігання і використання печатки підприємства» свідчить, що відповідальність за користування і зберігання печатки підприємства несе її директор - Чимиліна І.А. Безпосередньо заявки на перевезення не можуть визнаватись достатнім доказом транспортного перевезення в силу того, що підтверджують саме намір здійснити перевезення, а не сам факт такого перевезення.

Посилання митного органу на те, що: (1) в калькуляції транспортних витрат виділена плата за навантаження, а в ДМВ така інформація не зазначена; (2) в наданих прайс-листах фірми виробника товару не зазначено умов поставки та оплати відповідно до яких можуть застосовуватись вказані ціни на продукцію, характер тари та упаковки, що є підставою для визначення митної вартості за шостим (резервним) методом суд також оцінює критично, оскільки вказані обставини, на переконання суду, не впливають на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Позиція митного органу про те, що подані висновки ДП «УКРДЕРЖПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» є неналежними, оскільки експерт посилається виключно на ціну виробника, а не на кон'юнктуру ринку в цілому та експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, не зазначені конкретні джерела інформації - повністю спростовуються матеріалами справи та самими висновками, оскільки в них зазначено, що цінову інформацію отримано від виробника у відповідь на запит експертної установи.

Крім того, митним органом не враховано, що позивачем з 2011 року по 2013 рік ввозились на митну територію України подібні товари без збільшення (коригування) їх митної вартості, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів та ВМД на такі поставки.

Крім того, висновками ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» № 2118 та № 2121 від 21.05.2013р. встановлено, що задекларовані позивачем ціни на імпортований товар не нижче цін виробника даної продукції.

У зв'язку з цим, на думку суду, скоригована митна вартість не може бути визнана такою, що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених (визнаних) митними органами митних вартостях.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень під час розгляду справи не довів, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої ціни товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які унеможливлюють визнання задекларованої митної вартості товарів за першим методом, це вказує на протиправність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2013 року №100250000/2013/600282/2 та №100250000/2013/600283/2, а також карток відмови від 14 березня 2013 року №100250000/2013/00358 і №100250000/2013/00359 та має наслідком їх скасування.

В задоволенні позовних вимог в частині повернення надмірно сплачених сум, суд вважає за необхідне відмовити з огляду на те, що позивачем не було доведено те, що ним була дотримана процедура, передбачена розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, зокрема в частині подання відповідної заяви до митного органу з наданням підтверджуючих документів, а тому суд не вбачає порушеного права позивача в даній частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати в розмірі 34, 41 грн. відповідно до задоволених немайнових позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі рішення та відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2013 року №100250000/2013/600282/2 та №100250000/2013/600283/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 березня 2013 року №100250000/2013/00358 і №100250000/2013/00359 Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду 20а, ідентифікаційний код 30530955) 34 грн. 41 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова