Постанова № 35870030, 10.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. Справа № 805/16881/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про стягнення заборгованості, -

встановив:

25 листопада 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі (далі - Відповідач або Відділення Фонду), в якому просило стягнути з відповідача витрати по особових справах пенсіонерів, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 серпня по 31 жовтня 2013 року в сумі 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з серпня по жовтень 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальну суму 900,00 грн., проте Відділення Фонду відмовило у прийнятті до відшкодування цих витрат.

Посилаючись на правові норми, які містяться в законах України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», позивач стверджував, що територіальні органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинні відшкодовувати територіальним органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсії особам, яким призначено пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки Відділення Фонду відмовило у відшкодуванні витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії у зв'язку із втратою годувальника, позивач просив стягнути ці витрати в судовому порядку (а.с.2-5).

09 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.68).

09 грудня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Відділення Фонду надало письмові заперечення проти позову (а.с.57-67).

Правова позиція відповідача по справі полягала в тому, що розрахунки з відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, повинні здійснюватися на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України.

Крім того, відповідач посилався на те, що УПФУ не надало належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В серпні - жовтні 2013 року УПФУ здійснило виплати по особовим справам потерпілих, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та надало списки осіб, яким здійснені ці виплати, до Відділення Фонду.

Відділенням Фонду не прийняті до відшкодування витрати УПФУ на загальну суму 900,00 грн., про що свідчать акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (а.с.28-30).

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує до спірних правовідносин нижченаведені правові норми.

Ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ є Фонд.

Ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно ст.28 Закону № 1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст.21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХІV, дозволяють дійти висновку, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Положеннями з ч.4 ст.26 Основ передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило міститься в абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV, яким визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV.

Згідно з положеннями ст.33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, (постанова від 12 червня 2012 року по справі № 21-165а12), суд дійшов висновку стосовно того, що страховиком, який має виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, особам, зазначеними в ст.33 Закону № 1105-ХІV, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Судом встановлено, що в період з серпня по жовтень 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, наступним особам:

1. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_3, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві 12 лютого 1962 року, що встановлено на підставі розпорядження про призначення пенсії (а.с.14-15), акта про нещасний випадок на виробництві (а.с.10-11), свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13).

На час смерті годувальника ОСОБА_2 виповнилося 7 років. Крім того, ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності з дитинства, що підтверджено висновком про час настання інвалдіності від 19 квітня 2011 року № 27 (а.с.12).

В серпні 2013 року ОСОБА_2 виплачено 1 788,00 грн., в тому числі 150,00 грн. основного розміру пенсії по втраті годувальника; в вересні 2013 року - 1 788,00 грн., в тому числі 150,00 грн. основного розміру пенсії по втраті годувальника, в жовтні 2013 року - 1 788,00 грн., в тому числі 150,00 грн. основного розміру пенсії по втраті годувальника (а.с.8, 26).

2. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, якій призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_5, яка загинула внаслідок нещасного випадку на виробництві 07 січня 1986 року, що встановлено на підставі розпорядження про призначення пенсії (а.с.23-25), акта про нещасний випадок на виробництві (а.с.16-19), свідоцтва про народження (а.с.21), свідоцтва про укладання шлюбу (а.с.22).

На час смерті годувальника ОСОБА_1 виповнилося 13 років. Крім того, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з дитинства, що підтверджено висновком про час настання інвалдіності від 21 січня 2011 року (а.с.20).

В серпні 2013 року ОСОБА_1 виплачено 894,00 грн., в тому числі 150,00 грн. - основного розміру пенсії по втраті годувальника; в вересні 2013 року - 894,00 грн., в тому числі 150,00 грн. основного розміру пенсії по втраті годувальника; в жовтні 2013 року - 894,00 грн., в тому чисіл 150,00 грн. основного розміру пенсії по втраті годувальника (а.с.9, 27).

З урахуванням встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 належать до категорії непрацездатних осіб в розумінні ст.33 Закону № 1105-ХІV оскільки обидві мають статус інвалідів з дитинства, тому вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату цим особам основного розміру пенсії по втраті годувальника за період з серпня по жовтнеь 2013 року в розмірі 900,00 грн. є законними та обгрнутованими.

Крім того, суд відзначає, що факт належності згаданих вище осіб до категорії непрацездатних в розумінні ст.33 Закону № 1105-ХІV встановлений такими, що набрали законної сили судовими рішенням в адміністративних справах № 805/5707/13-а (а.с.38-43) та № 805/12368/13-а (а.с.48-52), а тому, виходячи з положень ч.1 ст.72, ч.2 ст.255 КАС України, вказані обставини не підлягають доведенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі (ідентифікаційний код 25968665) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (ідентифікаційний код 23336748) витрати на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 01 серпня по 31 жовтня 2013 року ОСОБА_2 в сумі 450,00 грн. та ОСОБА_1 в сумі 450,00 грн., а разом 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 10 грудня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.