Постанова № 35869949, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року 17 год. 44 хв. № 826/16384/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 14.10.2013р. № 1437), відповідача 1- Безручко В.В. (довіреність від 07.10.2013р. № 1029/9/26-59-10-19), відповідача 2-Огнарьова Є.А. (довіреність від 15.10.2013р. № 55/26-15-10-02-05), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, 2. Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30 травня 2013 року № 0006441703, скасування рішення від 25 вересня 2013 року № 1475/я/26-15-10-08, - В С Т А Н О В И В:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач 1, ДПІ) та Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач 2, ГУ Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року № 0006441703, скасування рішення від 25 вересня 2013 року № 1475/я/26-15-10-08.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013р. № 0006441703, оскільки ДПІ не врахував факт перебування ФОП ОСОБА_4 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Так, протягом 2013 року позивачка була платником єдиного податку та фактично здійснювала в цей період такий вид підприємницької діяльності як «здавання в оренду власного нерухомого майна» (засвідчується договором оренди нежилого приміщення та обладнання від 01.12.2012р. № 1, укладеного з ФОП ОСОБА_5 (орендар)), місцем провадження господарської діяльності ОСОБА_4 згідно свідоцтва платника єдиного податку та податкової звітності визначена адреса розташування нерухомості (нежилого приміщення): АДРЕСА_2. Дане нежиле приміщення, а саме - нежилі приміщення № 57 (з приміщення № 1 по № 10) на ІІ-му поверсі в літ. «А», загальною площею 180,0 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, - належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. З огляду на дані фактичні обставини та враховуючи положення пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, в силу якого платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ними безпосередньо для провадження господарської діяльності, спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ від 30.05.2013р. № 0006441703 про сплату земельного податку на суму 8 213, 15 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, ФОП ОСОБА_4 не погоджується із правомірністю та обґрунтованістю рішення ГУ Міндоходів від 25.09.2013р. № 1475/я/26-15-10-08, винесеного за результатами розгляду скарги позивачки на вказане оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, зі змісту цього Рішення вбачається донарахування ФОП ОСОБА_4 до сплати спірної суми податку в розмірі 8 213, 15 грн. за земельну ділянку загальною площею 199, 41 м, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, нормативно грошова оцінка, якої згідно витягу з технічної документації від 03.07.2012р. № Ю-36321/2012 становить 812 315, 12 грн. Разом з тим, в тексті цього Рішення ГУ Міндоходів не наведенні відомості з державного земельного кадастру та найменування і реквізити правовстановлюючих документів, які значаться за ФОП ОСОБА_4, на вказану земельну ділянку.

Відповідач 1 проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення проти позову від 12.11.2013р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень ДПІ зазначає про те, що ФОП ОСОБА_4 є користувачем частини земельної ділянки загального площею 199,41 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5, нормативна грошова оцінка якої згідно витягу з технічної документації від 03.07.2012р. № Ю-36321/2012 становить 821 315, 12 гри. Також ОСОБА_4 були надані відомості до податкового органу про придбання за договором купівлі-продажу земельної ділянки та оформлення її на себе як фізичної особи-громадянина, а не приватного підприємця. Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особам - підприємцями, затвердженої наказом ДПС України від 23.11.2012р. № 10510, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, яка придбала будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (їх частину) у багатоквартирному житловому будинку, але право власності на таку земельну ділянку не оформила, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території, незалежно від обраного нею виду господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного та наданих позивачем до податкової інспекції даних державного земельного кадастру, керуючись нормами пп. 54.3.3 п.54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 30 травня 2013 року відповідно був нарахований позивачу земельний податок на 2013 рік на загальну суму 8 213, 15 грн. З огляду на це правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013р. № 0006441703 відсутні.

Відповідач 2 проти позову також заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 13.11.2013р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень ГУ Міндоходів посилається на відсутність з його боку будь-яких порушень при розгляді скарги ФОП ОСОБА_4 на податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013р. № 0006441703, винесення та оформлення рішення про результати розгляду такої скарги від 25.09.2013р. № 1475/я/26-15-10-08.

В судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів 1 і 2 в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

З наявних матеріалів справи (а саме: копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 14.07.2005р., реєстраційний № 4793 та Реєстраційного напису Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на правовстановлюючому документі від 27.10.2004р.), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) являється власником нежилих приміщень № 57 (з приміщення № 1 по приміщення № 10) на ІІ-му поверсі в літ. «А», загальною площею 180,0 м2 (що складає 7/100 частин домоволодіння), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрована як фізична особа-підприємець 06 липня 2006 року, про що відповідним органом державної реєстрації внесений запис № 2 074 000 0000 006728), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 від 19.01.2012р., виданого суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_4 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС (правонаступником якої наразі є ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві), позивач був зареєстрований як платник єдиного податку з періоду 01 січня 2012 року за наступними видами діяльності: 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна, місцем здійснення господарської діяльності вказана адреса: АДРЕСА_2.

Згідно письмових заперечень відповідача станом на день нарахування спірної суми земельного податку вказане Свідоцтва платника єдиного податку позивача було чинним.

Відповідно до письмових пояснень позивача належні йому на праві приватної власності нежилі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, здавалися ним в оренду іншому суб'єкту господарювання - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору оренди нежитлового приміщення та обладнання від 01.12.2012р. № 1, укладеного ФОП ОСОБА_4 (Орендодавцем) з вказаним приватним підприємцем (Орендарем), строк дії договору - до 05.06.2014р., акта прийому-передачі приміщення від 01.12.2012р. № 1.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії фіскальних чеків банківської установи щодо сплати ОСОБА_4 сум єдиного податку у вересні та листопаді 2013 року за результатами здійснення вказаної підприємницької діяльності.

При цьому відповідачами не заперечується як факти здійснення позивачем підприємницької діяльності по здаванню в оренду власного нерухомого майна з використанням нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, - так і факти сплати ним відповідних сум єдиного податку до відповідного бюджету в 2013 році.

30 травня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено нарахування ОСОБА_4 земельного податку на 2013 рік у розмірі 8 213, 15 грн. та відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006441703 (форма «Ф») по платежу «земельний податок» (код бюджетної класифікації 5013050300) на суму грошового зобов'язання в розмірі 8 213, 15 грн.

Згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.09.2013р. № 1475/я/26-15-10-08, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ФОП ОСОБА_4 на податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013р. № 0006441703, дана скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідно - без змін.

В ході дослідження текстів спірного Рішення ГУ Міндоходів від 25.09.2013р. № 1475/я/26-15-10-08 та письмових заперечень ДПІ проти позову судом встановлено, що сума земельного податку в розмірі 8 213, 15 грн. на 2013 рік була нарахована позивачу за земельну ділянку загального площею 199,41 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5, - нормативна грошова оцінка якої згідно витягу з технічної документації від 03.07.2012р. № Ю-36321/2012 становить 821 315, 12 гри.

Розрахунок позивачу сум земельного податку на 2012 рік був проведений наступним чином: 199,41* 875,77 * 2,5 * 1,5 * 1,028 * 1,152 *1,059* 1% = 8 213, 15 грн., де:

- 199, 41 м2 - площа частини земельної ділянки;

- 875, 77 грн. за 1 м2 - грошова оцінка, згідно Рішення Київської міської Ради від 26.07.07р. № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» (економіко - планувальна зона № 38 до якої відноситься приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 );

- 2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі, який враховує відносну прибутковість різних категорій забудованих земель, згідно Порядку нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006p. зa № 388/12262;

- 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони, згідно Рішення Київської міської Ради від 26.07.07р. № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення»;

- 1,028 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель», Лист Державного Агентства земельних ресурсів України від 10.01.2008р. № 14-22-6/55;

- 1,152 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, згідно листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 09.01.2009р. № 14-22-6/87;

- 1,059 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, згідно листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010р. № 641/22/6-10;

- 1% - відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому, жодних інших документів, окрім копії витягу Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з технічної документації від 03.07.2012р. № Ю-36321/2012, в яких наявні відомості набуття ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки та/або інші об'єкти нерухомого майна, відомості з державного земельного кадастру про зареєстровану за позивачем земельну ділянку загальною площею 199,41 м2 за вказаними адресами, відповідачі суду не надали.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною першою ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У пункті 287.6 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПК України).

За змістом викладених норм, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується власниками останніх на загальних підставах.

При цьому згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 289 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 зазначеного Кодексу).

Пунктом 286.5 вказаної статті ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

У відповідності до п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Пунктом 287.5 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, нормами ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42. п. 14.1 цієї статті);

- «земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (пп. 14.1.72. п. 14.1 цієї статті);

- «землекористувачі» - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті).

Згідно зі ст. 269 цього Кодексу платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

З вищенаведеного, та з урахуванням положень п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу та ст.ст. 2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.

В силу норм ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 126 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 42 Земельного кодексу України (Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків) визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

За таких обставин, положення п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України самі по собі не можуть бути правовою підставою набуття особою права власності або користування земельною ділянкою, яка знаходяться під багатоквартирним будинком, де знаходиться належні такій особі нежитлові приміщення, оскільки такі положення суперечать спеціальному нормативному акту - Земельному кодексу України, виключно яким регулюються земельні відносини, і, як наслідок, підставою для нарахування такій особі плати за землю.

Суд виходить з положення норм гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, якими починаючи з 1 січня 2012 року регулюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Зокрема, у п. 291.2 ст. 291 ПК України під «спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності» розуміється особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п. 291.3 ст. 291 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України).

У відповідності до п. 299.1 і 299.5 ст. 299 цього Кодексу Свідоцтво платника єдиного податку видається безоплатно суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Платникам єдиного податку першої і другої груп, які провадять кілька видів господарської діяльності, на які встановлено різні ставки єдиного податку, видається одне свідоцтво платника єдиного податку (п. 299.4 ст. 299 ПК України).

При цьому у відповідності до п. 299.11 ст. 299 ПК України у свідоцтві платника єдиного податку зазначаються такі відомості: 1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 2) дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; 3) податкова адреса суб'єкта господарювання; 4) місце провадження господарської діяльності; 5) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010; 6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; 7) ставка єдиного податку (3 або 5 відсотків); 8) дата виписки свідоцтва.

Пунктом 297.1 ст. 297 ПК України чітко встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу; 4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; 5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

В силу норми ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. При цьому в даній нормі законодавець безпосередньо не виділяє окремого статусу фізичної особи - як громадянина та фізичної особи-підприємця, що з урахуванням принципу, закріпленого в ч. 1 ст. 19 Конституції України, на думку суду, нормативно спростовує висновки перевіряючих.

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не спростовано відповідачами, позивачем здійснюється підприємницька діяльність безпосередньо по здаванню вищезгаданого власного нерухомого майна (нежилих приміщень загальною площею 180,0 м2) в оренду на спрощеній системі оподаткування. А тому з огляду вищевикладене він, як платник єдиного податку, не є платником земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом оренди, що також підтверджується практикою, зокрема Постановою Верховного Суду України від 22 червня 2004 року по справі № 28/506.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час розгляду даної справи судом відповідачами не було надано будь-яких документальних доказів на підтвердження того, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки площею 199,14 м2 під багатоквартирним жилим будинком, де знаходяться належні йому нежитлові приміщення, доказів належності йому вказаної земельної ділянки на праві власності чи праві користування або виділення її в якості прибудинкової території, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу земельного податку податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013р. № 0006441703.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з огляду на те, що позивачем заявлені вимоги щодо скасування рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.09.2013р. № 1475/я/26-15-10-08 про результати розгляду скарги на спірне податкове повідомлення-рішення, яке в силу норм ст. 57 Податкового кодексу України та п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447) саме по собі не порушує права, обов'язки та інтереси позивача, водночас закриття провадження у справі в частині цих позовних вимог, про що клопотав відповідач 2 перед судом, суперечило б положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 195, 01 грн. відповідно до задоволених немайнових позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 30 травня 2013 року № 0006441703.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: 01135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 01 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова