Рішення № 35869665, 02.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2013 р.Справа № 916/2665/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс»;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Україна»;

про стягнення 10 281,42 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Нечепуренко І.О. - довіреність від 01.08.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Іллічівськзовніштранс» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Україна», в якій просить суд розірвати договір оренди нежитлових приміщень №13-19 від 01.01.2013 року, укладений між ПАТ «Іллічівськзовніштранс» та ТОВ «Автотранс-Україна», стягнути 10 281,42 грн. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення п. 4.3 договору, не сплатив виставлені позивачем рахунки № 347 від 22.03.2013 року, № 348 від 29.03.2013 року, № 435 від 26.04.2013 року, № 624 від 27.05.2013 року на оплату оренди на загальну суму 10 281, 42 грн.

Дії відповідача щодо несплати орендної плати позивач вважає порушенням його інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 04.10.2013р. було порушено провадження у справі №916/2665/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 04.11.2013р.

У судове засідання 04.11.2013 року з'явився представник позивача та представник відповідача. Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди зазначив, що договір на підставі п. 9.1 договору та п. 3 ст. 651 ЦК України вже розірваний, що підтверджується листом-повідомленням ПАТ «Іллічівськзовніштранс» № 30-ОМ/26 від 04.06.2013 року (а.с.31), який направлявся на адресу відповідача.

Щодо стягнення заборгованості у відзиві вказано, що підстави для її стягнення відсутні з огляду на те, що до позовної заяви не надано обґрунтування витрат по електроенергії, водопостачанню, водовідведенню та теплоенергії, які зазначені у п. 4.1 договору, в тому числі розрахунку суми боргу, тарифи (затверджені наказом ПАТ «Іллічівськзовніштранс») на відповідні періоди.

Ухвалою суду від 04.11.2013 року, приймаючи до уваги неподання позивачем витребуваних ухвалою суду доказів, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 25.11.2013 року.

25.11.2013 у судове засідання представники сторін з'явилися.

Представник позивача, погодившись з доводами відповідача щодо розірвання договору, надав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (а.с.61-62), згідно якої просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 281,42 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720, 50 грн.

Крім цього, представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що позивачем не враховувалися та не включалися до виставлених відповідачу рахунків витрати по водопостачанню, водовідведенню та теплоенергії.

Відносно витрат за електроенергію, у відзиві вказано, що на об'єктах, орендованих відповідачем, були встановлені електролічильники, які враховували об'єм витрат по спожитій ним електроенергії.

Як зазначає позивач у запереченнях на відзив, в кінці місяця на адресу позивача надходив загальний рахунок від РЕС ВАТ ЕК «Одесаобленерго», в якому зазначалася загальна кількість спожитої електроенергії в цілому по підприємству (включаючи орендарів) та сума до сплати.

У запереченнях також зазначено, що тариф за 1 кВТ г спожитої електроенергії на кожен місяць встановлюється Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Такий же самий тариф використовувало і ПАТ «Іллічівськзовніштранс» при розрахунку суми за витрачену електроенергію ТОВ «Автотранс-Україна» При цьому позивач зазначає, що окремих наказів по підприємству з визначенням тарифу не було, а використовувалися виключно тарифи, затверджені відповідними постановами Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а тому, як вказує позивач, сума витрат розраховувалась як тариф, затверджений вищезазначеною комісією, помножений на кількість спожитої електроенергії.

При цьому, представник позивача на підтвердження заперечень на відзив, надав суду відомості розподілення електроенергії за лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року та травень 2013 року (а.с.41-44), затверджені заступником генерального директора з технічних питань ПАТ «Іллічівськзовніштранс», а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики щодо встановлення роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України за лютий-травень 2013 року (а.с.45-52).

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, зокрема з документами, наданими представником позивача у судовому засіданні, та з метою подальшого подання ним заперечень.

У судовому засіданні 25.11.2013 року оголошено перерву у судовому засіданні до 02.12.2013 року.

02.12.2013 року у судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та дату його проведення, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про оголошення перерви у судовому засіданні від 25.11.2013 року (а.с.67). Клопотань про відкладення розгляду справи або про здійснення розгляду за його відсутності до суду не надходило.

Приймаючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Іллічівськзовніштранс» (Орендодавець) та ТОВ «Автотранс-Україна» (Орендатор) був укладений договір нежитлових приміщень № 13-19 (а.с.10-12), згідно якого Орендодавець передає, а Орендатор приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться в приміщенні авторемонтної майстерні, яка розташована на території ПАТ «Іллічівськзовніштранс», загальною площею 411,4 кв.м. В склад об'єкта оренди входить: майстерня, площею 136,5 кв.м.; мийка площею 141 кв.м.; контрольно- технічний пункт площею 101,3 кв.м.; кабінет площею 32,6 кв.м.

Згідно п. 1.2 договору, об'єкт оренди розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 5 і належить Орендодавцю на підставі права власності, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про державну реєстрацію прав № 30460840 від 30.06.2011 року (а.с.58).

П. 4.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об'єкт складає 1200 грн. в місяць, в тому числі ПДВ - 200 грн. В суму орендної плати входить плата за користування приміщенням, а також сума витрат Орендодавця на утримання переданого Орендатору приміщення.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що Орендатор компенсує Орендодавцю витрати по водопостачанню (за 1 м. куб), водовідведення (за 1 м. куб), виробленні та передачі 1 Гкал теплоенергії, передачі електроенергії (за 1 кВт-час), на підставі тарифів, затверджених наказом ПАТ «Іллічівськзовніштранс».

Згідно п. 4.3. договору, Орендатор сплачує Орендодавцю рахунок на протязі 5 банківських днів з моменту його виставлення.

На виконання умов договору оренди Орендодавець передав орендарю приміщення загальною площею 411,4 кв. м, розташоване на території ПАТ «Іллічівськзовніштранс», що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с.13), який 01.01.2013 року був підписаний сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунки з орендної плати, а саме рахунок № 347 від 22.03.2013 року (а.с.14), № 348 від 29.03.2013 року (а.с.15), № 435 від 26.04.2013 року (а.с.16), № 624 від 27.05.2013 року (а.с.17) .

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної орендної плати не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 10 281,42 грн.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору 19.07.2013 року направив відповідачеві претензію за вих. № 01.4/16-2013 щодо сплати заборгованості, якою попередив останнього, що у випадку несплати заборгованості з орендної плати, позивач змушений буде звернутися до суду з метою примусового її стягнення (а.с.18-19). Факт направлення позивачем вказаного документу та відповідних рахунків підтверджується поштовою квитанцією № 0868 від 22.07.2013 року та описом вкладення (а.с.20).

Однак, відповідного реагування на зазначені вимоги позивач не отримав, заборгованість з орендної плати відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду із відповідним позовом за захистом своїх порушених інтересів.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч. 1, ч.5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як було встановлено судом, відповідач неналежно виконував прийняті на себе за договором оренди №13-19 від 01.01.2013р. зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та компенсації витрат по електроенергії, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 10 281,42 грн.

При цьому відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не надав до суду жодних обґрунтованих заперечень щодо наявності цього боргу, а також доказів, які б могли спростовувати його розмір.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.65-66), доходить висновку про обґрунтованість вимог про стягнення нарахованої позивачем заборгованості у сумі 10 281,42 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги позивача підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс», судові витрати, згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс-Україна» (65101, м. Одеса, вул. Маршала Жукова, буд. 4, каб. 101А, код ЄДРПОУ 32792741, р/р 26009000015102 в ПАТ «Кредитагриколь банк», МФО 300614) на користь Публічного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс» (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, буд. 7, код ЄДРПОУ 01860124, р/р 2600930114450 в АТ «Єврогазбанк», МФО 380430) 10 281 /десять тисяч двісті вісімдесят одну/ грн. 42 коп. основного боргу та 1 720 /одну тисячу сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.