Рішення № 35868824, 05.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2013 Справа № 901/3741/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПРЕСУРС», м. Сімферополь

до відповідача Приватного виробничо - комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал», Сакський район, с. Суворовське

про стягнення 62 779,19 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Полєтаєва Г.І., довіреність від 22.11.2013, представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПРЕСУРС» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного виробничо - комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал» про стягнення заборгованості в сумі 52 428,20 грн., пені в сумі 3 642,67 грн., штрафу в сумі 5 242,82 грн., індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 1 465,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати за поставлений товар згідно договору № 1/1-2 від 01.01.2011.

Представник відповідача у засідання суду двічі не з'явився, відзив на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією. При цьому, процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

встановив:

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Топресурс» (Продавець) та Приватним виробничо - комерційне сількогосподарське підприємство «Агрокапітал» (Покупець) був укладений договір № 1/1-2 (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність товар - нафтопродукти в асортименті згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари.

Орієнтовна загальна сума договору складає 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % (пункт 2.1).

Згідно п. 2.2 договору асортимент, кількість та ціни на товари кожної поставки узгоджуються сторонами додатково та зазначаються в специфікаціях.

Розділом 4 договору визначено, що підставою для оплати товару є рахунок - фактура або накладна. Перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання накладної. Покупець проводить оплату вартості товару на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-х днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов договору позивачем був поставлений товар (дизельне паливо), що підтверджується видатковою накладною № 245 від 07.11.2012 на суму 48 642,00 грн. та видатковою накладною № 255 від 21.11.2012 на суму 48 351,60 грн. (а.с. 16,19), а також товаро - транспортними накладними від 07.11.2012 та від 21.11.2012 (а.с. 18,21). Зазначені накладні оформленні належним чином, підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Проте в порушення зобов'язань за договором відповідач не оплатив у повному обсязі кошти за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 52 428,20 грн.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 52 428,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути 3 % річних та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 1 465,50 грн.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений товар, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 1 465,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.05.2013 по 31.10.2013 у розмірі 3 642,67 грн. та штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості у розмірі 5 242,82 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 13).

Згідно п. 5.3 договору у випадку не виконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань вина сторона виплачує іншій стороні штраф у розмірі 10 % від суми порушених зобов'язань.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Перевіривши розрахунок суми штрафу та пені, враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача про стягнення 10% штрафу у розмірі 5 242,82грн. та пені у розмірі 3 642,67 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості або контр розрахунок суми позову, у зв'язку з чим суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного виробничо - комерційного сільськогосподарського підприємства «Агрокапітал» (код ЄДРПО України 30762163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПРЕСУРС» (код ЄДРПО України 34636088) заборгованість у розмірі 52 428,20 грн., пеню у розмірі 3 642,67 грн., штраф у розмірі 5 242,82 грн., індекс інфляції і 3 % річних у розмірі 1 465,50 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 05.12.2013.

Повне рішення складено - 10.12.2013.

Суддя С.О. Лукачов