Ухвала суду № 35868198, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 9727/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року позивач - Товариство обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- № 0000472341/0 від 03.11.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 662,20 грн., з яких: 25 894,00 грн. - основний платіж, 7 768,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийняті за наслідками адміністративного оскарження: № 0000472341/1 від 12.01.2010 року, № 0000472341/2 від 23.03.2010 року, № 0000472341/3 від 09.06.2010 року, № 0000472341/4 від 25.08.2010 року, згідно яких скарга позивача залишена без задоволення, а первинне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» платнику податку надано право при формуванні податкового кредиту включати до складу податкового кредиту податкові накладні, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Факт правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а також іншими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000472341/0 від 03.11.2009 року, № 0000472341/1 від 12.01.2010 року, № 0000472341/2 від 23.03.2010 року, № 0000472341/3 від 09.06.2010 року, № 0000472341/4 від 25.08.2010 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року податкові накладні минулих періодів (жовтня, листопада, грудня 2008 року, березня, квітня, липня 2009 року), оскільки датою виникнення права позивача на податковий кредит в даному випадку є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції посилається на те, що якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника (контрагента) у разі відмови з його боку надати податкову накладну, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, однак вказане ніяким чином не зобов'язує в даному випадку позивача подавати заяву із скаргою на постачальника. В такий спосіб відповідач не може обмежувати здійснення права позивача на подання скарги щодо контрагента. Неподання згаданої заяви в силу вимог законодавства не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та прийняти новее рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачем порушено п.п.7.2.3 п.7.2, п. 7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 25894,00 грн. та відповідно занижено податкове зобов'язання за серпень 2009 р., яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 25894,00 грн.

Стверджує, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Вказує на те, що проведеною позаплановою виїзною перевіркою не встановлено подання ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова разом із податковими деклараціями з ПДВ за серпень 2009 р. заяви із скаргою на вищевказаних постачальників.

Крім того, на момент складання акта перевірки ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» не надало пояснень та документальних підтверджень факту затримки в отриманні податкових накладних минулих періодів, які відображені у податковій декларації з ПДВ за серпень 2009 року.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не пядлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 29.10.2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2848/23-409/19177304. Перевірка проведена на підставі даних автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних позивача з контрагентами: НТУУ Київський політехнічний інститут, ПП «Промислові гази», ФОП ОСОБА_1, ПП «КуДі», ТОВ Інтерпайп України», ПП «Автотрансекспедиція», ПП Фірма «Ураган», ЛМКП «Львівводоканал», ТОВ «Основа папір», ВАТ «Львівметал», ТОВ ІА «Українські новини», Підприємство Департамент правового захисту МБО КСПОУ, ПП «Будгаранткомфорт».

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2., п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2009 року на загальну суму ПДВ - 25894,00 грн., та, відповідно, заниження податкового зобов'язання за серпень 2009 року, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ - 25894,00 грн. Зокрема, встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року, наданих вищевказаними контрагентами податкових накладних минулих періодів, а саме жовтня, листопада, грудня 2008 року на загальну суму 6000,00 грн.. березня 2009 року на загальну суму 584,00 грн., квітня 2009 року на загальну суму 264,00 грн., липня 2009 року на загальну суму 19045,57 грн.

На підставі акта перевірки 03.11.2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472341/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 33662,20 грн., в тому числі 25894,00 грн. за основним платежем та 7768,20 грн. штрафними (фінансовими) санкціями, яке було оскаржено в адміністративному порядку.

За наслідками оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін а скарга - без задоволення.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями). При визначенні податкового кредиту з ПДВ та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.гі. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Встановлено, що на підтвердження здійснення господарських операцій та сплати сум податку на додану вартість позивачем надано податкові накладні: № 379 від 29.07.2009 року на суму 408,10 грн. (ПДВ - 68,02 грн.); № 560/07/347 від 24.07.2009 року на суму 3960,00 грн. (ПДВ - 660,00 грн.); № 4 від 21.07.2009 року на суму 5500,00 грн. (ПДВ - 916,67 грн.); № 2 від 08.07.2009 року на суму 5000,00 грн. (ПДВ - 833,33 грн.); № 1 від 01.07.2009 року на суму 5000,00 грн. (ПДВ - 833,33 грн.); № 164 від 10.07.2009 року на суму 439,92 грн. (ПДВ - 73,32 грн.); № 08931-СЛв від 10.07.2009 року на суму 3146,42 грн., (ПДВ - 524,40 грн.); № 24764 від 31.07.2009 року на суму 5500,00 грн. (ПДВ - 916,67 грн.); № 629/т від 22.07.2009 року на суму 5500.00 грн. (ПДВ - 916,67 грн.); № 1766 від 05.07.2009 року на суму 328,26 грн. (ПДВ - 5471 грн.); № 03093/5 від 31.07.2009 року на суму 8,00 грн. (ПДВ - 1,33 грн.); № 2498 від 30.07.2009 року на суму 987,75 грн., (ПДВ - 164,62 грн.); № 77166 від 31.07.2009 року на суму 495,00 грн. (ПДВ - 82,50 грн.); № НН-220713 від 22.07.2009 року на суму 78000,00 грн. (ПДВ - 13000,00 грн.); № 52 від 31.12.2008 року на суму 12000,00 грн. (ПДВ - 2000,00 грн.); № 47 від 28.11.2008 року на суму 12000,00 грн. (ПДВ - 2000,00 грн.); № 41 від 30.10.2008 року на суму 12000,00 грн. (ПДВ - 2000,00 грн.); № 573/4/538 від 28.04.2009 року на суму 1584,00 грн. (ПДВ - 264,00 грн.); № 573/3/333 від 19.03.2009 року на суму 3504,00 грн. (ПДВ - 584,00 грн.) згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Законом №168/97-ВР передбачено право платника податку додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника (контрагента) у разі відмови з його боку надати податкову накладну, однак це не є його обов'язком і не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-7725/10/1370 за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба