Рішення № 35867908, 05.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/75/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 Справа № 908/3778/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» (49000, місто Дніпропетровськ, вул. сірка, 47)

до відповідача державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 1)» (70053, Запорізька область, Вільнянський район, село Дружелюбівка, вул. Олімпійська, буд. 2)

про стягнення 64630,62 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Левченко Р.П., довіреність б/н від 10.10.2013 р., паспорт серії АЕ № 084028 від 13.06.1995 р.;

від відповідача: Ільясова І.Д., довіреність № 2 від 18.10.2013 р., паспорт серії СВ № 942604 від 13.08.2005 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.11.2013 року звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус» з позовною заявою до відповідача державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області» про стягнення 64630,62 грн., які складаються з: 58460,00 грн. основного боргу, 4337,37 грн. пені та 1833,26 грн. 3 % річних. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 625, 692 ЦК України та умови договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт № Г-73 від 05.07.2012 р.

Ухвалою суду від 20.11.2013 року порушено провадження у справі № 908/3778/13, присвоєно справі номер провадження 18/75/12, судове засідання призначене на 05.12.2013 р.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача позовні вимог визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві, який залучено до матеріалів справи.

Розгляд справи був закінчений 05.12.2013 р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус» (підрядник, позивач у справі) та державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області» (замовник, відповідач у справі) 05.07.2012 р. уклали договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт № Г-73 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що предметом договору є виконання сільськогосподарських робіт по збиранню кормозбиральною технікою фірми «КЛААС».

Відповідно до п. 1.4 договору здача-приймання виконаних підрядних робіт оформлюється Актом приймання-передачи.

Вартість виконаних робіт за договором узгоджується сторонами в додатку № 1 (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору замовник зобов'язується провести розрахунки за послуги підрядника протягом 5-ти банківських днів після підписання Акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт.

Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, про що учасниками правочину складені та підписані акти здачі-приймання від 01.08.2012 р. на суму 19000,00 грн. та від 21.11.2012 р. на суму 44460,00 грн. Загальна вартість наданих послуг по збиранню кукурудзи на силос склала 63460,00 грн. Якість роботи перевірена повноваженим представником замовника, претензії на адресу підрядника не надходило.

Разом з тим, відповідач зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг у визначені договором строки та розмірі не здійснив, сплатив лише 5000,00 грн., чим порушив умови договору.

З урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості за надані послуги, сума боргу склала 58460,00 грн.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності заборгованості у розмірі 58460,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

На день розгляду спору відповідач оплату боргу за надані послуги не довів, тому вимогу позивача про стягнення заборгованості у сумі 58460,00 грн. суд визнав документально підтвердженою, нормативно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлена вимога про стягнення, у відповідності до п. 5.3 договору, пені у розмірі 4337,37 грн. за період з 06.08.2012 р. по 29.05.2013 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за прострочення оплати виконаних позивачем робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем не вірно визначений момент (день) настання прострочення, виходячи із приписів п. 3.4 договору. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що за період з 09.08.2012 р. до 29.05.2013 р. по двох актах приймання-передачі виконаних робіт до стягнення належить 4320,84 грн. пені, в решті вимог щодо стягнення пені у розмірі 16,53 грн. суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути 3% річних за період прострочення з 06.08.2012 р. по 11.11.2013 р. у розмірі 1833,26 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наведений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1833,26 4 грн. є невірним, оскільки позивачем не вірно визначений момент (день) настання прострочення, виходячи із приписів п. 3.4 договору. При перерахунку судом 3% річних за період з 09.08.2012 р. по 11.11.2013 р. до стягнення належить 1829,95 грн., в решті вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 3,31 грн. - судом відмовлено.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 1)» (70053, Запорізька область, Вільнянський район, село Дружелюбівка, вул. Олімпійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 08680046, п/р 26004000114485 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь товариства з обмеженою відповідальність «Крокус» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сірка, 47, код ЄДРПОУ 32083376, п/р 2600922860200 в АТ «УкрСибБанк». МФО 351005) 58460,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 4320,84 грн. (чотири тисячі триста двадцять грн. 84 коп.) пені, 1829,95 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять дев'ять грн. 95 коп.) 3% річних, 1719,97 грн. (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять грн. 97 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 грудня 2013 р.