Рішення № 35866570, 05.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 911/3832/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

до приватного акціонерного товариства «Броварський меблевий комбінат», Київська обл., м. Бровари

про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж та погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж

за участю представників:

від позивача: Недошовенко С.С. (дов. № 142 від 28.05.2013 р.);

від відповідача: Ткаченко К.О. (дов. № 10-02/12 від 10.02.2012 р.);

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Броварський меблевий комбінат» (далі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж та погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 1372 від 29.06.2010 р. про постачання електричної енергії відповідач є споживачем електричної енергії. Оскільки електричні мережі низки споживачів, визначених п. 4.2. додатку № 1 до договору, приєднані до мережі відповідача, між позивачем та субспоживачами відповідача укладені договори про постачання електричної енергії. За твердженням позивача, відповідно до п.п. 1.7., 5.15. Правил користування електричною енергією ним було направлено на адресу відповідача лист № 1671 від 04.07.2013 р. з підписаним проектом договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідними додатками у двох екземплярах. Враховуючи те, що відповідачем було проігноровано направлення оферти позивачем, оскільки, як зазначає позивач, ні примірник підписаного відповідачем договору, ні протокол розбіжностей на адресу позивача не надходили, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж та на підставі п. 6.32. Правил користування електричною енергією погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж у Київському територіальному представництві Національної комісії регулювання електроенергетики.

22.10.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт направлення відповідачу оферти із зазначенням істотних умов договору, як того вимагає ст. 641 ЦК України, ст. 181 ГК України та п.п. 5.4., 5.17. Правил користування електричною енергією, оскільки зі змісту листа № 1671 від 04.07.2013 р. вбачається, що позивачем направлено відповідачу лише бланк договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який не містить істотних умов, а тому, за твердженням відповідача, вимоги позивача є передчасними та необґрунтованими.

05.12.2013 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, до яких додано лист ПАТ «Київобленерго» № 20-1-80 від 16.01.2013 р. з типовим договором про спільне використання електричних мереж.

Представник позивача в судових засіданнях 22.10.2013 р., 24.10.2013 р., 05.11.2013 р. та 05.12.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 22.10.2013 р., 24.10.2013 р., 05.11.2013 р. та 05.12.2013 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2010 р. між закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (Постачальник), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго», яке відповідно до п. 1.1. Статуту позивача змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Київобленерго», та приватним акціонерним товариством «Броварський меблевий комбінат» (Споживач) було укладено договір № 1372 про постачання електричної енергії (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4420 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що точка продажу встановлюється сторонами згідно «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик в межах 4420 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток № 2 «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу»).

Сторонами було підписано Додаток № 1 до договору «Загальна однолінійна схема електропостачання», в п. 4.2. якого визначено перелік точок продажу електроенергії субспоживачам, та Акт № 1 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 2.4. договору сторони зобов'язуються укласти договори (про спільне використання технологічних мереж або про технічне забезпечення електропостачання), передбачені чинним законодавством України та ПКЕЕ, у разі обґрунтованої присутності у процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації).

За твердженням позивача, з метою постачання електричної енергії до низки споживачів, електричні мережі яких приєднані до мереж відповідача, між позивачем та субспоживачами відповідача укладені договори про постачання електричної енергії.

Враховуючи те, що електричні мережі субспоживачів приєднані до електричних мереж, що належать ПрАТ «Броварський меблевий комбінат», що вбачається з додатку № 1 до договору № 1372 від 29.06.2010 р., позивач 09.07.2013 р. листом вих. № 1671 від 04.07.2013 р. звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, оскільки відповідно до п.п. 1.7., 5.15. Правил користування електричною енергією та ч. 3 ст. 179 ГК України укладення вказаного договору є обов'язковим для сторін. Разом з листом від 04.07.2013 р. № 1671 позивачем направлено підписаний з боку ПАТ «Київобленерго» проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж та додатки до нього: Додаток № 1 «Загальна однолінійна схема електричних мереж спільного використання», Додаток № 2 «Перелік об'єктів власника мереж та об'єктів Електропостачальної організації або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Електропостачальна організація, що живляться від мереж Власника мереж», Додаток № 3 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», Додаток № 4 «Форма Акту прийому-передачі наданих послуг».

При цьому, направлені позивачем додатки не відповідають додаткам, перелік яких міститься в п. 7.5. проекту договору.

Вказаний лист було отримано відповідачем 11.07.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 13008551, проте залишено ним без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки на момент звернення позивача до суду відповідач не підписав та не повернув позивачу один примірник договору та додатки до нього, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 6 ст. 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 8.2. п. 8 Правил користування електричною енергією (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р., постачальник електричної енергії за регульованим тарифом (яким є позивач) зобов'язаний укладати договори про постачання електричної енергії з усіма споживачами, які заявили про бажання купувати електричну енергію та об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 1.10. Правил електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, у приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів. Електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно до пп. 5.15. п. 5 Правил відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Підпунктом 20 пункту 10.2. Правил встановлено, що споживач електричної енергії зобовязаний у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією, укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж та у передбачених цими Правилами випадках договори про технічне забезпечення електропостачання споживача із суб'єктами господарювання та організаціями, електроустановки яких приєднані до цих технологічних електричних мереж.

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках. (абз. 4 п. 1.7. Правил).

Враховуючи викладене, укладення між позивачем та відповідачем договору про спільне використання технологічних електричних мереж в силу прямої вказівки закону є обов'язковим для обох сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до абз. 3 п. 1.7. Правил у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.

Пунктом 5.17. Правил встановлено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: найменування сторін; місце і дату укладення договору; обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності; режими постачання; гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання); величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача; порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності); порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку); порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії; умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин; строк дії договору; умови та порядок розірвання договору; місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить: порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача); однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії, у тому числі для підприємств та організацій, які обслуговують (утримують) внутрішньобудинкові електричні мережі, вказуються кількість квартир та інформація про наявність або відсутність ввідного загальнобудинкового пристрою з розрахунковим засобом обліку електричної енергії; перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії; розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи проекту договору про спільне використання електричних мереж, направлений позивачем відповідачу 09.07.2013 р. проект договору складений на основі типового договору, форма якого є додатком до ПКЕЕ.

Проте, як встановлено господарським судом, проект договору в редакції позивача не відповідає типовій формі, затвердженій постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996, зокрема: умови пп. 2.1.11.-2.1.13., п. 5.4 в редакції позивача не передбачені Типовим договором; п. 2.5. проекту договору не відповідає п. 2.5 Типового договору; пп. 6.2.1. проекту договору в редакції позивача суттєво відрізняється від пп. 8.2.1. Типового договору, яким встановлено відповідальність електропостачальної організації за порушення терміну внесення платежів у формі пені за кожен день прострочення платежу.

Отже, господарський суд дійшов висновку про невідповідність проекту договору, запропонованого публічним акціонерним товариством «Київобленерго», Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до п. 5.18. Правил невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є: 1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії; 3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача; 4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів); 5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що запропонований позивачем договір не містить встановлених законодавством про енергетику необхідних додатків до договору, зокрема, відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії та довідку про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено відповідачу разом з проектом договору про спільне використання технологічних електричних мереж лише незаповнені бланки додатків № 1-3, які, крім того, не відповідають переліку додатків, що міститься в п. 7.5. проекту договору.

Положеннями пункту 6.29. Правил встановлено, що електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Методика), затвердженої постановою НКРЕ № 691 від 12.06.2008 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. за № 732/15423.

Відповідно до п. 6.30. Правил відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж. Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) з електропередавальною організацією зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж (п. 6.31. Правил).

З приписів норм Правил користування електричною енергією та Методики вбачається, що зазначені витрати власника мереж поряд з іншим покладаються в основу розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж. В свою чергу, такий порядок розрахунків відповідно до п. 5.17. Правил є однією з істотних умов договору.

З наданого позивачем проекту договору та додатків до нього вбачається відсутність конкретного розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж відповідно норм вищезазначеної Методики.

Посилання позивача в поясненнях до позовної заяви на те, що листом № 20-1-80 від 16.01.2013 р. ПАТ «Київобленерго» направляло відповідачу типовий договір про спільне використання електричних мереж з відповідними істотними умовами, що відповідають положенням ст. 181 ГК України та ст. 641 ЦК України, не приймаються судом до уваги оскільки, що по-перше, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції, що додана до позовної заяви, по-друге, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відправлення вказаного листа та його отримання відповідачем, по-третє, відповідач в судовому засіданні 05.12.2013 р. заперечив проти отримання вказаного листа та зазначив, що ПрАТ «Броварський меблевий комбінат» отримано лише проект договору, який доданий до позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Таким чином, враховуючи те, що доданий до позовної заяви проект договору не містить істотних умов договору про спільне використання електричних мереж, передбачених п. 5.17. Правил користування електричною енергією, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2013 р. у справі № 28/5005/208/2012.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж у Київському територіальному представництві Національної комісії регулювання електроенергетики, то господарський суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.29. Правил електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики.

Відповідно до п. 1.3. Методики витрати власника мереж визначаються щодо тих електричних мереж, які використовуються власником мереж спільно з іншим користувачем та виділені на однолінійній схемі, яка є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності (п. 1.8. Методики).

Положеннями п. 6.32. Правил встановлено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.

У разі використання електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат у відповідному територіальному представництві НКРЕ.

Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Отже, враховуючи, що кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на їх утримання є невід'ємною частиною договору про спільне використання технологічних електричних мереж, складання та погодження якого до того ж покладається на відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж у Київському територіальному представництві Національної комісії регулювання електроенергетики.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2013 р. у справі № 37/5005/9380/2012.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить один розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом України «Про судовий збір» не передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується в залежності від кількості об'єднаних в ній вимог немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Враховуючи те, що позивачем при поданні до господарського суду позовної заяви немайнового характеру було сплачено 2294,00 грн., замість 1147,00 грн., господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу 1147,00 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Броварський меблевий комбінат» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 61, код 32499163) погодити кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж у Київському територіальному представництві Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Броварський меблевий комбінат» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 61, код 32499163) на користь публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код 23243188) 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) судового збору.

2. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

3. Повернути публічному акціонерному товариству «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код 23243188) 1147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору, сплаченого до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням № 2004096865 від 08.07.2013 р.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 10.12.2013 р.