Ухвала суду № 35866511, 03.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3684/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Радіщева В.О.

представників відповідача: Сидоришина М.М., Плужника М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємство "Уладівський спиртовий завод" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу й податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року державне підприємство "Уладівський спиртовий завод" (далі - ДП "Уладівський спиртовий завод", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Хмільницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Уладівський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за 2012 рік.

За результатами перевірки складено акт № 45-22-05459163 від 26.06.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ДП "Уладівський спиртовий завод" вимог: пунктів 138.1, 138.2 та підпунктів 138.5.1, 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за IV квартал 2012 року на загальну суму 112880 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "П" №0000422200 від 12 липня 2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 112880 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0000422200 від 12 липня 2013 року позивач провів процедуру адміністративного оскарження даного рішення, проте рішенням Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 3667/10/10-0211 від 01.08.2013 року у задоволенні його вимог відмовлено, а рішення Міністерства доходів і зборів України за результатами розгляду повторної скарги позивача, на час звернення останнього, - відсутнє.

Частково задовольняючи позовні вимоги ДП "Уладівський спиртовий завод", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з цим, податковим органом дотримано процедуру призначення перевірки, а тому наказ №313 від 30.05.2013 року про проведення позапланової перевірки ДП "Уладівський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за 2012 рік є правомірним.

Відповідно до ч.1 ст.194 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги видно, що відповідач фактично погодився із наданою судом першої інстанції правовою оцінкою правомірності проведення перевірки та наказу №313 від 30.05.2013 року. За таких обставин, колегією суддів досліджувалось питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0000422200 від 12 липня 2013 року.

Підставою прийняття вказаного рішення слугував висновок податкового органу про відсутність належного документального підтвердження виконання господарських операцій із виконання відповідних робіт (послуг) на користь ДП "Уладівський спиртовий завод" його контрагентами - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, а також приватним юристом Костюковичем Дмитром Карловичем.

Відповідач вказує, позивачем до перевірки надані лише ксерокопії документів, які підтверджують реальність вказаних господарських відносин, в той час як, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку відповідних витрат. Крім того, на переконання перевіряючих, у актах виконаних робіт (послуг) не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано обсяги та вартість послуг, не містяться відомості щодо фактично понесених витрат на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичних зміст та обсяг даних послуг.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, формування платником податку витрат підприємства допускається за умови наявності зв'язку цих витрат з її господарською діяльністю товариства та підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Як видно із матеріалів справи, відповідно до договору від 01.01.2012 року без номера (а.с. 44) ФОП ОСОБА_5 здійснював виконання робіт по обслуговуванню комп'ютерної техніки ДП "Уланівський спиртовий завод" на загальну суму 42000 грн.

На підставі договору №4 від 15.04.2008 року, додатків №3, 4 від 15.04.2008 р. (а.с. 51-53) контрагентом ФОП ОСОБА_6 здійснювалось надання послуг по декларуванню (митному оформленню товарів) ДП "Уланівський спиртовий завод" на загальну суму 10 880 грн.

Крім того, встановлено факт надання юридичних послуг ДП "Уланівський спиртовий завод" ФОП ОСОБА_7 (приватний юрист) відповідно до договору №60 від 01.10.2009 року на загальну суму 60000 грн.

Виконання умов вказаних договорів та віднесення зазначених витрат, які сплачені внаслідок здійснення господарських операцій з вказаними контрагентам, підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 45-50, 54-56,58-69).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо наявності окремих недоліків в актах здачі-приймання виконаних робіт, колегія суддів враховує, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Факт виконання на користь позивача робіт вказаними контрагентами підтверджується матеріалами справи та не спростовано представниками відповідача в ході судового розгляду справи.

Таким чином, відповідач при проведенні перевірки не врахував жодних фактичних обставин, а також не дослідив належним чином первинні документи, які надані позивачем до під час перевірки, внаслідок чого дійшов необґрунтованих висновків, на підставі яких прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.