Постанова № 35866225, 14.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. Справа № 804/13433/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Журавльова О.С. Товстої Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОР М» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОР М» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №004511501 від 25.09.2013 року Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ВІКОР М» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 376 284,00 грн. у податковому періоді липень 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконним та таким, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, також надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОР М» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення у сумі 392 607 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за липень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 06.09.2013 року за №408/151/35163684, яким встановлено порушення позивачем п. 102.5 статті 102, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, ТОВ «ВІКОР М» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2013 року на суму 376 284 грн..

Згідно статті 86 Податкового кодексу України позивачем були подані заперечення від 23.09.2013 року на акт перевірки, відповідно до відповіді від 25.09.2013 року №21493/10/151 на заперечення висновки податкового органу в акті перевірки визнанні законодавчо обґрунтованими, таким чином акт перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 06.09.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004511501 від 25.09.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 376 284,00 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ВІКОР М» направило на адресу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року (вх. від 14.08.2013 року №1300022915). Згідно з декларацією з ПДВ за липень 2013 року ТОВ «ВІКОР М» задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 392 582,00 грн., згідно додатку 2 декларації з ПДВ за липень 2013 року.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У свою чергу, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

ТОВ «ВІКОР М» не подавало заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, не заявляло суму ПДВ 376 284,00 грн. до відшкодування, тому ст. 102 Податкового кодексу України і 1095 денний строк не може бути застосований для від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України жодних обмежень урахування від'ємного значення ПДВ попереднього податкового періоду при визначенні об'єкта оподаткування поточного податкового періоду та обов'язку враховувати сплив строку давності, передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України, або сплив строків позовної давності, - не передбачено.

Також і положення Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого було сформоване від'ємне значення з податку на додану вартість, не містив будь-яких обмежень в часі та не зобов'язував платника податків застосовувати строк давності при формуванні та обліку від'ємного значення з податку на додану вартість.

Від'ємне значення об'єкту оподаткування виникло на підставі наступного.

28 грудня 2007 року ТОВ «ВІКОР М» уклало з ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» договір купівлі-продажу нерухомого майна. За умовами договору ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» зобов'язалося передати, а ТОВ «ВІКОР М» прийняти та оплатити вказане нерухоме майно в сумі 2 265 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 377 500,00 грн..

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», що діяли на момент виконання робіт, а саме ч. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

ТОВ «ВІКОР М» було сплачено ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» грошових коштів за нерухоме майно у сумі 2 265 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 377 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №110 від 28.12.2007 року.

На виконання пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в грудні 2007 року ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» було надано ТОВ «ВІКОР М» податкову накладну №700003 А від 28.12.2007 року на суму 2 265 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 377 500,00 грн.

ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» було передано ТОВ «ВІКОР М» об'єкт нерухомого майна, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 28.12.2007 року.

Сторони договору виконали свої зобов'язання за договором в повному обсязі, заборгованості або претензій одна до одної не мають.

Згідно пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ВІКОР М» в грудні 2007 року визначило суму ПДВ у розмірі 377 563,00 яка є від'ємною та задекларувало в декларації з ПДВ за грудень 2007 року.

На виконання пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ВІКОР М» в декларації з ПДВ за січень 2008 року задекларувало в рядку 26 - залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - суму 377 563,00 грн.

В наступних податкових періодах від'ємне значення у розмірі 377 563,00 грн. зменшувалось на суму позитивного значення, що утворилося за рахунок надання ТОВ «ВІКОР М» послуг з оренди приміщення та було задекларовано ТОВ «ВІКОР М» в наступних податкових періодах.

Тобто на момент подання декларації ТОВ «ВІКОР М» з ПДВ за липень 2013 р. згідно додатку 2 декларації залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ряд. 24 декларації за звітний період грудень 2007 року становить 376 284,00 грн..

При цьому, згідно з абз. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах

Таким чином, Податковий кодекс України єдиною підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування у разі його заниження платником податку встановлює відповідне рішення податкового органу про заниження суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного вище вбачається, що позивач правомірно задекларував від'ємне значення в декларації, зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість, через порушення строків давності є помилковим, що свідчить про необгрутованість прийняття податкового повідомлення-рішення №004511501 від 25.09.2013 року.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 року по справі №К/9991/47835/12, від 27.02.2013 року по справі №2а-1670/3294/12, від 17.09.2013 року по справі №К/9991/69088/12.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОР М» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №004511501 від 25.09.2013 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №004511501 від 25.09.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОР М» (код ЄДРПОУ 35163684) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко