Ухвала суду № 35866166, 20.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р.Справа № 820/6600/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Вільхового Ю.Ф.

представника відповідача Подобайло І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/6600/13-а

за позовом Приватного підприємства "АГРО-ТРЕЙД"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року позовні вимоги приватного підприємства «АГРО-ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міністерства доходів у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області:

- №0001482201 від 13.06.2013 року;

- №0002172201 від 23.07.2013 року.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, а саме: коригування (зменшення) податкових зобов'язань ПП "АГРО-ТРЕЙД" на загальну суму 3179625 грн.: серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн.; коригування (зменшення) податкового кредиту на загальну суму 3179625 грн.: серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, а саме: коригування (зменшення) доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн.; коригування (зменшення) витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь приватного підприємства "АГРО-ТРЕЙД" (юридична адреса: вул. Сумська, буд. 80, м. Харків, 61002, код: 32565068) витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст.134,135,138,139,187,198 Податкового Кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (повноваження якої перешли до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - т. 6 а.с. 39, 40) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "АГРО-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 32565068) з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період травень-червень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Право", код ЄДРПОУ 36830165.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1927/22/1-07/32565068 від 31.05.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки ПП "АГРО-ТРЕЙД" встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 65197,00 грн., у т.ч. за червень 2012 року в сумі 58893,00 грн., за липень 2012 року в сумі 6304,00 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені, зокрема, на підставі акту Харківської ОДПІ Харківської області ДПС № 316/153/36830165 від 20.07.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Агро-Право" (код ЄДРПОУ 36830165) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012 р., за висновками якого встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

На підставі встановленого в акті перевірки завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року ПП "АГРО-ТРЕЙД" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

-№0001482201 від 13.06.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 58893,00 грн.

Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення діями відповідача під час перевірки та спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки носять характер суб»єктивних припущень та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "АГРО-ПРАВО"та ПП "АГРО-ТРЕЙД" був укладений договір поставки №1805п2 від 18.05.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2011 року на умовах, визначених у договорі. Відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 88,340 т. за ціною 3333,33 грн. за тону на загальну суму 353360,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 58893,33 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010, всі витрати та ризики з доставки продукції до пункту призначення несе продавець.

На виконання умов договору №1805п2 від 18.05.2012 року ТОВ "АГРО-ПРАВО" передав у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковою накладною № 18-05/1 від 18.05.2012 року на загальну суму 353360,00 грн., у тому числі ПДВ - 58893,33 грн. та податковою накладною №22/2 від 18.05.2012 року на загальну суму 353360,00 грн., у тому числі ПДВ - 58893,33 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача від 23.05.2012 року.

Сума ПДВ по вищезазначеній податковій накладній включена позивачем до податкового кредиту за травень 2012 року.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до матеріалів справи не надав.

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ "АГРО-ПРАВО" господарських операцій.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ "АГРО-ПРАВО" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкової та видаткової накладної було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "АГРО-ПРАВО" при укладанні і виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД-2010 ПП "АГРО-ТРЕЙД" є: 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 77.33 - надання в оренду офісних машин і устатковування, у тому числі комп'ютерів, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Придбаний позивачем у ТОВ "АГРО-ПРАВО" товар за вказаним вище договором, був необхідний позивачу для виконання умов договорів з такими контрагентами, як: ПП "АСТЕК ПЛЮС", ПП "Оліяр", ТОВ "Світ олії". Вартість продукції була оплачена замовниками шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується виписками з рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріалами справи не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договору поставки, укладений між позивачем та ТОВ "АГРО-ПРАВО", не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін або що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до матеріалів справи жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України та як наслідок завищення залишку від'ємного значення ґрунтуються на висновках акту Харківської ОДПІ Харківської області ДПС № 316/153/36830165 від 20.07.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Агро-Право" (код ЄДРПОУ 36830165) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012 р., за висновками якого встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судовим розглядом встановлено, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеного між ПП "АГРО-ТРЕЙД" та ТОВ "АГРО-ПРАВО" договору поставки, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту та визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року в сумі 58893,00 грн.

Усі витрати позивача з придбання товару у ТОВ "АГРО-ПРАВО" були об'єктивно необхідні позивачу та отриманий товар був використаний позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання та підтверджені належним чином складеними первинними документами. З огляду на вищенаведене суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача за червень 2012 року у розмірі 58893,00 грн.

Щодо встановлених в акті перевірки № 56/22.1-07/32565068 від 09.07.2013 року порушень податкового законодавства, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення №0002172201 від 23.07.2013, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (повноваження якої перешли до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - т. 6 а.с. 39, 40) проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "АГРО-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 32565068) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 56/22.1-07/32565068 від 09.07.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки ПП "АГРО-ТРЕЙД" встановлено порушення:

1) - ст. 187, 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 3179625 грн.: у т.ч. за серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн. в частині вартості придбаних ТМЦ у ТОВ "Право" та реалізованої продукції по ланцюгу постачання контрагентам, визначеним у Додатку 4 до акта перевірки, та завищення податкового кредиту на загальну суму 3179625 грн.: у т.ч. за серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн. в частині вартості придбаних ТМЦ у ТОВ "Право";

- ст.ст. 134, 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн.; та завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн., в частині вартості придбаних ТМЦ у ТОВ "Право" та реалізованої продукції по ланцюгу постачання контрагентам, визначеним у Додатку 4 до акту перевірки;

2) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 503474 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року в сумі 15113 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 285250 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 203111 грн.

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0002172201 від 23.07.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 629342,50 грн., з яких за основним платежем 503474,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 125868,5 0 грн. (т. 1 а.с. 37).

Інших податкових повідомлень-рішень на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято не було.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі встановленого в ході перевірки порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, то судом не досліджуються встановлене в акті перевірки порушення № 1.

Суд першої інстанції, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, прийшов до наступних висноків, які колегія суддів вважає цілком обгрнунтованими.

Судовим розглядом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0002172201 від 23.07.2013 року прийнято відповідачем на підставі порушення ПП "АГРО-ТРЕЙД" вимог чинного законодавства по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія", Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ, СТОВ "Старт".

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія" слід зазначити наступне.

Так, між ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія" (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №0211п1 від 02.11.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, визначених у договорі. Відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 100 (+,- 10%) т. за ціною 3583,33 грн. за тону на загальну суму 430000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 71666,67 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №0211п1 від 02.11.2012 року ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія" передало у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковими накладними: №07/11/01 від 07.11.2012 року на загальну суму -283155,00 грн., у тому числі ПДВ - 47192,5 грн., №09.11.02 від 09.11.2012 року на загальну суму - 81356,00 грн., у тому числі ПДВ - 13599,33 грн., №12.11.02 від 12.11.2012 року на загальну суму - 65489,00 грн., у тому числі ПДВ - 10914,83 грн. та податковою накладною №16/2 від 02.11.2012 року на загальну суму 430000,00 грн., у тому числі ПДВ - 71666,67 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія" (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №1211п1 від 12.11.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, визначених у договорі. Так, відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 25,250 т. за ціною 3304,02 грн. за тону на загальну суму 100111,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16685,30 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №1211п1 від 12.11.2012 року ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія" передало у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковою накладною №12.11.01 від 12.11.2012 року на загальну суму -100111,80 грн., у тому числі ПДВ - 16685,30 грн. та податковою накладною №17/2 від 12.11.2012 року на загальну суму 100111,80 грн., у тому числі ПДВ - 16685,30 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними: від 07.11.2012 року щодо транспортування 19,320 т соняшника, від 07.11.2012 року щодо транспортування 26290 кг соняшника, від 07.11.2012 року щодо транспортування 20240 кг соняшника, ТТН від 09.11.2012 року щодо транспортування 18920 кг соняшника, від 12.11.2012 року щодо транспортування 21050 кг соняшника.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Щодо взаємовідносин позивача з Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ суд зазначає наступне.

Так, між Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №0709п1 від 07.09.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, визначених у договорі. Відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 100 (+,- 10%) т. за ціною 3500,00 грн. за тону на загальну суму 420000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 70000,00 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №0709п1 від 07.09.2012 року Агрофірма "Базаліївський колос" ТОВ передала у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковими накладними: №965 від 08.09.2012 року на загальну суму -261702,00 грн., у тому числі ПДВ - 43617,00 грн., №964 від 10.09.2012 року на загальну суму - 175644,00 грн., у тому числі ПДВ - 29274,00 грн. та податковими накладними №16/2 від 07.09.2012 року на загальну суму 420000,00 грн., у тому числі ПДВ - 70000,00 грн., №20/2 від 10.09.2012 року на загальну суму 17346 грн., у тому числі ПДВ - 2891,00 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними: ТТН №3 від 08.09.2012 року щодо транспортування 19790 кг соняшника, ТТН №1 від 08.09.2012 року щодо транспортування 20790 кг соняшника, ТТН №2 від 08.09.2012 року щодо транспортування 21730 кг соняшника, ТТН №4 від 10.09.2012 року щодо транспортування 20650 кг соняшника, ТТН №5 від 10.09.2012 року щодо транспортування 21170 кг соняшника.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Крім того, між Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №2009п1 від 20.09.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, визначених у договорі. Так, відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 120 (+,- 10%) т. за ціною 3708,33 грн. за тону на загальну суму 534000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 89000,00 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №2009п1 від 20.09.2012 року Агрофірма "Базаліївський колос" ТОВ передала у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковою накладною №991 від 24.09.2012 року на загальну суму - 551266,00 грн., у тому числі ПДВ - 91877,67 грн. та податковими накладними 39/2 від 21.09.2012 року на загальну суму 534000,00 грн., у тому числі ПДВ - 89000,00 грн., №44/2 від 24.09.2012 року на загальну суму 17266,00 грн., у тому числі ПДВ - 2877,67 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними: ТТН №11 від 24.09.2012 року щодо транспортування 21670 кг соняшника, ТТН №10 від 24.09.2012 року щодо транспортування 21530 кг соняшника, ТТН №8 від 24.09.2012 року щодо транспортування 19490 кг соняшника, ТТН №9 від 24.09.2012 року щодо транспортування 18840 кг соняшника, ТТН №7 від 24.09.2012 року щодо транспортування 21100 кг соняшника, ТТН №6 від 24.09.2012 року щодо транспортування 21250 кг соняшника.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Також, між Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №2609п1 від 26.09.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, визначених у договорі. Так, відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 200 (+,- 10%) т. за ціною 3666,67 грн. за тону на загальну суму 880000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 146666,67 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №2609п1 від 26.09.2012 року Агрофірма "Базаліївський колос" ТОВ передала у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковими накладними: №1000 від 28.09.2012 року на загальну суму - 456940,00 грн., у тому числі ПДВ - 76156,67 грн., №1001 від 29.09.2012 року на загальну суму - 184448,00 грн., у тому числі ПДВ - 30741,83 грн., №1004 від 01.10.2012 року на загальну суму - 282128,00 грн., у тому числі ПДВ - 47021,33 грн., та податковою накладною №51/2 від 27.09.2012 року на загальну суму 880000,00 грн., у тому числі ПДВ - 146666,67 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними товарно-транспортними накладними.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Також, між Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №1910п1 від 19.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, визначених у договорі. Так, відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 40 (+,- 10%) т. за ціною 3500,00 грн. за тону на загальну суму 168000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 28000,00 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №1910п1 від 19.10.2012 року Агрофірма "Базаліївський колос" ТОВ передала передало у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковою накладною №1078 від 22.10.2012 року на загальну суму - 178500,00 грн., у тому числі ПДВ - 29750,00 грн. та податковою накладною №50/2 від 22.10.2012 року на загальну суму 178500,00 грн., у тому числі ПДВ - 29750,00 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними: ТТН №025459 від 22.10.2012 року щодо транспортування 20460 кг соняшника, ТТН №025460 від 22.10.2012 року щодо транспортування 22040 кг соняшника .

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Крім того, між Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №2310п1 від 23.10.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, визначених у договорі. Так, відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 40 (+,- 10%) т. за ціною 3500,00 грн. за тону на загальну суму 168000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 28000,00 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №2310п1 від 23.10.2012 року Агрофірма "Базаліївський колос" ТОВ передала у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковою накладною №1079 від 24.10.2012 року на загальну суму - 169890,00 грн., у тому числі ПДВ - 29750,00 грн. та податковими накладними: №61/2 від 24.10.2012 року на загальну суму 1890,00 грн., у тому числі ПДВ - 315,00 грн., №54/2 від 23.10.2012 року на загальну суму 168000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28000,00 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними: ТТН №025461 від 24.10.2012 року щодо транспортування 19520 кг соняшника, ТТН №025462 від 24.10.2012 року щодо транспортування 20930 кг соняшника.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Щодо взаємовідносин позивача з СТОВ "Старт" слід зазначити наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старт" (далі - СТОВ "Старт") (продавець) та ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) був укладений договір поставки №1705п1 від 17.05.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2011 року на умовах, визначених у договорі. Так, відповідно до п. 1.2. характеристика товару: соняшник в кількості 21,430 т. за ціною 3358,33 грн. за тону на загальну суму 86362,90 грн., у тому числі ПДВ 20% - 14393,82 грн. Згідно п. 2.1 умови поставки - Інкотермс 2010.

На виконання умов договору №1705п1 від 17.05.2012 року СТОВ "Старт" передало у власність позивача товар - соняшник, що підтверджується видатковою накладною №6 від 17.05.2012 року на загальну суму - 86362,90 грн., у тому числі ПДВ - 14393,82 грн. та податковою накладною №17/2 від 17.05.2012 року на загальну суму 86362,90 грн., у тому числі ПДВ - 14393,82 грн.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АГРО-ТРЕЙД", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними: ТТН №207461 від 17.05.2012 року щодо транспортування 19,320 т. соняшника, ТТН від 07.11.2012 року щодо транспортування 21,43 т. соняшника.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Судовим розглядом встановлено, що транспортування, придбаного ПП "АГРО-ТРЕЙД" товару у контрагентів: ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія", Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ, СТОВ "Старт" здійснювалось за рахунок покупця.

Так, між ПП "АГРО-ТРЕЙД" (відправник) та ТОВ "АПТ-ТРАНС" (перевізник) був укладений договір перевезення вантажу №0301-1Т від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, а відправник зобов'язується оплатити вартість перевезення вантажу. Крім того, до матеріалів справи надані специфікації до договору перевезення вантажу №0301-1Т від 03.01.2012 року.

Оплату за надані послуги з перевезення вантажу позивачем здійснено в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "АПТ-ТРАНС", про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунків позивача.

Таким чином, посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у позивача документів на підтвердження перевезення товару від вищевказаних контрагентів спростовується наданими до суду представником позивача та долученими до матеріалів справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних, копією договору перевезення вантажу №0301-1Т від 03.01.2012 року , копіями специфікацій до вказаного договору, докази сплати ПП "АГРО-ТРЕЙД" вартості наданих транспортних послуг.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача документів на підтвердження перевезення товару, придбаного від контрагентів: ТОВ "Центр організації відпочинку та туризму "Акваторія", Агрофірмою "Базаліївський колос" ТОВ, СТОВ "Старт", слід зазначити наступне.

Як встановлено судовим розглядом, у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, валових витрат має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363) - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також положенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів. З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентами за вищезазначеними договорами поставки погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і вказаним контрагентом мали реальний характер.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача з коригування (зменшення) податкових зобов'язань ПП "АГРО-ТРЕЙД" на загальну суму 3179625 грн.: серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн.; коригування (зменшення) податкового кредиту на загальну суму 3179625 грн., серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн. та про визнання протиправними дій відповідача з коригування (зменшення) доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 кварталі 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн.; коригування (зменшення) витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн., колегія суддів погоджуючись з позицією суду першої інстанції, зазначає наступне.

Матералами справи встановлено, що вищевказані дії відповідача з коригування податкових зобов'язань ПП "АГРО-ТРЕЙД" були зроблені на підставі встановлених в акті перевірки № 56/22.1-07/32565068 від 09.07.2013 порушень позивачем:

- ст.ст. 187, 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 3179625 грн.: у т.ч. за серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн. в частині вартості придбаних ТМЦ у ТОВ "Право" та реалізованої продукції по ланцюгу постачання контрагентам, визначеним у Додатку 4 до акта перевірки, та завищення податкового кредиту на загальну суму 3179625 грн.: у т.ч. за серпень 2011 року в сумі 500000,00 грн., вересень 2011 року в сумі 1517478 грн., за листопад 2011 року 175000 грн., грудень 2011 року в сумі 987147 грн. в частині вартості придбаних ТМЦ у ТОВ "Право";

- ст.ст. 134, 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн.; та завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 15898127 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 6802657 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 9095470 грн., в частині вартості придбаних ТМЦ у ТОВ "Право" та реалізованої продукції по ланцюгу постачання контрагентам, визначеним у Додатку 4 до акту перевірки.

Так, встановлено, що вказані висновки зроблені відповідачем на підставі порушення ПП "АГРО-ТРЕЙД" вимог чинного законодавства по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ПРАВО".

Судом встановлено, що між ПП "АГРО-ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "ПРАВО" (продавець) були укладені наступні договори поставок, відповідно до умов продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2011 року на умовах, визначених у договорах:

- №25082011- 4 від 25.08.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 160+/-10% т., загальна вартість товару з ПДВ-640000 грн. та 02.09.2011 року додаткова угода до нього із загальною вартістю товару з ПДВ - 1236000 грн.;

- №26082011- 4 від 26.08.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 145+/-10% т., загальна вартість товару з ПДВ - 580000,00 грн., 02.09.2011 додаткова угода до нього на 294+/-10% т. із загальна вартістю товару з ПДВ-1176000 грн.;

- №29082011-4 від 29.08.2011 р., предметом якого є поставка товару - соняшника врожаю 2011 року у кількості 149+/-10% т. із загальною вартістю товару з ПДВ - 596000,00 грн., з додатковою угодою, укладеною 02.09.2011 щодо кількості 298+/-10% т. загальною вартістю товару з ПДВ-1192000 грн.;

- №30082011- 4 від 30.08.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 148+/-10% т. із загальною вартістю товару з ПДВ - 592000,00 грн. із додатковою угодою до нього, укладеною 02.09.2011 щодо кількості 283,7 т. із загальною вартістю товару з ПДВ-1134800 грн.;

- №31082011- 4 від 31.08.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 148+/-10% т., загальна вартість товару з ПДВ-592000,00 грн.;

- №09092011-4 від 09.09.2011 р., предметом якого є поставка товару-насіння соняшника врожаю 2011 року у кількості 279,64 т., загальна вартість товару з ПДВ-1118560 грн.;

- №13092011- 4 від 13.09.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 314,357 т., загальна вартість товару з ПДВ-1257428 грн.;

- №15092011- 4 від 15.09.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 687,4 т., загальна вартість товару з ПДВ-2749600 грн.;

- №20092011- 4 від 20.09.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 280,04 т. Загальна вартість товару з ПДВ-1120160 грн.;

- №21092011-4 від 21.09.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 132,08 т., загальною вартістю товару з ПДВ-528320 грн.;

- №01112011-4 від 01.11.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 150 т., загальна вартість товару з ПДВ-525000 грн.;

- №02112011-4 від 02.11.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 150 т., загальною вартістю товару з ПДВ-525000 грн.;

- №02122011-4 від 02.12.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 650+/-1% т., загальна вартість товару з ПДВ-2 275 000 грн.;

- №08122011-4 від 08.12.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 601,842 т. Загальна вартість товару з ПДВ- 2076354,90 грн.;

- №12122011-4 від 12.12.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника-врожаю 2011 року у кількості 330+/-2% т., загальною вартістю товару з ПДВ - 1122000,00 грн.;

- №14122011-4 від 14.12.2011 р., предметом якого є поставка товару-соняшника врожаю 2011 року у кількості 150+/-2% т. Загальна вартість товару з ПДВ-525000 грн.

Таким чином, на підставі вищенаведених договорів та належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, завірених належним чином копії яких долучені до матеріалів справи, ТОВ "ПРАВО" було поставлено ПП "АГРО-ТРЕЙД" соняшник всього на суму 19 077,752 грн., у т.ч. ПДВ 3 179 625,00 грн., що також було досліджено в ході перевірки податковим органом. В акті перевірки відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи визнані в судовому порядку недійсними.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ПРАВО", про що свідчить долучена до матеріалів справи банківські виписки з рахунків позивача.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Окрім цього, як встановлено судом, придбаний позивачем у ТОВ "ПРАВО" товар був в подальшому використаний у господарській діяльності ПП "АГРО-ТРЕЙД", а саме: з соняшника на давальницьких умовах позивачем була вироблена готова продукція (олія соняшникова, макуха та лушпиння), яка в подальшому була реалізована контрагентам, та дані операції були відображені ПП "АГРО-ТРЕЙД" у складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2-4 кварталах 2011 року та у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість у серпні-грудні 2011 року у повному обсязі, що знайшло також відображення у додатку №4 до акту перевірки, також первинна документація по вказаним господарським операціям долучена до матеріалів справи.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ „ПРАВО" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ „ПРАВО" при укладанні і виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ПП "АГРО-ТРЕЙД" та його контрагентом ТОВ "ПРАВО" вищевказаний договір був виконаний у повному обсязі, отриманий товар був використаний позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд першої інстанції вірно зазначив, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді коригування податкових зобов'язань) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки податкове повідомлення-рішення на підставі вказаних порушень, встановлених в ході перевірки, відповідачем прийнято не було, а було здійснено лише коригування податкових зобов'язань ПП "АГРО-ТРЕЙД", то зміст позовних вимог про визнання дій відповідача з проведення зазначеного вище коригування свідчить про те, що на момент звернення позивача до суду саме коригування породжує для платника податків настання юридичних наслідків та впливає на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі зазначеного, вищевказані позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача з коригування (зменшення) податкових зобов'язань ПП "АГРО-ТРЕЙД" підлягають задоволенню, хз чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст.ст. 134,135,138,139,187,198 Податкового Кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/6600/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.