Рішення № 35865765, 06.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Ґ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2013 р.Справа № 916/1872/13За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „СІ-Н-АЙ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія „КРИМАР";

про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Оборотова О.Ю.

Судді: Меденцев П.А.

Зайцев Ю.О.

За участю представників:

від позивача: Полескуп О.Ф.- довіреність від 02.04.13р.

від відповідача: Дразніна М.Є- довіреність 25.04.13р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „СІ-Н-АЙ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія „КРИМАР" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2013 року порушено провадження у справі № 916/1872/13.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2013 року призначено справу №916/1872/13 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 04.09.2013 року №916/1872/13, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (оформлене протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №916/18713 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Меденцев.П.А, Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року прийнято справу №916/1872/13 до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Меденцев.П.А ., Погребна К.Ф.

20.09.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов.

16.10.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшли письмові пояснення.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 01.11.2013 року №916/1872/13, на підставі рішення зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (оформлене протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №916/18713 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Меденцев П.А, Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2013 року прийнято справу №916/1872/13 до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Меденцев.П.А ., Зайцев Ю.О.

12.11.2013р. до господасрького суду Одеської області від відповідача надійшли письмоі пояснення по справі.

25.11.2013р. до господасрького суду Одеської області від впозивача надійшли письмоі пояснення по справі.

У судовому засіданні 25.11.2013 р. було оголошено перерву до 29.11.2013р., 29.11.2013р. було оголошено перрву до 06.12.2013р.

У судовому засіданні 06.12.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02.07.2012 року між ТОВ „СІ-Н-АЙ" (перевізник) та ТОВ БК „КРИМАР" (замовником) укладений № 02-07/12 про надання транспортних послуг у внутрішньому сполученні (Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору, цей Договір встановлює порядок взаємовідносин між Перевізником та Замовником при здійсненні міжміського перевезення вантажу згідно діючого законодавства України, та відповідно до узгодженої сторонами заявки на перевезення (заявка).

Згідно п. 1.2 Договору № 02-07/12 від 02.07.2012р., заявка визначає умови виконання кожної окремої перевозки та розмір плати за неї. Заявка є невід'ємною частиною дійсного Договору.

За змістом пунктів 2.1-2.10 договору № 02-07/12 від 02.07.2012р., Перевізник зобов'язався: забезпечити подачу справного рухомого составу під завантаження в пункт та строк, зазначений Замовником; прийняти на себе відповідальність за схоронність в путі вантажів, які перевозяться відповідно до дійсного Договору; при завантаженні звірити кількість та стан вантажу, якій завантажений на транспортний засіб, з кількістю та станом вантажу, що занесений в товарно-транспортну накладну; стежити за розміщенням та закріпленням вантажу на вантажній платформі; невідкладно інформувати Замовника та не приступати до перевезення без його згоди у разі невідповідності даних про характер вантажу, маршрут перевезення, передбачених в Заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника (вантажоодержувача); доставити ввірений вантажовідправником вантаж в обумовлений строк в пункт призначення та видати вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортної накладної та інш.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору № 02-07/12 від 02.07.2012р., ціни за перевезення визначаються виходячи із ситуації на ринці транспортних послуг и складають суму, що обумовлена сторонами в узгодженої заявці; розрахунки з Перевізником здійснюються в безготівкової формі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 7 банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку Перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт та податкової накладної, якщо в заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Пунктом 7.4 Договору № 02-07/12 від 02.07.2012р., сторони погодились, що до цього договору застосовуються норми договору про перевезення, передбачені главою 64 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України (що розташована в главі 64 «Перевезення», Книзі п'ятої, розділу ІІІ Цивільного кодексу України) та аналогічним положенням статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документу (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів в розумінні цього Кодексу визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічної діяльності та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Перевезення вантажів (тобто їх фактичне переміщення) здійснює, зокрема, автомобільний вантажний транспорт.

За визначеннями, що містяться у статті 1 Закону України „Про автомобільний транспорт" N 2344-III від 05.04.2001 р., юридична або фізична особа, що замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів є замовником транспортних послуг, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату є послугою з перевезення. До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування (ч. 1 ст. 47 Закону України „Про автомобільний транспорт").

З матеріалів справи вбачається, що в заявках на перевезення, підписаних між позивачем та відповідачем, була визначена вартість послуг саме з перевезення вантажу відповідно до п. 4.1 Договору.

З товарно-транспортних накладних, а саме № 26-06/12 від 27.06.2012 р., № 26/06/12 від 28.06.2012 р., № 07-07/12 від 07.07.2012 р.; б/н від 20.07.2012 р., б/н від 26.07.2012 р.; б/н від 03.08.2012 р., б/н від 04.08.2012 р., б/н від 27.08.2012 р., б/н від 13.09.2012 р., б/н від 14.09.2012 р., б/н від 20.09.2012 р., б/н від 27.09.2012 р., б/н від 28.09.2012 р., б/н від 03.10.2012 р., б/н від 04.10.2012 р., б/н від 17.10.2012 р., б/н від 18.10.2012 р., б/н від 25.10.2012 р., б/н від 29.10.2012 р., б/н від 01.11.2012 р., б/н від 06.11.2012 р., б/н від 07.11.2012 р., б/н від 15.11.2012 р., б/н від 16.11.2012 р., б/н від 20.11.2012 р., б/н від 21.11.2012 р., б/н від 28.11.2012 р., б/н від 29.11.2012 р., б/н від 03.12.2012 р., вбачається, що перевізник - ТОВ „СІ-Н-АЙ" здійснив перевезення вантажу вантажовідправника ТОВ БК „КРИМАР" вантажним автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Дані товарно-транспортних накладних щодо маршруту перевезення, марки та державного реєстраційного номеру автотранспортного засобу, особи водія відповідають даним, зазначеним в відповідних рахунках та актах здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), наявних в матеріалах справи.

Згідно Довідки АА № 851680 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 05.04.2013 р. Головним управлінням статистики в Одеській області Державної служби статистики України (а.с. 131) та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 132-133), одним з видів діяльності Позивача за КВЕД-2010 є діяльність за кодом 49.41 - вантажний автомобільний транспорт. Згідно КВЕД 2010, група видів діяльності 49.4 включає усі види наземних вантажних перевезень, крім залізничних, клас 49.41 включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, в тому числі, перевезення великовагових вантажів, перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом) та інш.

Даний Договір № 02-07/12 про надання транспортних послуг у внутрішньому сполученні від 02.07.2012 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг саме з перевезення вантажу, де відправником вантажу є відповідач, а перевізником - виконавцем даних послуг є позивач. Відтак Договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та нормами законодавства, що регулюють правовідносини перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Доводи позивача про те, що укладений між сторонами договір № 02-07/12 про надання транспортних послуг у внутрішньому сполученні від 02.07.2012 року, є транспортно-експедиційним договором безпідставні, оскільки спростовується як змістом укладеного договору, так і наявними у справі доказами, які свідчать про надання позивачем послуг саме з перевезення вантажу автомобільним транспортом, в тому числі товарно-транспортними накладними.

Так, в силу ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України (що розташована в главі 65 «Транспортне експедирування», Книзі п'ятої, розділу ІІІ Цивільного кодексу України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних з перевезенням.

Пунктом 3 ст. 929 ЦК України встановлено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовим актами.

Отже, предметом договору транспортного експедирування є надання послуг, пов'язаних з перевезенням. При цьому експедитор не може здійснювати перевезення, тоді як перевізник може виконувати обов'язки (надавати послуги) експедитора (експедирування), що, однак, не змінює його статусу як перевізника у послугах з безпосереднього переміщення вантажів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надані відповідачу послуги саме з перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на підставі Договору, які останній оплатив лише частково, у зв'язку з чим у відповідача на момент розгляду справи існує заборгованість перед позивачем на суму 29 500, 00 грн. за наступними рахунками, належне перевезення за якими підтверджене відповідними товарно-транспортними накладними:

за рахунками № РФ-00202 від 26.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.; № РФ-00206 від 30.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.; № РФ-00214 від 02.11.2012 р. на суму 8 600, 00 грн.; № РФ-00267 від 21.11.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.; № РФ-00296 від 03.12.2012 р. на суму 4 300, 00 грн. Рахунок № РФ-00288 від 29.11.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. відповідачем сплачений частково в сумі 5 000, 00 грн. платіжним дорученням № 2384 від 04.04.2013 р., залишок боргу за вказаним рахунком складає 3 700, 00 грн.

За прострочення оплати, яка передбачена цим Договором, Замовник сплачує Перевізнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.7 Договору).

Колегію судів встановлено, що відповідач допустив порушення строків оплати послуг перевезення за рахунками № РФ-0001 від 02.07.2012 р.; № РФ-00019 від 09.07.2012 р.; № РФ-00041 від 20.07.2012 р.; № РФ-00053 від 27.07.2012 р.; № РФ-00067 від 04.08.2012 р.; № РФ-00068 від 06.08.2012 р.; № РФ-00105 від 28.08.2012 р.; № РФ-00126 від 14.09.2012 р.; № РФ-00137 від 01.10.2012 р.; № РФ-00149 від 04.10.2012 р.; № РФ-00182 від 18.10.2012 р.; № РФ-00202 від 26.10.2012 р.; № РФ-00206 від 30.10.2012 р.; № РФ-00214 від 02.11.2012 р.; № РФ-00230 від 08.11.2012 р.; № РФ-00254 від 16.11.2012 р.; № РФ-00267 від 21.11.2012 р.; № РФ-00273 від 22.11.2012 р.; № РФ-00288 від 29.11.2012 р.; № РФ-00296 від 03.12.2012 р., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, в тому числі платіжними дорученнями відповідача та банківськими виписками позивача.

Позивачем вірно розрахована неустойка відповідно до п. 5.7 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за вказаними рахунками, за неналежне виконання зобов'язань по оплаті послуг перевезення, всього на загальну суму 3 236, 07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками)відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства. Частиною 2 статті 9 наведеного Кодексу встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. У даному випадку мова йдеться про наявність законодавчих актів, положення яких містять спеціальні норми, спрямовані на регулювання різних видів господарської діяльності. До таких законодавчих актів відноситься, зокрема, Господарський кодекс України. Відносини, що склались між позивачем та відповідачем, виникли в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а відтак є господарськими відносинами.

Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України та пункту 4 Прикінцевих положень названого кодексу, норми Господарського кодексу України у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України, зокрема, і в частині застосування положень про позовну давність.

Крім того, стаття 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються Господарським кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським кодексом України.

Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно пункту 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. за № 401, строк позовної давності, в даному випадку, обчислюється з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Як вбачається з позовної заяви - підставою позову є невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по сплаті платежів за надані позивачем послуги перевезення в строки, передбачені п. 4.2 укладеного сторонами Договору перевезення вантажів.

Договором між позивачем та відповідачем узгоджені строк та порядок розрахунків за послуги перевезення, так пунктом 4.2 Договору розрахунки з Перевізником здійснюються в безготівкової формі в національної валюті шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 7 банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку Перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в Заявці не зазначені інші умови оплати за кожну окрему перевозку.

Відповідач не заперечує факт отримання зазначених вище рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг), податкових накладних в день їх складання. Товарно-транспортні накладні, як вбачається з позову та не заперечується відповідачем, також отримані останнім одночасно з іншими документами, передбаченими пунктом 4.2 Договору. Також матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем на користь відповідача послуг перевезення, що зазначені в відповідних товарно-транспортних накладних та вартість яких відображена в рахунках на оплату та актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Слід зазначити, що та обставина, що в актах виконаних робіт та рахунках на оплату зазначено про надання позивачем транспортно-експедиційних послуг, не змінює змісту та правову природу відносин, що відбулись між позивачем та відповідачем на підставі Договору, підписаних сторонами заявок на перевезення та товарно-транспортних накладних, що підтверджують укладення договору перевезення. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач замовляв, а позивач надавав відповідачу будь-які інші послуги, крім послуг перевезення вантажу.

Твердження позивача про те, що ним були організовані послуги, пов'язані з перевезенням в інтересах відповідача на підставі укладених ТОВ «СІ-Н-АЙ» як експедитором договорів перевезення з третіми особами, а саме договору № 01-11/12 від 01.11.2012 р., укладеним з ТОВ «Олві-Транском»; договору № 07/11/12/1 від 07.11.2012 р., укладеним з ФОП Рященко Ю.М., договору № 20-11/12 від 20.11.2012 р., укладеним з ПП «Дует-Транс», не приймаються судом з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні на здійснення перевезення вантажу, в яких автопідприємствами-перевізниками зазначались би ці суб'єкти господарювання.

Положеннями пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачені наслідки спливу позовної давності, відповідно до яких сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем в відзиві на позов зазначено про застосування строків позовної давності до вимог позивача, встановлених частиною 5 ст. 315 Господарського Кодексу України.

Відповідно до вимог частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України та аналогічної норми частини першої статті 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. за № 401, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії (ч. 1); претензії можуть пред'являтись протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (ч. 2); перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців (ч. 3); якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутись до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч. 4).

Відповідно до п. 4.7.1 постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за № 10 від 29.05.2013 р., якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частина друга і треті статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлась відповідна претензія до перевізника.

Аналогічне застосування, зокрема, частини четвертої статті 315 Господарського кодексу України, як норми, що регулює правовідносини та розрахунок початку перебігу строку позовної давності за позовом до перевізника (а не за позовом перевізника до вантажовідправника або вантажоодержувача) міститься в постанові Верховного Суду України від 19.04.2012 р. у справі № 3-22гс12, постанові Вищого господарського суду України від 07.02.2013 р. у справі № 16/5025/658/12.

Отже положення частин 1-4 ст. 315 ГК України не застосовуються до спірних правовідносин, що виникли з пред'явлення позову перевізника до вантажовідправника, а не навпаки.

Частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень пункту «б» статті 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР, шестимісячний строк позовної давності обчислюється з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Підставою для звернення позивача-перевізника з даним позовом до відповідача-вантажовідправника є заборгованість останнього, що виникла внаслідок несвоєчасної оплати та/або неоплати за наданими позивачем послугами по перевезенню вантажу автомобільним транспортом. Отже перебіг строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі по сплаті заборгованості за послуги перевезення вантажу визначається зі дня виникнення прострочення з оплати відповідних послуг відповідачем.

Позовна заява ТОВ «СІ-Н-АЙ» надійшла до канцелярії господарського суду Одеської області 16 липня 2013 року.

З урахуванням положень частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, пункту 4.2 Договору, початок перебігу та сплив строку позовної давності за вимогами по оплаті послуг перевезення за рахунками, за якими у відповідача існує несплачена заборгованість сумарно у розмірі 25 800, 00 грн., обчислюється з наступним чином:

за рахунком № РФ-00202 від 26.10.2012 р. та Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № РФ -00202 від 26.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн. - з 07.11.2012 року (останній строк виконання зобов'язань по сплаті послуг перевезення - 06.11.2012 р.). Строк позовної давності за зазначеною вимогою сплив 07.05.2013 року;

за рахунком № РФ-00206 від 30.10.2012 р. та Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № РФ-00206 від 30.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн. - з 09.11.2012 року (останній строк виконання зобов'язань по сплаті послуг перевезення - 08.11.2012 р.). Строк позовної давності за зазначеною вимогою сплив 10.05.2013 року (з урахуванням державного свята 09.05.2013 р.);

за рахунком № РФ-00214 від 02.11.2012 р. та Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № РФ-00214 від 02.11.2012 р. на суму 8 600, 00 грн. - з 14.11.2012 року (останній строк виконання зобов'язань по сплаті послуг перевезення - 13.11.2012 р.). Строк позовної давності за зазначеною вимогою сплив 14.05.2013 року;

за рахунком № РФ-00267 від 21.11.2012 р. та Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № РФ-00267 від 21.11.2012 р. на суму 4 300, 00 грн. - з 01.12.2012 р. (останній строк виконання зобов'язань по сплаті послуг перевезення - 30.11.2012 р.). Строк позовної давності за зазначеною вимогою сплив 01.06.2013 року;

за рахунком № РФ-00296 від 03.12.2012 р. та Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № РФ-00296 від 03.12.2012 р. на суму 4 300, 00 грн. - з 13.12.2012 р. (останній строк виконання зобов'язань по сплаті послуг перевезення - 12.12.2012 р.) Строк позовної давності за зазначеною вимогою сплив 13.06.2013 р.

Згідно ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи, що заявлені до стягнення суми неустойки за неоплату вищезазначених платежів є додатковими вимогами до основного зобов'язання по оплаті грошових коштів за надання послуг по перевезенню, зі спливом строку позовної давності до основної вимоги на суму 25 800, 00 грн., сплив строк позовної давності й до додаткового зобов'язання по сплаті неустойки.

Відтак, судова колегія доходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення грошових коштів за рахунками та Актами № РФ -00202 від 26.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн., № РФ-00206 від 30.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.; № РФ-00214 від 02.11.2012 р. на суму 8 600, 00 грн.; № РФ-00267 від 21.11.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.; № РФ-00296 від 03.12.2012 р. на суму 4 300, 00 грн., всього на загальну суму 25 800, 00 грн., а також вимоги в частині стягнення неустойки, арифметично вірно розрахованої позивачем відповідно до п. 5.7 Договору на цю заборгованість, в сумі 2 049, 86 грн. (364,03 грн. + 360, 49 грн. + 703, 31 грн. + 321, 62 грн. + 300, 41 грн. - відповідно за кожним із рахунків згідно наданого Позивачем розрахунку неустойки - а.с. 122) - не підлягають задоволенню в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п. 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. за № 10, зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 77, 40 грн. внаслідок несвоєчасної сплати боргу, а саме за рахунками та Актами № РФ -00202 від 26.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн., № РФ-00206 від 30.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.; № РФ-00214 від 02.11.2012 р. на суму 8 600, 00 грн.; № РФ-00267 від 21.11.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.; № РФ-00296 від 03.12.2012 р. на суму 4 300, 00 грн., всього на суму боргу у розмірі 25 800, 00 грн. - не підлягають задоволенню в зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення з такими вимогами до суду. Розрахунок інфляційних втрат зроблений наступним чином: 25 800, 00 грн. х 100, 3% = 25 877, 40 грн., де 100, 3% - індекс інфляції в цілому за період прострочення: за грудень 2012 р. - квітень 2013 р.), з яких 25 800, 00 грн. сума боргу за послуги перевезення за вказаними рахунками та 77, 40 грн. сума інфляційних нарахувань на заборгованість.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну оплату послуг перевезення за рахунками № РФ-0001 від 02.07.2012 р., № РФ-00019 від 09.07.2012 р., № РФ-00041 від 20.07.2012 р., № РФ-00053 від 27.07.2012 р., № РФ-00067 від 04.08.2012 р., № РФ-00068 від 06.08.2012 р., № РФ-00105 від 28.08.2012 р., № РФ-00126 від 14.09.2012 р., № РФ-00137 від 01.10.2012 р., № РФ-00137 від 01.10.2012 р., № РФ-00149 від 04.10.2012 р., № РФ-00182 від 18.10.2012 р., № РФ-00230 від 08.11.2012 р., № РФ-00254 від 16.11.2012 р., № РФ-00273 від 22.11.2012 р., сумарно в розмірі 688, 38 грн. (згідно арифметично правильним розрахункам неустойки позивача за вказаними рахункам - а.с. 122)

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.7 Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати, яка передбачена цим Договором, Замовник сплачує Перевізнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочення оплати відповідачем вказаних рахунків, за що позивачем арифметично вірно розрахована неустойка у розмірі 688, 38 грн. (а.с. 122).

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 46, 57 грн., вірно розрахованої позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за період з 11.07.2012 р. по 27.07.2012 р. за несвоєчасну сплату рахунку № РФ-0001 від 02.07.2012 р. на суму 7 083, 00 грн. (а.с. 122), підлягають задоволенню частково у сумі 32, 02 грн. з огляду на наступне.

Судом встановлено, що останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг за рахунком № РФ-0001 від 02.07.2012 р. на суму 7 083, 00 грн. 11.07.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 27.07.2012 р. платіжним дорученням № 1701 в сумі 7 083, 00 грн., тобто з простроченням в 16 днів за період з 11.07.2012 р. по 27.07.2012 р.

З урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України, вимоги в частині стягнення неустойки за період з 11.07.2012 р. по 15.07.2012 року (більш ніж за один рік до дати подачі позову до суду), тобто за 5 днів прострочення, у розмірі 14, 55 грн., не підлягають задоволенню (7083, 00 грн. х15%/365х5 = 14, 55 грн.) в зв'язку зі спливом строку позовної давності для вимог про стягнення неустойки. За прострочення оплати за рахунком № РФ-0001 від 02.07.2012 р. на суму 7 083, 00 грн. з відповідача на користь позивача стягненню підлягає неустойка у розмірі 32, 02 грн. за період з 16.07.2012 р. по 27.07.2012 р., тобто за 11 днів прострочення (7083, 00 грн. х 15%/365х11= 32, 02 грн.).

Розрахунок позивача неустойки сумарно у розмірі 641, 81 грн. за відповідними рахунками перевірений судом та складається з наступних сум (враховуючі, що облікова ставка НБУ встановлена на рівні 7,5%, починаючі з 23.03.2012 р., тобто подвійна облікова ставка НБУ - 15%) (а.с. 122):

за рахунком № РФ-00019 від 09.07.2012 р. на суму 3 750, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 18.07.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 03.08.2012 р. платіжним дорученням № 248 в сумі 3 750, 00 грн., тобто за 16 днів прострочення оплати за період з 18.07.2012 р. по 03.08.2012 р. неустойка складає 24, 66 грн.;

За рахунком № РФ-00041 від 20.07.2012 р. на суму 3 417, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 18.07.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 27.08.2012 р. платіжним дорученням № 1764 в сумі 3 417, 00 грн., тобто за 27 днів прострочення оплати за період з 18.07.2012 р. по 27.08.2012 р. неустойка складає 37, 91 грн.;

За рахунком № РФ-00053 від 27.07.2012 р. на суму 3 417, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 07.08.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК «КРИМАР» 27.08.2012 р. платіжним дорученням № 1765 в сумі 3 417, 00 грн., тобто за 20 днів прострочення оплати за період з 07.08.2012 р. по 27.08.2012 р. неустойка складає 28, 08 грн.;

За рахунком № РФ-00067 від 04.08.2012 р. на суму 3 500, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 14.08.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 12.09.2012 р. платіжним дорученням № 295 в сумі 200, 00 грн., тобто за 29 днів прострочення сплати суми 3 500, 00 грн. за період з 14.08.2012 р. по 12.09.2012 р. неустойка складає 41, 71 грн.; та 13.09.2012 р. платіжним дорученням № 1817 в сумі 3 300, 00 грн., тобто ще за 1 день прострочення оплати суми 3 300, 00 грн. за період з 12.09.2012 р. по 13.09.2012 р. неустойка складає 1, 36 грн.;

За рахунком № РФ-00068 від 06.08.2012 р. на суму 3 600, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 15.08.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 12.09.2012 р. платіжним дорученням № 296 в сумі 700, 00 грн., тобто за 28 днів прострочення сплати суми 3 600, 00 грн. за період з 15.08.2012 р. по 12.09.2012 р. неустойка складає 41, 42 грн.; та 31.10.2012 р. платіжним дорученням № 1981 в сумі 2 900, 00 грн., тобто ще за 49 днів прострочення оплати суми 2 900, 00 грн. за період з 12.09.2012 р. по 31.10.2012 р. неустойка складає 58, 40 грн.;

За рахунком № РФ-00105 від 28.08.2012 р. на суму 3 800, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 06.09.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 20.09.2012 р. платіжним дорученням № 1837 в сумі 3 000, 00 грн., тобто за 14 днів прострочення сплати суми 3 800, 00 грн. за період з 06.09.2012 р. по 20.09.2012 р. неустойка складає 21, 86 грн.; та 31.10.2012 р. платіжним дорученням № 1982 в сумі 800, 00 грн., тобто ще за 41 день прострочення оплати суми 800, 00 грн. за період з 20.09.2012 р. по 31.10.2012 р. неустойка складає 13, 48 грн.;

За рахунком № РФ-00126 від 14.09.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 25.09.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 26.09.2012 р. платіжним дорученням № 1869 в сумі 3 000, 00 грн., тобто за 1 день прострочення сплати суми 8 700, 00 грн. за період з 25.09.2012 р. по 26.09.2012 р. неустойка складає 3, 58 грн.; 17.10.2012 р. платіжним дорученням № 1919 в сумі 3 500, 00 грн., тобто ще за 21 день прострочення оплати суми 5 700, 00 грн. за період з 26.09.2012 р. по 17.10.2012 р. неустойка складає 49, 19 грн., та 31.10.2012 р. платіжним дорученням № 1983 в сумі 2 200, 00 грн., тобто ще за 14 днів прострочення оплати суми 2 200, 00 грн. за період з 26.09.2012 р. по 31.10.2012 р. неустойка складає 12, 66 грн.;

За рахунком № РФ-00137 від 01.10.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 10.10.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 24.10.2012 р. платіжним дорученням № 1938 в сумі 5 000, 00 грн., тобто за 14 днів прострочення сплати суми 8 700, 00 грн. за період з 10.10.2012 р. по 24.10.2012 р. неустойка складає 50, 05 грн.; та 29.10.2012 р. платіжним дорученням № 1955 в сумі 3 700, 00 грн., тобто ще за 5 днів прострочення оплати суми 3 700, 00 грн. за період з 24.10.2012 р. по 29.10.2012 р. неустойка складає 7, 60 грн.;

За рахунком № РФ-00149 від 04.10.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 15.10.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 29.10.2012 р. платіжним дорученням № 1956 в сумі 1 300, 00 грн., тобто за 14 днів прострочення сплати суми 8 700, 00 грн. за період з 15.10.2012 р. по 29.10.2012 р. неустойка складає 50, 05 грн.; та 01.11.2012 р. платіжним дорученням № 1986 в сумі 1 400, 00 грн., тобто ще за 3 дня прострочення оплати суми 7 400, 00 грн. за період з 29.10.2012 р. по 01.11.2012 р. неустойка складає 9, 12 грн., та 28.11.2012 р. платіжним дорученням № 2109 в сумі 1 400, 00 грн., тобто ще за 27 днів прострочення оплати суми 1400,00 грн. за період з 01.11.2012 р. по 28.11.2012 р. неустойка складає 15, 53 грн.;

За рахунком № РФ-00182 від 18.10.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 29.10.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 28.11.2012 р. платіжним дорученням № 2111 в сумі 3 000, 00 грн., тобто за 30 днів прострочення сплати суми 8 700, 00 грн. за період з 29.10.2012 р. по 28.11.2012 р. неустойка складає 107, 26 грн.; 11.12.2012 р. платіжним дорученням № 2160 в сумі 3 000, 00 грн., тобто ще за 13 днів прострочення оплати суми 5 700, 00 грн. за період з 28.11.2012 р. по 11.12.2012 р. неустойка складає 30, 45 грн., та 17.12.2012 р. платіжним дорученням № 2165 в сумі 2 700, 00 грн., тобто ще за 6 днів прострочення оплати суми 2700,00 грн. за період з 11.12.2012 р. по 17.12.2012 р. неустойка складає 6, 66 грн.;

За рахунком № РФ-00230 від 08.11.2012 р. на суму 2 100, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 19.11.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 10.12.2012 р. платіжним дорученням № 2152 в сумі 2 100, 00 грн., тобто за 21 день прострочення оплати за період з 19.11.2012 р. по 10.12.2012 р. неустойка складає 18, 12 грн.;

За рахунком № РФ-00254 від 16.11.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 27.11.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 21.11.2012 р. платіжним дорученням № 2076 в сумі 8 000, 00 грн., та 28.11.2012 р. платіжним дорученням № 2108 в сумі 700, 00 грн., тобто за 1 день прострочення оплати суми 700, 00 грн. за період з 21.11.2012 р. по 28.11.2012 р. неустойка складає 0, 29 грн.;

За рахунком № РФ-00273 від 22.11.2012 р. на суму 4 300, 00 грн. останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг 03.12.2012 р., оплата здійснена ТОВ БК „КРИМАР" 10.12.2012 р. платіжним дорученням № 2153 в сумі 4 300, 00 грн., тобто за 7 днів прострочення оплати суми 4 300, 00 грн. за період з 03.12.2012 р. по 10.12.2012 р. неустойка складає 12, 37 грн.

Судова колегія доходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій - неустойки у розмірі сумарно 641, 81 грн., розрахованої відповідно до Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати ТОВ БК „КРИМАР" рахунків та відповідних Актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за № РФ-00019 від 09.07.2012 р., № РФ-00041 від 20.07.2012 р., № РФ-00053 від 27.07.2012 р., № РФ-00067 від 04.08.2012 р., № РФ-00068 від 06.08.2012 р., № РФ-00105 від 28.08.2012 р., № РФ-00126 від 14.09.2012 р., № РФ-00137 від 01.10.2012 р., № РФ-00137 від 01.10.2012 р., № РФ-00149 від 04.10.2012 р., № РФ-00182 від 18.10.2012 р., № РФ-00230 від 08.11.2012 р., № РФ-00254 від 16.11.2012 р., № РФ-00273 від 22.11.2012 р., підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не подане клопотання про поновлення строку позовної давності за вимогами про сплату заборгованості за Договором та не наведені будь-які поважні причини пропуску цього строку.

Водночас, звернення позивача-перевізника до відповідача-вантажовідправника з претензіями від 02.04.2013 р. та від 16.05.2013 р. з вимогами про сплату заборгованості за Договором, що отримані відповідачем 02.04.2013 р та 16.05.2013 р. відповідно, та залишені без відповіді, не зупиняє та не перериває строк позовної давності та не є поважною причиною пропуску цього строку для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Матеріали справи свідчать, що 31.05.2013 року позивач звертався до відповідача з аналогічним позовом до господарського суду Одеської області.

Але ухвалою господарського суду Одеської області від 03 червня 2013 року у справі № 916/13/9138 позовну заяву ТОВ «СІ-Н-АЙ» (зареєстровану канцелярією господарського суду Одеської області 31.05.2013 року за № 2251/13) з доданими до неї документами повернуто без розгляду; повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «СІ-Н-АЙ» судовий збір у розмірі 1720, 50 грн.

Згідно ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Отже факт пред'явлення позивачем позову до ТОВ БК «КРИМАР» за аналогічними підставами, який повернутий господарським судом Одеської області, не зупиняє перебігу строку позовної давності за вимогами у даній справі.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення заборгованості у сумі 3 700, 00 грн. за рахунком № РФ-00288 від 29.11.2012 р. та відповідним Актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.11.2012 р. з урахуванням інфляційних нарахувань у сумі 11, 10 грн. та неустойки у сумі 497, 83 грн. за прострочення виконання цього грошового зобов'язання по оплаті вартості перевезення відповідно до Договору, то вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Так відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Враховуючі, що останній день сплати за рахунком № РФ-00288 від 29.11.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. відповідно до положень п. 4.2 Договору є 10.12.2012 р., строк позовної давності за вимогою по сплаті цього рахунку спливає 11.06.2013 р. Однак часткова сплата відповідачем вказаного рахунку 04.04.2013 р. платіжним дорученням № 2384 на суму 5 000, 00 грн., що вчинена в межах строку позовної давності, встановленого ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, свідчить про визнання відповідачем боргу по оплаті послуг цього перевезення, отже згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність за вимогою про сплату залишку грошових коштів у сумі 3 700, 00 грн. за цим рахунком перервалась з дня його часткової оплати відповідачем.

З урахуванням положень частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з відповідача з інфляційні нарахування на заборгованість у сумі 3 700, 00 грн. за рахунком № РФ-00288 від 29.11.2012 р., всього у сумі 11, 10 грн. (3 700, 00 грн. х 100, 3%= 3 711, 10 грн.; 3 711, 10 грн. - 3 700, 00 грн. = 11, 10 грн., де 100, 3% - індекс інфляції в цілому за період прострочення, вказаний в позові: за грудень 2012 р. - квітень 2013 р.).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючі що відповідач допустив порушення строків оплати, встановлених п. 4.2 Договору, то підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 497, 83 грн. у вигляді пені за період з 10.12.2012 р. по 03.06.2013 р., розрахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення відповідно до п. 5.7 Договору, за неналежне виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення за рахунком № РФ-00288 від 29.11.2012 р. (розрахунок позивачем неустойки за вказаним рахунком - а.с. 122), підтверджених відповідними товарно-транспортними накладними.

Розрахунок неустойки у сумі 497, 83 грн. за прострочення оплати за рахунком № РФ-00288 від 29.11.2012 р. здійснений наступним чином (враховуючі, що облікова ставка НБУ встановлена на рівні 7,5%, починаючі з 23.03.2012 р., тобто подвійна облікова ставка НБУ - 15%): останній день виконання зобов'язань по оплаті послуг № РФ-00288 від 29.11.2012 р на суму 8 700, 00 грн. 10.12.2012 р. Оплата здійснена ТОВ БК «КРИМАР» 04.04.2012 р. платіжним дорученням № 2111 в сумі 5 000, 00 грн., тобто за 115 днів прострочення сплати суми 8 700, 00 грн. за період з 10.12.2012 р. по 03.06.2013 р. неустойка складає 411, 86 грн. (8 700, 00 грн. х 15%/365 днів х 115 днів прострочення). Залишок боргу у сумі 3 700, 00 грн. не сплачений відповідачем станом на момент розгляду справи, тобто за період з 04.04.2013 р. по 03.06.2013 р., 57 днів прострочення (в межах вимог позивача) розмір неустойки сумарно складає 86, 67 грн. (3 700, 00 грн. х 15%/365 днів х 57 днів прострочення). Всього 497, 83 грн. (411,86 грн. + 86, 67 грн. = 497, 83 грн.)

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат за надання юридичної допомоги у цій справі в розмірі 3 500, 00 грн., 18, 72 грн. - витрат на сплату поштових послуг за відправлення позову відповідачу та 5,00 грн. - витрат на засвідчення банком платіжного доручення про перерахування судового збору, не підлягають задоволенню за наступним.

З позову вбачається, що зазначені суми кваліфікується позивачем як збитки, які позивач зазнав в зв'язку з порушенням його прав, та просить їх стягнути на підставі п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи міститься договір № ДР 02-04/13 від 02.04.2013 р. про надання юридичних послуг в межах однієї судової господарської справи, укладений між позивачем та (Замовником) та фізичною особою Попескул О.Ф. (Юрист), згідно якого замовник доручає, а юрист зобов'язується виконати Замовнику платні роботи наданню юридичних послуг в межах однієї судової господарської справи по першої інстанції, а у разі необхідності в апеляції, касації, а також при зверненні судового рішення до виконання, де відповідачем виступає ТОВ БК „КРИМАР" та, де предметом спору є стягнення грошових коштів за надані послуги перевезення вантажів, а підставою - невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, в обсягах та на умовах, що передбачені даним Договором.

Видатковим касовим ордером від 02.04.2013 р. підтверджується, що ТОВ „СІ-Н-АЙ" сплатив Попескул О.Ф. 3 500, 00 грн. за надання юридичних послуг за договором № ДР 02-04/13 від 02.04.2013 р.

За положеннями ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже за загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність створює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним із елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні взятих на себе зобов'язань. Тобто протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Отже заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 3 500, 00 грн., витрачена ним у зв'язку з отриманням юридичних послуг від іншої особи; витрати позивача на відправлення копії позову і інших документів відповідачеві у сумі 18, 72 грн. та витрати у розмірі 5, 00 грн. на засвідчення банком копії платіжного доручення про перерахування судового збору, - безпосередньо не можуть розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться в необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Крім того з прибуткового касового ордеру № 02 від 30 травня 2013 р. АБ „Південний" не вбачається перерахування 5, 00 грн. саме позивачем за засвідчення платіжного доручення № 574 від 30.05.2013 р. ТОВ „СІ-Н-АЙ" про перерахування судового збору у сумі 1720, 50 грн. у цій справі. Платником зазначена фізична особа Попескул О.Ф., в призначенні платежу цього прибуткового касового ордеру вказано - „Комисия за заверение платеж.поручения клиенту (судовій збір), без пдв, от Попескул А.Ф.", що не дає підстав для висновку, що це витрати саме позивача по сплаті комісії за засвідчення перерахування судового збору до бюджету за платіжним дорученням ТОВ „СІ-Н-АЙ" № 574 від 30.05.2013 р.

Не відносяться вказані витрати також до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України , згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

В матеріалах справи відсутні докази того, що представництво інтересів позивача у цій справі здійснював адвокат, а віднесення до складу судових витрат оплати послуг представника, який не має статусу адвокату, законодавством не передбачено.

Як зазначено в пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» N 7 від 21.02.2013, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Отже витрати на сплату послуг поштового зв'язку за направлення позову з додатками відповідачу, також не відносяться до складу судових витрат.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню сумарно у розмірі 4 882, 76 грн., з яких 3 700, 00 грн. - заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати за послуги перевезення; 11, 10 грн. - інфляційні втрати позивача; 1 171, 66 грн. - неустойка у вигляді пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „КРИМАР" (65070, м. Одеса, вул. 25-ої Чапаєвської дивізії, буд 1; код ЄДРПОУ 22474750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" (65029, м. Одеса, вул. Композитора Ніщинського, буд. 28, код ЄДРПОУ 38156109) - загальну заборгованість у розмірі 4 882,76грн., яка складається з - 3 700, 00 грн. (три тисячі сімсот грн. 00 коп.) - сума боргу; 11,10 грн. (одинадцять грн. 10 коп.) - інфляційні втрати; 1 171, 66 грн. (одна тисяча сто сімдесят одна грн.. 66 коп.) - неустойки; 231, 06 грн. (двісті тридцять одна грн. 06 коп.) - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.12.2013р.

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Зайцев Ю.О.