Постанова № 35865721, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/9894/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: Мануілова Я.І.;

третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.08.2013р.

у справі №910/9894/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою

відповідальністю "Драгон Капітал"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Фінансова

компанія "Укрнафтогаз"

про стягнення 1 583 986,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Драгон Капітал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) 1 583 986,95 грн., з яких: 1 502 833,92 грн. - дивіденди, 81 153,03 грн. - 3% річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем було порушено право позивача на отримання дивідендів за 2007 рік.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- зобов'язання по виплаті дивідендів необхідно вважати визначеним лише тоді, коли товариству відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з 26.01.2010р. - не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів;

- на дату прийняття загальними зборами акціонерів відповідача рішення про розподіл чистого прибутку товариства шляхом направлення його частини на виплату дивідендів, зокрема, за 2007 рік (це станом на 26.01.2010р.) не були відомі ні особи кредиторів (акціонерів відповідача, які мають право вимагати виплати дивідендів), ні сума грошового зобов'язання перед ними;

- зобов'язання відповідача по виплаті дивідендів за 2007 рік виникає під час реалізації учасниками товариства станом на 29.01.2010р. встановленого законом права на отримання частини прибутку товариства - дивідендів за 2007 рік;

- строк виплати дивідендів, встановлений рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 26.01.2010р., тобто до 01.08.2011р., є строком, після закінчення якого припиняються нереалізовані майнові права акціонерів відповідача на отримання дивідендів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у розгляді справи як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" (далі - третя особа) (том справи - 1, аркуші справи - 1-2).

Третя особа проти позову заперечувала, наголошуючи на наступному:

- позивачу, як власнику простих іменних акцій відповідача, в строк з 29.01.2010р. до 01.08.2011р. необхідно було реалізувати своє право на одержання дивідендів шляхом звернення до відповідача;

- заявлена позивачем сума дивідендів не може становити 1 502 833,92 грн., оскільки з цієї суми повинні бути утримані кошти за переказ/перерахування дивідендів;

- вимога позивача про стягнення частини прибутку не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами існували як корпоративні правовідносини, так і організаційно-господарські зобов'язання, а тому правові підстави для нарахування і стягнення з відповідача 3% річних відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. у справі №910/9894/13 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 502 833,92 грн. - дивідендів за 2007 рік, 49 690,04 грн. - 3% річних, 31 050,48 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. у справі №910/9894/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- судом було невірно застосовано ст. ст. 173, 176 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України „Про господарські товариства", ст. ст. 117, 509, 625 Цивільного кодексу України;

- позивач станом на 29.01.2010р., маючи право на отримання частини прибутку (дивідендів) Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" за 2007 рік, з метою реалізації свого права в період з 29.01.2010р. по 01.08.2011р. повинен був звернутись до емітента, орган управління якого прийняв рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів, тобто до Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта", з належно оформленою вимогою про виплату дивідендів за 2007 рік з наданням необхідних для такої виплати реквізитів і належним підтвердженням права власності на цінні папери Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта" на дату початку виплати дивідендів;

- в даному випадку відсутній факт порушення відповідачем прав позивача;

- вимога позивача про стягнення частини прибутку не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами існували як корпоративні правовідносини, так і організаційно-господарські зобов'язання, а тому правові підстави для нарахування і стягнення з відповідача 3% річних відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2013р.

В судове засідання 11.11.2013р. з'явився лише представник відповідача. Представники позивача та третьої особи не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.12.2013р.

В судовому засіданні 02.12.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. у справі №910/9894/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 02.12.2013р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно з п.п.6.1, 6.2 Статуту відповідача (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) статутний фонд товариства становить 13 557 127,50 грн. Статутний фонд поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок (том справи - 1, аркуші справи - 98-110).

26.01.2010р. відбулися загальні збори акціонерів відповідача (протокол №18 від 26.01.2010р.), до порядку денного яких, зокрема, було включено питання про розподіл прибутку ВАТ „Укрнафта" за 2006-2008 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів (том справи - 1, аркуші справи - 111-113).

За результатами проведення загальних зборів з вказаного вище питання було прийнято наступні рішення:

- 100% отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2006 році чистого прибутку, що складає 2 412 560 000 грн., розподілити наступним чином: 2 412 084 124,80 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 475 875,20 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 44,48 грн. Виплату дивідендів за 2006 рік акціонерам розпочати 01.08.2010р. та закінчити 01.08.2011р.;

- 100% отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1 237 946 000 грн. розподілити наступним чином: 1 237 494 598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010р. та закінчити 01.08.2011p. Зобов'язати Правління ВАТ „Укрнафта" перерахувати частину дивідендів, належних Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України" за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2007p., у сумі 81 201 073,44 грн. на рахунок НАК „Нафтогаз України" у строк до 05.02.2010р. з одночасною сплатою авансового внеску з податку на прибуток, нарахований згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями у розмірі 25% від зазначеної суми, що складає 20 300 26836 грн. Решта дивідендів за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за 2007p., що належать Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України", виплачується у визначеному порядку та строки на рахунок НАК „Нафтогаз України";

- 100% отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2008 році чистого прибутку, що складає 1 438 030 000 грн., розподілити наступним чином: 1 437 597 800,10 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 432 199,90 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію - 26,51 грн. Виплату дивідендів за 2008 рік акціонерам розпочати 29.01.2010p., закінчити виплату 01.08.2010р. Зобов'язати Правління ВАТ „Укрнафта" перерахувати дивіденди, належні Національній акціонерній компанії „Нафтогаз України", у сумі 718 798 926,56 грн. на рахунок НАК „Нафтогаз України" у строк до 05.02.2010р. з одночасною сплатою авансового внеску з податку на прибуток, нарахований згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями у розмірі 25% від зазначеної суми, що складає 179 699 731,64 грн.;

- дивіденди за 2006-2008 роки виплачуються у національній валюті України. Дивіденди виплачуються товариством (Центральна бухгалтерія) із залученням реєстратора ВАТ „Фінансова компанія „Укрнафтогаз". На протязі зазначених періодів дивіденди сплачуються на користь акціонерів - юридичних осіб на банківський рахунок, а на користь акціонерів - фізичних осіб - поштовим переказом або на банківський рахунок. Витрати на переказ/перерахування дивідендів здійснюються за рахунок акціонера. Товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів. Зобов'язати Правління товариства опублікувати інформацію про строки та порядок виплати дивідендів в засобах масової інформації.

01.11.1996р. між відповідачем, як емітентом, та третьою особою, як реєстратором, було укладено договір №010-Р на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, за умовами якого реєстратор зобов'язався надавати емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів: обліку та зберігання інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а емітент зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг.

15.07.2009р. між відповідачем та третьою особою було укладено додаткову угоду №15/07/2009/010-Р, в якій сторони дійшли згоди викласти договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №010-Р від 01.11.1996р. в новій редакції (том справи - 1, аркуші справи - 207-215).

29.01.2010р. між відповідачем та третьою особою було укладено додаткову угоду №33/010-Р/60а-Р/2 до договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №010-Р від 15.07.2009р., згідно з умовами якої (п.п.1.1, 2.1.1-2.1.3) відповідач (емітент) доручає, а третя особа (реєстратор) приймає на себе зобов'язання по виконанню додаткових реєстраторських послуг - розрахунку та виплаті від імені та за рахунок емітента власникам простих іменних акцій емітента дивідендів за 2007 рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Укрнафта" (протокол №18 від 26.01.2010р.). Реєстратор зобов'язаний: скласти реєстр власників іменних цінних паперів емітента станом на дату початку виплати дивідендів емітента - 29.01.2010р.; підготувати базу даних для розрахунку та виплати дивідендів згідно реєстру власників іменних цінних паперів на дату початку виплати дивідендів емітента - 29.01.2010р.; провести розрахунок дивідендів у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів емітента, які відбулись 29.01.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 217-222).

Станом на дату проведення загальних зборів акціонерів відповідача (26.01.2010р.) та на дату початку виплати дивідендів (29.01.2010р.) позивач обліковувався в реєстрі власників іменних акцій відповідача. Позивачу належало 65 856 акцій товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №001260 від 28.01.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 11).

Відповідач своїм листом від 14.05.2010р. повідомив позивача про виплату дивідендів за 2006-2008рр. та пропонував звернутись до третьої особи з листом, в якому зазначити (уточнити) всі необхідні реквізити для перерахування дивідендів (том справи - 1, аркуш справи - 12).

Позивач у строк до 01.08.2011р. не реалізував своє право на отримання дивідендів за 2007 рік, але 03.04.2012р. направив відповідачу вимогу вих.№48/04/12 від 02.04.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 14), в якій просив виплатити дивіденди за 2007 рік у сумі 1 502 833,92 грн. та 3% річних у розмірі 30 056,68 грн., нарахованих позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем виплати дивідендів, яка мала бути завершена 01.08.2011р.

У встановлені законодавством порядку і строки відповідач на вимогу позивача не відреагував.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку перерахувати позивачу дивіденди з урахуванням 3% річних, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, зменшивши заявлену позивачем до стягнення суму 3% річних. В іншій частині позовні вимоги були визнані судом документально підтвердженими та нормативно обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Насамперед необхідно зазначити, що суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (ст. ст. 10, 41, 59 Закону України "Про господарські товариства", ст. 158 Цивільного кодексу України). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства. Окрім того, судам необхідно враховувати умови та порядок розподілу та виплати дивідендів, а також обмеження на їх виплату, встановлені ч.3 ст. 158 Цивільного кодексу України щодо випадків, коли акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди (аналогічна правова позиція наведена в п.35 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

У відповідності до ст. 167 Господарською кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закон України „Про господарські товариства".

Згідно з п.п. „б", „в" ч.1 ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Згідно з п.„д" ч.5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до ч.3 ст. 158 Цивільного кодексу України акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди: до повної сплати всього статутного капіталу; при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду; в інших випадках, встановлених законом.

В ч.1 ст. 154 Цивільного кодексу України передбачено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.9.5.6.5 Статуту відповідача до компетенції загальних зборів акціонерів віднесено затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, структурні одиниці, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до п.п.8.5, 8.6 Статуту відповідача дивіденди сплачуються за рахунок прибутку товариства, отриманого за підсумками фінансового року. Розмір нарахованої за рік суми дивідендів за поданням Правління затверджується загальними зборами акціонерів. Виплати дивідендів здійснюються один раз на рік за підсумками календарного року згідно з рішенням загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується загальними зборами акціонерів. Право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на дату початку строку виплати дивідендів.

Як уже зазначалось вище, загальними зборами акціонерів відповідача від 26.01.2010р. було прийнято рішення про розподіл прибутку товариства за 2006-2008 роки, а також затвердження строків та порядку виплати дивідендів, згідно з яким визначено розмір дивідендів, який припадає на одну акцію, порядок та строк їх виплати. Зокрема, дивіденди за 2007 рік підлягали виплаті у період з 29.01.2010р. по 01.08.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 111-113).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на дату початку виплати дивідендів відповідача, тобто станом на 29.01.2010р., позивач був акціонером відповідача, якому належало 65 856 акцій товариства, і відповідно він мав право на одержання частки прибутку відповідача (дивідендів), в тому числі за 2007 рік.

В своїх запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивач не звернувся за отриманням дивідендів у строк, встановлений рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010р., а з припиненням вказаного строку припиняються нереалізовані майнові права позивача, як акціонера, на отримання дивідендів.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.п.2.2, 2.9 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №386 від 25.12.2001р., передбачено, що виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в статуті відповідача та діючим законодавством передбачено здійснення виплати дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів, складеного на дату початку виплати дивідендів, та відомостей, вказаних в цьому реєстрі. Ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів не передбачено.

Тобто, звернення акціонера з вимогою про виплату дивідендів поза межами строків, встановлених рішенням загальних зборів акціонерів для їх виплати, не позбавляє його права на отримання дивідендів.

Відповідачем не наведено посилання на жодну правову норму, якою б було передбачено протилежне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора).

В даному випадку, у відповідача виник обов'язок виплатити позивачу належні йому дивіденди за 2007 рік.

03.04.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою вих.№48/04/12 від 02.04.2012р. про виплату дивідендів за 2007 рік у сумі 1 502 833,92 грн., а також 3% річних у розмірі 30 056,68 грн.

Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу дивіденди за 2007 рік в строки, передбачені ст. 530 Цивільного кодексу України, але він не зробив цього, що свідчить про порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 502 833,92 грн. дивідендів за 2007 рік.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, колегією суддів було встановлено наступне.

В ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, внаслідок прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання по сплаті позивачу дивідендів за 2007 рік, з відповідача підлягає стягненню 81 153,03 грн. 3% річних, нарахованих за період з 02.08.2011р. по 20.05.2013р.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що до спірних правовідносин не може бути застосована ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними та не поширюється на корпоративні відносини. Однак право кредитора, в даному випадку позивача, вимагати сплати заборгованості з урахуванням 3% річних є способом захисту його майнового права, в тому числі права на отримання дивідендів.

Як уже зазначалось вище, в процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач отримав від позивача належним чином оформлену вимогу про виплату дивідендів за 2007 рік, яку згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України повинен був виконати до 12.04.2012р., але не виконав, у зв'язку з чим в даному випадку має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки 3% річних нараховано за період з 02.08.2011р., тоді як прострочення розпочалося лише з 13.04.2012р.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 49 690,04 грн. 3% річних, нарахованих за період з 13.04.2012р. по 20.05.2013р.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені в оскаржуваному ним рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам та у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013р. у справі №910/9894/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9894/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк