Рішення № 35865596, 02.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2013 р.Справа № 916/2834/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД";

про стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Бурдейна В.А. (за довіреністю); Брітова Ю.В. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 21.10.2013р. за вх. №4373/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД" (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки у розмірі 478 561,33 грн.

21.10.2013р. представником позивача у позові було заявлено вимогу про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД" та майно відповідача. Вказане клопотання у судовому засіданні від 02.12.2013 року було залишено судом без задоволення, у зв'язку з неподанням представником позивача доказів, у відповідності до положень ст. ст. 66, 67 ГПК України, які б свідчили про ускладнення або загрозу ускладнення виконання рішення суду та докази належної сплати судового збору у розмірі встановленому законом.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.11.2013 року за вх. №45325/13 та від 29.11.2013 року за вх. №48945/13.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД" 27 січня 2012 року було укладено договір поставки № ПК/134, відповідно до якого позивач передає у власність, а відповідач відповідним чином приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, по цінам за домовленістю сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО", згідно видаткових накладних, було відпущено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД" на загальну суму 447 226,48 грн.

Проте, в порушення вимог договору, відповідач лише частково розрахувався з позивачем на суму 6 266,79 грн.

Отже, станом на подачу позову до суду за Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД" рахується основна заборгованість у сумі 440 959,69 грн.

Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки у розмірі 440 959,69 грн., пеню - 31 731,52 грн. та 3% річних - 5 870,12 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО" (позивач - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД" (відповідач - покупець) 27 січня 2012 року було укладено договір поставки № ПК/134.

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

Предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення (п. 1.2, 1.2.1 договору).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО" належним чином виконало прийняті зобов'язання за договором, а саме: з 13.02.2013 року відповідачу було відпущено товар на загальну суму 447 226,48 грн., що підтверджується видатковими накладними (Том 1 аркуш справи 38-250, Том 2 аркуш справи 1-212), що підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (терміни).

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом досліджено, що відповідачем неналежним чином виконувалися договірні зобов'язання, так як поставлений товар останнім був сплачений частково: по накладній №18081/0 від 13.02.2013 року - в сумі 6 266,79 грн.

Згідно п. 6.2 договору, відповідач зобов'язувався здійснити оплату поставленого товару, в термін вказаний у видаткових накладних, проте відповідач порушив умови договору і своєчасно не сплатив позивачу 440 959,69 грн.

Відповідно до п. 10.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу з дати настання терміну оплати по кожній накладній окремо по 14.10.2013р., становить 31 731,52 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу з дати настання терміну оплати по кожній накладній окремо по 14.10.2013р., становить 5 870,12 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМТРЕЙД ЛТД" (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 13, код ЄДРПОУ 30708326, р/р 2600201636135, УкрЕксимБанк, МФО 328618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 21, код ЄДРПОУ 20037376, р/р 26003012718629, в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк", МФО 380333) суму основного боргу за договором поставки у розмірі 440 959,69 грн., пені - 31 731,52 грн., 3% річних - 5 870,12 грн., та суму судового збору у розмірі 9 571,22 грн.

Копію даного рішення надіслати відповідачу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.