Рішення № 35865558, 28.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17270/13 28.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран»

Про стягнення 336 221,88 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Москалик В.В. представник за довіреністю № б/н від 18.06.12.;

Колесник Д.В. представник за довіреністю № б/н від 18.06.12.

Від відповідача: Штанько О.І. представник за довіреністю № 2/2013 від 02.10.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран» (далі - відповідач) про стягнення 440 278,90 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено заборгованість з орендної плати за Договором оренди майна № 2008-07-15 від 15.07.08., що зумовило нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.13. порушено провадження у справі № 910/17270/13 та призначено її до розгляду на 26.09.13.

26.09.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 17.10.13.

В судовому засіданні 17.10.13. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 336 221,88 грн., а саме: 252 360,00 грн. - основного боргу, 45 979,90 грн. - пені, 27 043,12 грн. - 3% річних, 10 838,86 грн. - збитків від інфляції.

Вказану заяву прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 17.10.13. представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 17.10.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 24.10.13., про що сторони повідомлені під розписку.

23.10.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

24.10.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/17270/13 призначено до розгляду на 07.11.13.

За результатами судового засідання 07.11.13. судом на підставі ст. 77 ГПК України прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.11.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 28.11.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.13. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17270/13.

В судовому засіданні 28.11.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.08. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди майна № 2008-07-15 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Орендодавець зобов'язався передати Орендарю у тимчасове платне користування (оренду Баштовий кран Linden Comansa 10LC140, вантажопід'ємністю 8 тон, зав. № 15374 в кількості один (далі - майно), яке є власністю Орендодавця, а Орендар зобов'язався прийняти у тимчасове платне користування (оренду) майно та сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.3 Договору, момент користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

На виконання умов Договору між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна від 01.08.08.

Пунктом 2.1 Договору термін його дії (термін оренди) встановлено з моменту фактичної передачі майна (01.08.08.) до 31.12.10. Моментом фактичної передачі є надання майна Орендарю за підписаним сторонами актом прийому-передачі майна, який містить в собі дату підписання акту, яка дорівнює даті передачі майна та даті початку нарахування орендної плати; назву майна, його детальний опис та технічний стан на момент передачі.

Додатковою угодою від 03.01.11. до Договору термін дії Договору продовжено до 31.12.11. та встановлено, що якщо жодна із сторін протягом 30 днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір автоматично пролонгується строком на один рік.

В зв'язку із відсутністю заяв про розірвання Договору, строк його дії автоматично було продовжено до 31.12.12.

Закінчення встановленого п. 2.1 Договору терміну дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплати орендних платежів у повному обсязі за фактичне використання майна Орендарем після закінчення зазначеного терміну (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна вартість орендної плати становить 140,00 грн. з ПДВ за 1 (одну) годину роботи Баштового крану. Орендодавець має право на періодичний перегляд розміру орендної плати в залежності від ринкової вартості оренди аналогічного обладнання узгодженої між Орендодавцем та Орендарем. Зміна орендної плати повинна письмово узгоджуватись між Сторонами не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до передбачуваного строку зміни орендної плати. Після закінчення строку узгодження, який складає 30 (тридцять) календарних днів з дати одержання зазначеного вище повідомлення, сторони підписують додаткову угоду до Договору.

Додатковою угодою від 01.07.09. до Договору розмір орендної плати встановлено 110,00 грн. з ПДВ за одну годину роботи.

Згідно з п. п. 3.2, 3.3 Договору, орендна плата сплачується Орендарем шляхом прямого безготівкового переказу відповідних грошових коштів, в українських гривнях, на розрахунковий рахунок Орендодавця. Орендар на підставі затверджених сторонами Актів наданих послуг та рахунку - фактури Орендодавця, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту їх підписання, щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок Орендодавця орендну плату, передбачену п. 3.1 Договору.

07.12.12. між сторонами підписано Договір про розірвання Договору оренди майна № 2008-07-15 від 15.07.08., яким Договір розірвано з 07.12.12. Орендар зобов'язався повернути за актом Орендодавцю майно протягом 10 календарних днів з 07.12.12.

Згідно з п. 4.4 Договору, Орендар повинен повернути майно після закінчення строку оренди та демонтажу в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів. Орендар повинен повернути Майно технічно справним, в такому ж стані як отримав в оренду, з урахуванням його нормального зносу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання-передачі майна, Орендар передав (повернув), а Орендодавець прийняв майно за Договором 12.06.13.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті передбачених Договором орендних платежів в розмірі 252 360,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами п. 6.1.1 Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно здійснювати перерахування орендної плати за користування майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дострокове розірвання Договору не звільняє Орендаря від виконання зобов'язань по сплаті орендної плати (п. 7.5 Договору).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

При цьому, судом враховано наявні в матеріалах справи угоди про зарахування зустрічних позовних вимог від 22.11.12., 12.02.13., 16.07.13. та здійснені відповідачем протягом користування майном за Договором часткові проплати.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що ним в порушення покладеного законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати в розмірі 252 360,00 грн. за користування майном не виконано.

Факт користування майном, наявність заборгованості та її розмір відповідачем не заперечується, проте, останнім було подано заяву про застосування з 04.06.09. строку позовної давності щодо сплати основного боргу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України (п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

При цьому, позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (п. 4.2 вказаної постанови Пленуму ВГСУ).

Судом враховано, що відповідач з вересня 2008 року по вересень 2013 року частково періодично проплачував орендні платежі, чим вчиняв дії, які свідчать про визнання боргу. Крім того, судом враховано укладені між сторонами угоди про зарахування зустрічних позовних вимог.

Таким чином, врахувавши викладене та дослідивши обчислення позовної давності по кожному простроченому відповідачем платежу за Договором, суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено, а заява відповідача в частині застосування строку позовної давності по основному боргу з 04.06.09. є такою, що задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за Договором, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, становить 252 360,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 8.2 Договору стягнути з Орендаря 45 979,90 грн. - пені.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, Орендодавець має право нарахувати та стягнути з Орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення, від розміру несплаченої орендної плати за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 073,47 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 1 906,43 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, відповідачем контррозрахунку пені не подано, проте подано заяву про застосування з 04.06.09. строку позовної давності щодо сплати пені.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Врахувавши викладене та дослідивши обчислення позовної давності при нарахування пені, суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено, а заява відповідача в частині застосування строку позовної давності по пені з 04.06.09. є такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 27 043,12 грн. - 3% річних та 10 838,86 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 27 043,12 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача. Розмір збитків від інфляції за перерахунком суду становить 10 838,86 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, б. 9, кімната 414; ідентифікаційний код 34352633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця-Буд» (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, б. 29-Б; ідентифікаційний код 35624267) 252 360 (двісті п'ятдесят дві тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 44 073 (сорок чотири тисячі сімдесят три) грн. 47 коп. - пені, 27 043 (двадцять сім тисяч сорок три) грн. 12 коп. - 3% річних, 10 838 (десять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 86 коп. - збитків від інфляції, 6 686 (шість тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко