Ухвала суду № 35865269, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12397/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трівелс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003862220 від 17.07.2013 року, № 0003872220 від 16.07.2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трівелс" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003862220 від 17.07.2013 року, № 0003872220 від 16.07.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. На думку суду вказана норма права забороняє податковому органу приймати податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 18.04.2013 року слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві Цурканом А.С. за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000565 від 08.12.2012 року, було винесено постанову про призначення позапланової перевірки, зокрема, ТОВ "Трівелс" з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємством за період 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Віндстейт" (код за ЄДРПОУ 37884410).

У період з 21.06.2013 року по 01.07.2013 року ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Віндстейт" (код за ЄДРПОУ 37884410), за результатами якої складено акт від 05.07.2013 року № 216/22-221-35551498 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ, п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003872220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 10 477,00 грн. (за основним платежем - 8 382,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 095,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 8 382,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ, п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003862220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 979,00 грн. (за основним платежем - 7 983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 996,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 7 983,00 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач оскаржив його до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.11.2011 року між позивачем та Київським університетом імені Бориса Грінченка було укладено договір про виконання робіт, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується у 2011 році виконати замовнику роботи, зазначені у Додатку № 1 (кошторис) до договору, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи (предмет договору - послуги з заміни радіаторів в навчальному корпусі за адресою: б-р О. Давидова, 18/2 Київського університету імені Бориса Грінченка).

На виконання вищевказаного договору позивачем було надано податкові накладні № 4 від 22.05.2012 року, № 3 від 18.05.2012 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, Акт № 1 про приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, дефектні акти, Локальний кошторис № 2-1-2 на електротехнічні роботи, зведений кошторисний розрахунок вартості будівельних робіт тощо.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою виконання обумовлених вищевказаним договором робіт, позивачем було укладено субпідрядний договір з ТОВ «Віндстейт» 08.11.2011, предметом якого є послуги з заміни радіаторів в навчальному корпусі за адресою: б-р О. Давидова, 18/2 Київського університету імені Бориса Грінченка.

На виконання вищевказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи: податковою накладною № 560 від 29.05.2012 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, Акт приймання виконаних робіт за травень 2012 року, договірною ціною на послуги з заміни радіаторів в навчальному корпусі, Локальним кошторисом № 2-2-1 на оздоблювальні роботи, Локальним кошторисом № 2-1-3 на опалення, оплата вказаних робіт підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банка про їх виконання.

Отже обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності позивача.

Податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при виїзній документальній позаплановій перевірці не перевірялись.

Посилання апелянта на матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000565 від 08.12.2012 року не заслуговують на увагу, оскільки матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження того, що в межах кримінальної справи досліджувались господарські операції ТОВ «Трівелс».

Окрім того, колегія суддів вважає слушними посилання суду першої інстанції і на порушення податковим органом вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується усіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Вказана норма не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не мав підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б.Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 26.11.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.