Постанова № 35864692, 04.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року місто Київ № 810/6147/13-а

11.32

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Побережного К.С., представників

позивача: Яковчука Я.М.,

відповідача: Тесленко Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоДержавного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кагарлицької виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115)»простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кагарлицької виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115)» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У призначений день та час до суду з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в наданому суду клопотання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що згідно Штату Кагарлицької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області, затвердженого наказом ДДУПВП 01.09.2000 року № 198 із останніми змінами, внесеними згідно наказу № 495 від 28.12.2010 року, працівник, який працював на посаді інспектора з пожежної профілактики з 2009 року, ОСОБА_3, є інвалідом 2 групи. На той час підприємство і установа Кагарлицької ВК № 115 функціонували як єдина юридична особа і, відповідно, посади затверджувалися одним Штатом установи.

Відповідно до наказу Державної пенітенціарної служби України від 12.07.2012 року № 491, у зв'язку з реорганізацією, а саме, відокремленням Державного підприємства ВК № 115 від установи Кагарлицької ВК № 115, як самостійної юридичної особи, той же працівник, ОСОБА_3, за новим Штатом з 2012 року працює на підприємстві Кагарлицької ВК № 115 на посаді завідувач складом.

Також відповідач зазначив, у зв'язку з тим, що Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Кагарлицької виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115)» створене і функціонує при Державній кримінально-виконавчій службі України, на його власному виробництві відповідач забезпечував роботою інвалідів з числа засуджених осіб, які відбувають покарання у Кагарлицькій ВК № 115.

Посилаючись на норми статті 13 Закону України «Державну кримінально-виконавчу службу України» та статті 118, 120, Кримінально-виконавчого кодексу України відповідач зазначив, що на виконання даних норм Закону, у виробничу діяльність відповідача залучено 96 засуджених, з яких 7 інвалідів, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які отримують заробітну плату відповідно до законодавства.

Отже, відповідач вважає, з боку його підприємства було вжито всіх заходів щодо створення необхідної кількості робочих місць для інвалідів.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Державне підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кагарлицької виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115)» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 08680230.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування була проведена Територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області.

В ході цієї перевірки складено Акт № 10-30-036/81 від 01.11.2013 року про встановлені порушення законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно додатку № 2 до Акта перевірки вбачається, що згідно пред'явлених відповідачем документів встановлено, що в 2010 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 14 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) становив 386; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) становила - 27 571; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність (осіб) - становила « 0».

У 2011 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 12 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) становив 397; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) становила - 33 083; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність (осіб) - становила « 0».

У 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 14 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) становив 375; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) становила - 13 393; згідно з наказом від 01.08.2012 року № 1 о/с ДП «СП Кагарлицької ВК № 115», на посаду завідуючого складу групи збуту та матеріально-технічного забезпечення призначено ОСОБА_3, інваліда 2 групи. Тобто, у 2012 році ОСОБА_3 працював лише 5 місяців, тому при округленні до одного року, відповідно Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 року № 286, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві у 2012 році становила - « 0» осіб.

Таким чином, згідно розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у відповідача протягом 2010-2012 років повинен був працювати 1 (один) штатний працівник, якому встановлено інвалідність, але даний норматив відповідачем не виконано.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 16 541, 67 гривень та 1 899, 94 гривень - пеня за 2011 рік.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних норм законодавства України в сфері захисту прав інвалідів на працю.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною другою статті 17 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.

Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, а розрахунок спеціальних робочих місць та їх створення - за рішенням місцевої ради.

Відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що відповідач не створив місця для працевлаштування інвалідів та не звертався до центру зайнятості населення або органів місцевого самоврядування про працевлаштування інвалідів.

На підтвердження цих обставин, представником позивача надано лист Кагарлицького районного центру зайнятості від 02.12.2013 року № 323, з якого вбачається, що відповідачем протягом 2010, 2011 та 2012 років статистична звітність ф. № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості не подавалась.

Таким чином, за 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 18 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16 541, 67 гривень.

Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується актом перевірки № 10-30-036/81 від 01.11.2013 року та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, розмір пені у сумі 1 899, 94 гривень підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Суд не бере до уваги надані відповідачем пояснення стосовно того, що Кагарлицька виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області та Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Кагарлицької виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115)» (на час встановлених правопорушень - Підприємство Кагарлицької виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області (№ 115) мали один штат і на підприємстві працював громадянин ОСОБА_3, який є інвалідом 2 групи.

Так, слід зазначити, що Підприємство відповідача, яке є правонаступником Підприємства Кагарлицької виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області (№ 115), що підтверджується Статутом, копія якого наявна у матеріалах справи та Кагарлицька виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області є різними юридичними особами, мають різні коди ЄДРПОУ - 08680230 та 14316936 відповідно.

Будь-яких обґрунтованих пояснень чи доказів, що вказані юридичні особи можуть мати один штат працівників суду не надано. Натомість, матеріали справи містять копію наказу саме Кагарлицької виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області (№ 115) від 16.01.2009 року № 4 о/с про прийняття ОСОБА_3 на посаду інспектора з протипожежної профілактики з іспитовим строком на три місяці. А на посаду завідувача складу групи збуту та матеріально-технічного забезпечення Підприємства Кагарлицької виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області (№ 115) (правонаступником якого є відповідач) ОСОБА_3 був призначений лише 01.08.2012 року.

Отже, доказів того, що на підприємстві відповідача у 2011 році було створено робоче місце і був працевлаштований інвалід суду не надано.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача, що до виробничої діяльності відповідача залучено 96 засуджених, з яких 7 інвалідів, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які отримують заробітну плату відповідно до законодавства, а тому це є підставою для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Так, аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що підприємства повинні забезпечувати працевлаштування інваліда саме на посади, які передбачені у штаті підприємства, робочі місця для інвалідів повинні відповідати існуючим вимогам і для таких працівників це повинно бути основне місце роботи.

Отже, відповідач не виконав покладений на нього обов'язок по створенню робочого місця для інваліда, до центру зайнятості не звертався, адміністративно-господарську санкцію не сплатив, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, отже з відповідача підлягає стягненню вищевказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені.

На день судового розгляду заборгованість за адміністративно-господарськими санкціями та пенею відповідачем не сплачено.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кагарлицької виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115)» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 16 541 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок одна) гривня 67 копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 899 (одна тисяча вісімсот дев'яноста дев'ять) гривень 94 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2013 р.