Рішення № 35863577, 05.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2013 Справа № 920/877/13

За позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми,

про стягнення 2 329 960 грн. 77 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

За участю представників сторін:

від позивача: Іванова Т.С., довіреність № 04-113/388 від 02.04.2013,

від відповідача: Фанта Т.О., довіреність № 15-15340 від 08.10.2013 р.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 2316064 грн. 47 коп. адміністративно-господарських санкцій та 13896 грн. 30 коп. пені за нестворене 61 робоче місце для працевлаштування інвалідів на ПАТ «Сумихімпром» в 2012 році.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, оскільки ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача відсутня, у зв'язку з чим не має підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.06.2013 року провадження у справі № 920/877/13 було припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року вищезазначена ухвала була скасована, а справа передана на розгляд до господарського суду Сумської області, оскільки суд першої інстанції не дослідив доказів того, що відносно відповідача, ПАТ «Сумихімпром», порушено провадження у справі про банкрутство, а також відсутні докази того, на якій саме стадії банкрутства знаходиться відповідач на час звернення з даним позовом.

Ухвалою від 25.09.2013 року господарський суд Сумської області призначив справу до розгляду.

Відповідно до п. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 зазначається, що згідно з абзацом 4 чатини 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають будь-які (незалежно від характеру правовідносин) поточні вимоги до боржника вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до визнання боржника банкрутом суд, що розглядає справу про банкрутство, має відмовляти у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що грунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Суд, з власної ініціативи, перевірив, чи порушено провадження у справі і на якій стадії банкрутства знаходиться відповідач, а саме: ухвалою від 24.10.2011 року по справі № 5021/2509/2011 за заявою ТОВ «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром»; ухвалою від 30.10.2012 року була введена процедура санації ПАТ «Сумихімпром» строком на 12 місяців; ухвалою від 11.06.2013 року було продовжено строк підготовки плану санації ПАТ «Сумихімпром» на 6 місяців.

Суд залучив копії вищезазначених ухвал до матеріалів справи.

Враховуючи, що господарським судом розглядається справа про банкрутство відповідача, однак він не визнаний судом банкрутом, то суд розглядає по суті, в межах даної справи, позовні вимоги заявлені позивачем до відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ПАТ «Сумихімпром», зареєстрований як юридична особа та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, поданого відповідачем позивачу на вимогу ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні», середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПАТ «Сумихімпром» складала 4904 особи, в тому числі 135 інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників обліковогоскладу за рік.

Згідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлена нормативом, передбаченим ст. 19 цого Закону, щороку сплачує відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце призначене для інвалідів і не зайняте інвалідом.

Як вбачається з розрахунку суми позову, то кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів складає 196, а середня річна заробітна плата штатного працівника ПАТ «Сумихімпром» складає 37968 грн. 27 коп.

Оскільки, на підприємстві відповідача працевлаштовано 135 інвалідів, то позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 2316064 грн. 47 коп., за 61 незайняте робоче місце у 2012 році, призначене для забезпечення працевлаштування інвалідів та звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 2316064 грн. 47 коп. адміністративно-господарських санкцій не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції.

Санкції, які просить стягнути позивач з відповідача, застосовануються саме за неналежне виконання відповідачем, обов'язку передбаченого Законом України «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціально захищенності інвалідів в Україні» підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2012 року відповідач подавав позивачу звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Згідно до ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частина 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що підприємства реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєструвався у Сумському міському центрі зайнятості та щомісячно в 2012 році подавав до нього звіти про наявність вакансій (інвалідів).

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано докази того, що протягом 2012 року, щомісячно, ним подавалась інформація (листи) в Сумську обласну Всеукраїнську спілку громадську організацію інвалідів «Союз Чорнобиль України», Сумську міську громадську організацію інвалідів «ДОЛЯ», Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківський МСЕК, Сумську міську громадську організацію інвалідів України «ДОБРОТА», Сумську обласну органцізацію інвалідів «Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів», Обласну МСЕК.

Як зазначено вище, відповідач інформував Сумський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звітів.

Оскільки, статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з врахуванням положень статей 18, 18-1 цього Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування інвалідів і відсутність аналогічного обов'язку у підприємств, а тому відповідальність підприємства може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів.

Ухвалою від 10.10.2013 року господарський суд зобов'язав Сумський міський центр зайнятості надати інформацію про кількість інвалідів направлених у 2012 році для працевлаштування на ПАТ «Сумихімпром», яким відмовлено у працевлаштуванні, зазначивши підстави такої відмови.

18.10.2013 року від Сумського міського центру зайнятості надійшов лист в якому зазначено, що у 2012 році згідно з корінцями виданих направлень 8 особам з інвалідністю (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10) відмовлено у працевлаштуванні до ПАТ «Сумихімпром», у зв'язку з невідповідністю вимогам роботодавця, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено, оскільки вони не відповідають вимогам за станом здоров'я.

Відповідач надав довідку №89-16385 від 11.11.2013 року ПАТ «Сумихімпром», в якій зазначається, що ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 відмовлено у працевлаштуванні, в зв'язку з висновком МСЕК про протипоказання до важкої фізичної праці або тривалого перебування на ногах, а ОСОБА_9 була працевлаштована діловодом з 28.08.2012 року.

Відповідач надав копію розпорядження № 852 від 29.08.2012 року, що підтверджує прийняття на роботу ОСОБА_9

Як вбачається з матеріалів справи, жодна з вищезазначених осіб та Сумський міський центр зайнятості не оскаржували відмову ПАТ «Сумихімпром» у прийнятті на роботу.

Також, ухвалою від 11.11.2013 року господарський суд зобов'язував Сумський міський центр зайнятості надати суду копії довідок до актів огляду медико-санітарною експертною комісією, осіб з інвалідністю, які направлялись для працевлаштування в 2012 році на ПАТ "Сумихімпром», а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10

25.11.2013 року від Сумського міського центру зайнятості надійшов лист, в якому надано копії довідок актів огляду медико-соціальною єкспертною комісією ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та зазначено, що ОСОБА_10 не реєструвався безробітним, а лише отримував консультаційні послуги з підбору роботи, а тому його картка була знищена.

Суд дослідив вищезазначені акти і дійшов висновку, що відмова відповідачем у працевлаштуванні вищезазначених осіб грунтувалась на висновках МСЕК, оскільки існували протипоказання до важкої фізичної праці або тривалого перебування на ногах у вищезазначених осіб.

У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, направлялись звіти до Сумського міського центру зайнятості, а також звіти відповідачу та вчинялись активні дії з намагання працевлаштувати інвалідів на підприємство, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженим органом необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, а тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2316064 грн. 47 коп.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи вищезазначене, позивач нарахував відповідачу 13896 грн. 30 коп. пені.

Оскільки, як зазначено вище, відповідачем вжито усіх, передбачених чинним законодавством, залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів на ПАТ «Сумихімпром» і судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій, а тому є неправомірною і не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 13896 грн. 30 коп. пені, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено 09.12.2013 року.

Суддя О.Ю. Резніченко