Рішення № 35863548, 03.12.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року справа № 919/1265/13

За позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком",

(01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18)

в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком",

(95000, м. Сімферополь, вул. О. Невського, 2)

до Військової частини А 1656

(99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 8)

про стягнення заборгованості у розмірі 12 074,73 грн

Суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

представника позивача - Філімонової Т.О., довіреність №1322 від 20.12.2012;

представник відповідача - не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком" в особі Кримської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до військової частини А 1656 про стягнення заборгованості за договором № 675-34 від 02.09.2010 за період з 01.07.2012 по 31.08.2013 у розмірі 12 074,73 грн, з яких: 11 658,41 грн - сума основного боргу, 219,31 грн - пеня, 197,01 грн - 3 % річних.

Ухвалою від 31.10.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 19.11.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 03.12.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2013 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позов, з якого вбачається, що військова частина А 1656 не заперечує проти існування з позивачем договірних правовідносин, однак не може визнати позовні вимоги оскільки не отримала згоди на визнання позову від керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України. У зв'язку з тим, що військова частина А1656 є бюджетною організацією і несвоєчасно фінансується, що в свою чергу не дає змоги належним чином виконати свої договірні зобов'язання, просить не застосовувати штрафні санкції. Крім того, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання у зв'язку з хворобою представника, відповідач просить розглянути справу за його відсутністю.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", організаційно правову форму якого змінено на публічне акціонерне товариство (Орендодавець) та військовою частиною А1656 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 675-34вих (далі - Договір).

За умовами пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину приміщення (Майно), розташованого в м. Судак на третьому поверсі п'ятиповерхового будинку № 82 по вул. Леніна, загальною площею 1 кв.м. - виробничих приміщень із них 1 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень.

Згідно з пунктом 2.1 Договору передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна, вказаного в пункті 1.1 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1.

Орендна плата за перший (базовий - січень) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 338,80 грн з ПДВ за 1 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 1 кв.м. всієї орендованої площі становить 456,11 грн з ПДВ (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.2.1 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок орендної плати здійснюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до дати фактичної передачі майна в користування.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (пункт 3.2.2 Договору).

За умовами пунктів 3.4, 3.5 Договору Орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 Договору, згідно з рахунками Орендодавця, пропорційно орендованій площі. При цьому, у разі неможливості визначення суми компенсації витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати можуть нараховуватись в розмірі 25% від суми орендної плати. Орендар відшкодовує втрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавця в термін, зазначений у п. 3.1 Договору.

Пунктом 6.1.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє до 13.08.2013 (пункт 12.1 Договору).

Як установлено судом, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі (додаток 1 до Договору) (а.с. 12).

Натомість, відповідач умови Договору порушив: орендну плату та інші платежі не перераховував, внаслідок чого у нього перед позивачем за період з липня 2012 по серпень 2013 року утворилась заборгованість в сумі 12 074,73 грн, з яких: 11658,41 грн - сума основного боргу, 219,31 грн -пеня та 197,01 грн - 3% річних, що і стало причиною звернення останнього до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписами частин першої та шостої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та умовами Договору (пункт 3.1) на відповідача покладено обов'язок щомісячно не пізніш 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, перераховувати орендну плату та інші платежі за Договором, згідно з рахунками, які виставляються позивачем.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На виконання умов Договору Орендодавцем своєчасно виставлялися Орендареві рахунки із зазначенням розміру належної до сплати орендної плати та інших платежів, а саме: №12-1510 від 31.07.2012 на суму 860,48 грн, №12-1827 від 31.08.2012 на суму 860,48 грн, №12-2266 від 30.09.2012 на суму 860,48 грн, №12-2470 від 31.10.2012 на суму 861,00 грн, №12-2596 від 30.11.2012 на суму 861,00 грн, №12-3105 від 31.12.2012 на суму 861,00 грн, №135 від 31.01.2013 на суму 864,52 грн, №225 від 28.02.2013 на суму 865,58 грн, № 314 від 31.03.2013 на суму 875,11 грн, № 499 від 30.04.2013 на суму 875,11 грн, № 633 від 31.05.2013 на суму 880,33 грн, № 801 від 30.06.2013 на суму 880,86 грн, № 948 від 31.07.2013 на суму 880,86 грн, № 1098 від 31.08.2013 на суму 371,60 грн, всього було виставлено рахунки на суму 11 658,41 грн (а.с 22-28).

Таким чином, за умовами Договору, останній платіж за спірний період відповідач був зобов'язаний здійснити в строк до 27.09.2013.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати за період з липня 2012 року по серпень 2013 року у розмірі 11658,41 грн, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До того ж, згідно з актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, відповідач повністю визнав станом на 27.09.2013 заявлену до стягнення суму боргу за спірний період.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за Договором у розмірі 11 658,41 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 219,31 грн та 3% річних у розмірі 197,01 грн.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства України суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені та 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить не застосовувати до військової частини сплату штрафних санкцій, оскільки відповідач є бюджетною організацією і несвоєчасно фінансується, що в свою чергу не дає змоги належним чином виконувати свої договірні зобов'язання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Санкції за прострочу виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України.

При цьому, частина перша статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статей 218 Господарського кодексу України та 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, відсутність у відповідача грошових коштів через несвоєчасне фінансування не є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій за порушення виконання взятого на себе зобов'язання, а тому суд відмовляє військовій частині А 1656 в заявленому клопотанні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 17) та 3% річних (а.с. 16), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 219,31 грн та 3% річних у розмірі 197,01 грн такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1720,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А 1656 (99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 8, ідентифікаційний код 08271023, р/р 35225011000103 в УДК в Гагарінському районі м. Севастополі, МФО 824509) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком"(01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код21560766) в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (95000, м. Сімферополь, вул. О. Невського, 2, ідентифікаційний код 22236588, р/р 260064839, КРД АО «Райфайзен Банк Аваль», МФО 324021) заборгованість за період з 01.07.20012 по 31.08.2013 у розмірі 12 074,73 грн (дванадцять тисяч сімдесят чотири грн 73 коп), з яких 11658,41 грн - заборгованість за договором, 219,31 грн - пеня, 197,01 грн - 3 % річних, а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство „Укртелеком",

(01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) - простим

2. Кримська філія Публічного акціонерного товариства „Укртелеком",

(95000, м. Сімферополь, вул. О. Невського, 2) - простим

3. Військова частина А 1656

(99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 8) - рекомендованим з повідомленням