Рішення № 35863498, 27.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5370/13 27.11.13

За позовом прокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 16390887,72 грн.,

зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект"

до 1. Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль",

2. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про відшкодування збитків, ціна позову 23864817,63 грн.

Колегія суддів: Паламар П.І. - головуючий,

Ковтун С.А.,

Сташків Р.Б.

Представники:

від прокуратури: Курбатова І.С.,

від позивачів: не з'явились,

від відповідача: Осіпчук В.Ю.

СУТЬ СПОРУ :

у березні 2013 року прокурор м. Кривого Рогу звернувся в суд з указаним позовом, вимоги за яким збільшив та уточнив заявою № 56-122-13 від 23 липня 2013 р.

Прокурор зазначав, що всупереч умов укладеного між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (позивач 2.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" (відповідач) договору про купівлю-продаж теплової енергії № 1292 від 30 грудня 2010 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом грудня 2011-березня 2013 років теплову енергію заборгувавши 14300034,25 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 2. суму боргу, три проценти річних з простроченої суми 184948,20 грн., на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України пеню 904902,90 грн. та штраф 1001002,37 грн., а також понесені по справі господарські витрати.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги в уточненому вигляді.

Представники позивачів у судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку. У попередніх судових засіданнях підтримали поданий прокурором позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на зупинення виконання свого обов'язку по оплаті поставленої теплової енергії у зв'язку з неналежним виконанням позивачем 2. своїх обов'язків за договором про спільну діяльність від 27 лютого 2007 р.

У травні 2013 року відповідач подав зустрічний позов про стягнення з позивача 2. на свою користь 23864817,63 грн. збитків.

Відповідач вказував, що відносини з постачання теплової енергії за спірним договором купівлі-продажу виникли з укладеного між ним та позивачем 2. договору про спільну діяльність від 27 лютого 2007 р., згідно з умовами якого вони зобов'язалися спільно діяти з метою виробництва електричної енергії на основі енергії пари шляхом встановлення на території позивача 2. джерела електричної енергії - енергогенеруючого обладнання, для отримання прибутку від продажу електричної енергії.

З метою забезпечення належної роботи енергогенеруючого обладнання, позивач був зобов'язаний протягом опалювального сезону (з 15 жовтня по 15 квітня) постачати теплову енергію в обсязі, необхідному для належної роботи електрогенеруючого обладнання, а саме 49715 Гкал на рік.

Посилаючись на те, що протягом 2011-2013 років позивачем 2. поставлено менший обсяг теплової енергії, ніж це передбачено для належної роботи цього обладнання, внаслідок чого йому заподіяно збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), відповідач просив стягнути з того на свою користь 23864817,63 грн. збитків, а також понесені ним по справі господарські витрати.

Прокурор та позивач 2. у відзиві на зустрічну позовну заяву, у судовому засіданні проти зустрічного позову заперечували, посилаючись на недоведеність факту порушення позивачем 2. умов договору про спільну діяльність та завдання у зв'язку з цим збитків відповідачу, неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором про спільну діяльність в частині погодження обсягів постачання теплової енергії за договором про купівлю-продаж теплової енергії, вказував на невиконання відповідачем обов'язків з ремонту електрогенеруючого обладнання та відшкодуванню витрат, пов'язаних з обслуговуванням цього обладнання.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень преамбули та ст. 5 Закону України "Про енергозбереження" енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів. Суб'єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються видобування, переробка, транспортування, виробництво, зберігання та використання всіх видів палива, теплової та електричної енергії, інших ресурсів природного чи штучного походження в частині використання паливно-енергетичних ресурсів.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про енергозбереження" основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є, зокрема, пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів; стимулювання раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів шляхом комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (когенерації).

Відносини, що виникають у сфері енергозбереження між власниками когенераційних установок і енергопостачальними організаціями, які здійснюють діяльність з передачі або постачання електричної енергії, незалежно від форми власності врегульовано Законом України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу".

Судом встановлено, що 27 лютого 2007 р. між позивачем 2. та відповідачем (далі разом - учасники спільної діяльності) за погодженням з Міністерством палива та енергетики України укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого учасники зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети - виробництва електричної енергії на основі енергії пари шляхом встановлення на території позивача 2. джерела електричної енергії - електрогенеруючого обладнання.

За умовами п.п. 1.3-1.5 договору в результаті спільної діяльності учасники планують отримати економічну вигоду, яка полягає у зменшенні витрат позивача 2. на зниження температури і тиску пари, що ним виробляється, створенні безпосередньо на території останнього джерела електричної енергії, отриманні позивачем 2. електричної енергії для власних потреб за тарифом, який є нижчим за роздрібний тариф суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює постачання за регульованим тарифом на території місцезнаходження позивача 2., та отримання учасниками прибутку від продажу електричної енергії.

Спільна мета учасників буде вважатися досягнутою після повного відшкодування учасникам їх витрат і збитків за цим договором та отримання економічної вигоди у розмірі, що додатково погоджується учасниками.

Спільна діяльність за цим договором здійснюється без об'єднання вкладів учасників.

Згодом мировою угодою від 16 березня 2009 р., затвердженою ухвалою господарського суду м. Києва від 20 березня 2009 р. у справі № 50/112, та додатковою угодою № 1 від 3 квітня 2008 р. учасники спільної діяльності змінили вищевказаний договір в частині умов про розподіл прибутку спільної діяльності та покриття витрат учасників, уточнили правовий статус виділеного для спільної діяльності майна.

Відповідно до умов п. 3.2 договору позивач 2. зобов'язався, зокрема, забезпечити можливість встановлення у своїй котельні № 1 електрогенеруюче обладнання та виконання робіт з його монтажу та налагоджування, забезпечити приєднання встановленого електрогенеруючого обладнання до своїх інженерних мереж та обладнання, забезпечити подачу до встановленого електрогенеруючого обладнання пари та інших ресурсів, необхідних для належної роботи цього обладнання.

Відповідач у свою чергу відповідно до п. 4.2 договору зобов'язався здійснити встановлення такого обладнання, виконати роботи з його монтажу та налагодження, здійснити виконання необхідних вишукувальних, проектних та будівельно-монтажних робіт, відшкодовувати позивачу 2. вартість ресурсів, що використовуються для виробництва електричної енергії на підставі розрахунку, який складається учасниками письмово та є невід'ємною частиною (додатком) до цього договору. Крім того, відповідно до цих умов та умов розділу 5 договору на відповідача було покладено обов'язок ведення спільних справ учасників за цим договором.

Строк дії договору про спільну діяльність відповідно до умов його розділу 9 встановлений з моменту його підписання до 31 грудня 2027 р., але в будь-якому випадку не раніше моменту повного виконання учасниками їх обов'язків та досягнення спільної мети учасників. Доказів припинення цього договору в установленому порядку суду не надано.

Також встановлено, що 30 грудня 2010 р. між учасника спільної діяльності у розвиток чинного договору про спільну діяльність від 27 лютого 2007 р. укладено договір № 1292 про купівлі-продаж теплової енергії, згідно з яким позивач 2. зобов'язався продавати відповідачу теплову енергію в потрібних тому обсягах, а останній - оплачувати одержану теплову енергію.

Постачання теплової енергії відповідно до умов п. 2.1. договору про купівлі-продаж теплової енергії передбачено здійснювати в обсягах згідно з додатком № 1 та заявками споживача-покупця відповідно до умов цього договору. Також передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється в опалювальному сезоні

Строк дії цього договору відповідно до умов його розділу 10 встановлений з моменту підписання до 30 квітня 2011 р.

Указані обставини підтверджуються поясненнями прокурора, представників сторін, наявними у справі копіями вищевказаних договорів, мирової угоди та додаткової угоди.

Таким чином, між позивачем 2. та відповідачем у справі виникли правовідносини з договору про спільну діяльність сфері енергозбереження щодо використання когенераційних установок. Відносини ж з постачання теплової енергії є частиною відносин, що виникли з договору про спільну діяльність.

Тому, для визначення прав і обов'язків сторін, пов'язаних з виконанням зобов'язань щодо приймання-передачі теплової енергії, її обсягів та оплати за неї потрібно виходити з положень договору про купівлю-продаж теплової енергії з урахуванням положень договору про спільну діяльність.

Виходячи з наведеного, теплова енергія, яка підлягає передачі між учасниками спільної діяльності є не лише одиницею товарної продукції за договором про купівлю-продаж, але й частиною вкладу позивача 2., направленого для досягнення учасниками спільної мети за договором про спільну діяльність - виробництво електричної енергії з метою її продажу та отримання прибутку.

Спірні відносини врегульовані гл. 77 ЦК України, Законами України "Про енергозбереження", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про теплопостачання".

Згідно вимог ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору про спільну діяльність відповідачем протягом 2007-2010 років на території котельні № 1 позивача 2. було встановлено кваліфіковану когенераційну установку - електрогенеруюче обладнання на базі парової турбіни з протитиском типу Р-12-35/5М та електрогенератора типу Т-12-2-УЗ електричною потужністю 12 МВт, яка становить разом з мережами та обладнанням позивача 2. складає єдиний технологічний комплекс.

Це підтверджується наявними у матеріалах справи сертифікатом відповідності № ДП000063 від 22 лютого 2010 р., виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, свідоцтвом про кваліфікацію когенераційної установки № 23 від 15 червня 2011 р., виданим Національним агентством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, листами Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України №№ 923-01/14/4-12 від 12 червня 2012 р., 1911-01/14/4-12 від 10 грудня 2012 р., Висновками та рекомендаціями технічного звіту теплових випробувань турбогенератора типу Р-12-35/5М КТЗ станції № 1 ДП "Криворізька теплоцентраль" в 2011 році, складеного Державним Донбаським підприємством з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДонОРГРЕС" НАК "Енергетична компанія України", поясненнями сторін.

4 листопада 2009 р. Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідачу видано ліцензію на комбіноване виробництво теплової та електричної енергії серії AB № 147998, що підтверджується наявною у справі копією цієї ліцензії.

Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, а згодом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №№ 1468 від 5 листопада 2010 р., 90 від 23 грудня 2011 р., 157 від 23 лютого 2012 р. відповідачу встановлені тариф на відпуск електричної енергії.

Відповідно до додатку № 1 до договору про купівлю-продаж теплової енергії учасники спільної діяльності погодили постачання теплової енергії в січні-квітні 2011 року в обсязі 18720 Гкал.

Доказів погодження певних обсягів постачання теплової енергії відповідно до встановленого договором про купівлю-продаж порядку в наступні після квітня 2011 року опалювальні періоди суду не надано.

Під час вирішення указаного питання суд виходить з того, що уклавши договір про спільну діяльність позивач 2. зобов'язався забезпечити подачу до встановленого електрогенеруючого обладнання пари та інших ресурсів, необхідних для належної роботи цього обладнання (п. 3.2.7 договору про спільну діяльність.)

Згідно з Висновками та рекомендаціями технічного звіту теплових випробувань турбогенератора типу Р-12-35/5М КТЗ станції № 1 ДП "Криворізька теплоцентраль" в 2011 році, складеного Державним Донбаським підприємством з пуску, налагоджування, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж "ДонОРГРЕС" НАК "Енергетична компанія України" (т. 3 а.с. 10-40), встановлена відповідачем турбіна може працювати з максимальним паровим навантаженням 119,00 т/год; питомі витрати тепла "брутто" при номінальній електричній потужності 12000 кВт (12 МВт) складають 953,48 ккал/кВт год.; повна витрата тепла на виробіток електроенергії, яка відповідає питомим витратам тепла "брутто", при електричній потужності 12000 кВт становить 11,409 Гкал/год.

Виходячи з наведеного, для забезпечення електричної потужності встановленого електрогенеруючого обладнання необхідною є передача теплової енергії в обсязі 49716 Гкал/рік.

З указаних витрат теплової енергії виходила Національна комісія регулювання електроенергетики України (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики) під час встановлення тарифу на відпуск електричної енергії відповідачем. Вказані обставини підтверджуються листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 5315/23/47-13 від 2 серпня 2013 р.

Позивачу 2. як іншому учаснику договору про спільну діяльність, який приймав участь у проектуванні та технічному переоснащенні належної йому котельні № 1 для встановлення електрогенеруючого обладнання вказані обставини були відомі. Доказів порушення його прав, визначених п. 3.1.2 договору про спільну діяльність, суду не надано.

Тому доводи відповідача про непогодження обсягів постачання відповідачу теплової енергії для виробництва електричної енергії є необгрунтованими.

Крім того, відповідно до умов п. 2.1.6 договору про спільну діяльність учасники зобов'язалися не зводити співробітництво лише до формального дотримання умов цього договору, а підтримувати ділові контакти і вживати всі необхідні заходи для забезпечення ефективності та розвитку їх комерційних зв'язків і досягнення спільної мети. Отже, за наявності сумнівів щодо кількості необхідної для передачі відповідачу теплової енергії, позивач 2. був зобов'язаний невідкладно вжити належні заходи для досягнення спільної мети.

Спірні відносини сторін виникли під час виконання зобов'язань з передачі та оплати теплової енергії за період січня 2011-квітня 2013 років.

Виходячи із встановлених судом обставин для забезпечення належної роботи електрогенеруючого обладнання позивач 2. був зобов'язаний передати відповідачу за цей період 128280 Гкал (49716 Гкал х 2 р. 3 міс. 15 дн.)

Поясненнями прокурора та сторін у справі, актами здачі-приймання послуг за цей період стверджується факт передачі позивачем 2. відповідачу протягом указаного періоду 70347 Гкал теплової енергії, тобто на 57933 Гкал менше від належного обсягу. Доказів передачі теплової енергії в більшому обсязі суду не надано.

Зазначені обставини свідчать про порушення позивачем 2. умов п. 3.2.7 договору про спільну діяльність.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу" власникам кваліфікованих когенераційних установок у встановленому законодавством України порядку нарівні з іншими суб'єктами підприємницької діяльності з виробництва та постачання електричної енергії надається право продажу всього обсягу або частини виробленої ними електричної енергії в Оптовий ринок електричної енергії України, місцевим енергопостачальним організаціям, до електричних мереж яких приєднані когенераційні установки, а також за договорами зі споживачами по всій території України незалежно від електричної потужності когенераційної установки за тарифами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Як встановлено судом, тариф на відпуск електричної енергії відповідачем були встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, а згодом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №№ 1468 від 5 листопада 2010 р., 90 від 23 грудня 2011 р., 157 від 23 лютого 2012 р.

Для реалізації спільної мети за договором про спільну діяльність 9 грудня 2010 р. відповідач уклав з ДП "Енергоринок" договір № 6515/02, яким передбачено продаж всієї виробленої на когенераційній установці електричної енергії указаному оператору оптового ринку електричної енергії за встановленими тарифами.

Виходячи зі здатності електрогенеруючого обладнання відповідача працювати на номінальній потужності 12 МВт воно здатне виробляти протягом опалювального сезону 52 млн. кВт год. електричної енергії на рік.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі щодобовими показаннями лічильника електричної енергії за березень 2011 року, коли позивач 2. фактично поставив обсяг теплової енергії, необхідний для належної роботи електрогенеруючого обладнання, актом про продаж електроенергії від 31 березня 2011 р., актом звірки показників розрахункових лічильників на межі між ВАТ "ЕК Дніпрообленерго" та відповідачем за березень 2011 року, актом про виробіток, відпуск в мережу електроенергії від 31 березня 2011 р.

Отже, за належного виконання позивачем 2. обов'язку щодо постачання протягом січня 2011-квітня 2013 років теплової енергії в обсязі, необхідному для належної роботи електрогенеруючого обладнання (128280 Гкал), відповідач за звичайних умов міг реалізувати весь обсяг виробленої електричної енергії ДП "Енергоринок" та отримати відповідний прибуток.

Доводи позивача 2. та прокурора про те, що за відсутності заявок відповідача, передбачених п. 2.1 договору про купівлю-продаж теплової енергії, він був вправі на свій розсуд вирішувати питання про обсяг теплової енергії, що подається на когенераційну установку суперечать вищевказаним умовам договору про спільну діяльність, тому є безпідставними.

Посилання на те, що зменшення обсягу постачання теплової енергії зумовлене технічним станом електрогенеруючого обладнання та невиконанням відповідачем обов'язку щодо несення поточних витрат, пов'язаних з оплатою експлуатаційного та технологічного обслуговування електрогенеруючого обладнання, доказами не підтверджені, суперечать наявним у справі доказам та умовам договору про спільну діяльність з урахуванням додаткової угоди № 1 від 3 квітня 2008 р., що визначають порядок фінансування витрат та забезпечення належної експлуатації обладнання.

Аналіз укладених між учасниками спільної діяльності договорів свідчить, що саме на позивача 2. було покладено обов'язок організовувати експлуатацію та цілодобове обслуговування електрогенеруючого обладнання, а також здійснювати облік і аналіз техніко-економічних показників роботи електрогенеруючого обладнання.

Це також вбачається з укладеного учасниками спільної діяльності Протоколу технічної взаємодії, згідно з яким обов'язок по організації експлуатації та здійсненню цілодобового обслуговування основного і допоміжного електрогенеруючого обладнання покладено на позивача 2. При цьому, позивач 2. взяв на себе обов'язок власними силами організовувати та здійснювати подачу теплової енергії до електрогенеруючого обладнання та виробництво електричної енергії в запланованих обсягах, а у разі виявлення недоліків у функціонуванні електрогенеруючого обладнання - негайно повідомляти відповідача про такі недоліки, а також про встановлені причини цих недоліків і вжиті заходи щодо їх усунення.

Доказів повідомлення протягом спірного періоду січня 2011-квітня 2013 років позивачем 2. відповідача про недоліки у функціонуванні електрогенеруючого обладнання не надано

Відповідно до умов п. 6.2 договору про спільну діяльність кожен з учасників зобов'язаний самостійно утримувати належне йому майно та самостійно нести витрати з утримання такого майна. Тому посилання на невиконання відповідачем обов'язку щодо ремонту задіяного в обслуговуванні когенераційної установки обладнання, яке належить позивачу 2., є безпідставними.

Витрати, пов'язані з виконанням будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, спрямованих на поліпшення майна позивача 2. були разовими витратами відповідача, що здійснювались на стадії встановлення електрогенеруючого обладнання.

Такі витрати були понесені відповідачем, що підтверджується Сертифікатом відповідності від 22 лютого 2010 р. № ДП000063, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, який засвідчив відповідність закінченого будівництвом об'єкта - технічне переоснащення котельні № 1 позивача 2.

У подальшому поточні витрати відповідача складаються з витрат, пов'язаних з проведенням ремонтних робіт належного саме йому електрогенеруючого обладнання.

Подані до справи протоколи, листи та акти стосуються рішень про проведення ремонтних робіт, заміни окремих частин обладнання, належного позивачу 2., витрати на які той і повинен нести.

Відповідно до вимог Законів України "Про теплопостачання", "Про електроенергетику", Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 929 від 7 серпня 1996 р., на Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд) покладено обов'язок здійснювати державний енергетичний нагляд за технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок і мереж, режимами споживання електричної та теплової енергії суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії.

Наявними у матеріалах справи актами здійснення заходів з державного енергетичного нагляду (контролю) № 01/01-0423 від 6 грудня 2010 p., № 01/01-04-0555 від 17 жовтня 2011 p., № 01/01-04-084 від 11 жовтня 2012 p., складених Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Дніпровському регіоні, стверджується відсутність у спірний період зауважень до технічного стану та експлуатації електроустановки відповідача.

Суду також не надано доказів, що зменшення постачання теплової енергії у спірний період зумовлене недостатністю тиску природного газу перед газорозподільними пунктами позивача 2. З поданих листів НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Криворіжгаз" також не вбачається, що після попередження про можливе обмеження та припинення газоспоживання позивача 2. такі обмеження або припинення фактично мали місце.

Посилання позивача 2. на п. 4.2.2 договору про спільну діяльність є також безпідставними, оскільки доказів заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію на час обмеження ним обсягу постачання у період січня 2011-грудня 2011 років не надано.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до умов п. 11.1 договору про спільну діяльність у випадку невиконання або неналежного виконання учасником-1 (позивач 2. у справі) його обов'язків за цим договором, що призводить до неможливості встановлення чи належної роботи електрогенеруючого обладнання відповідно до умов цього договору, учасник-1 зобов'язується відшкодувати учаснику-2 (відповідач у справі) всі його витрати і збитки за цим договором, які учасник-2 поніс або може понести в результаті такого невиконання або неналежного виконання.

Зазначені умови договору про спільну діяльність узгоджуються з вимогами ст. 15 Закону України "Про енергозбереження", згідно з якими економічні заходи для забезпечення енергозбереження ґрунтуються на принципі взаємної економічної відповідальності і передбачають, зокрема, компенсаційні виплати та відшкодування збитків споживачам паливно-енергетичних ресурсів у разі невиконання договірних умов паливо- та енергопостачальними установами.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Наявними у справі актами про продаж ДП "Енергоринок" електроенергії, виробленої ТОВ "СП "Стан-Комплект" за січень 2011-квітень 2013 років, поданим відповідачем розрахунком виробництва електричної енергії когенераційною установкою стверджується факт виробництва протягом указаного періоду відповідачем і продажу ДП "Енергоринок" електричної енергії в обсязі 74635290 кВт год. замість 134176000 кВт год., які він міг виробити за умови належного виконання позивачем 2. умов договору про спільну діяльність та купівлю-продаж теплової енергії.

Зібрані у справі докази свідчать про протиправність поведінки позивача 2., пов'язаної з обмеженням обсягу постачання відповідачу теплової енергії, наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неналежним виконанням позивачем 2. своїх обов'язків з постачання теплової енергії та завданими відповідачу втратами у вигляді неодержаного ним прибутку (втраченої вигоди), який відповідач одержав би у разі належного виконання зобов'язання з боку позивача 2., та на які відповідач правомірно розраховував як учасник спільної діяльності. Доказів відсутності вини позивача 2. у неналежному виконанні обов'язків учасника спільної діяльності за спірним договором суду не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів для належного виконання договору про спільну діяльність та отримання доходів від виробництва та продажу електричної енергії. При цьому, враховуючи що електрогенеруюче обладнання відповідача, встановлене в котельні № 1, приєднано до мереж та обладнання позивача 2. та складає з ними єдиний технологічний комплекс, єдиним можливим постачальником теплової енергії для виробництва відповідачем електричної енергії міг бути лише позивач 2. За цих обставин відповідач був позбавлений можливості змінити постачальника теплової енергії для своєї когенераційної установки.

Як пояснив відповідач, подавши до позовної заяви відповідний розрахунок, внаслідок передачі позивачем 2. меншого обсягу теплової енергії, ніж передбачено договором, йому за період 1 січня 2011-15 квітня 2013 років заподіяні збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 23864817,63 грн.

З метою вирішення питання документального підтвердження розміру неодержаного прибутку (втраченої вигоди) по справі було призначено судову економічну експертизу.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 375/24 від 29 жовтня 2013 р., проведеної судовим експертом Машиніченком О.А., розмір неодержаного прибутку (втраченої вигоди) за період 1 січня 2011-15 квітня 2013 років, на який відповідач мав розраховувати у разі належного виконання зобов'язання позивачем 2. спірного договору про спільну діяльність підтверджується на суму 22648187,70 грн.

Указаний висновок судової експертизи містить докладний опис проведеного дослідження, застосовану експертом методику, обґрунтовані та чіткі висновки з поставлених запитань, узгоджується з іншими наявними у справі документами, тому суд приймає його як належний доказ у справі.

За таких обставин розрахунок заподіяних збитків, поданий відповідачем, суд оцінює критично та не приймає як належний доказ.

Доводи позивача 2., пов'язані з незгодою з висновком судової експертизи, суперечать вимогам чинного законодавства, у т.ч. що регулює діяльність у сфері судової експертизи, не узгоджуються із зібраними у справі доказами, тому є необгрунтованими.

За таких обставин з позивача 2. на користь відповідача відповідно до вимог ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України підлягає стягненню 22648187,70 грн. збитків.

Зустрічний позов в іншій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи недоведеність факту порушення прав відповідача з боку позивача 1. у зустрічному позові до останнього слід також відмовити.

Також встановлено, що протягом грудня 2011-березня 2013 років. позивач 2. поставив відповідачу 40661 Гкал теплової енергії вартістю 34351388,66 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття послуг між учасниками спільної діяльності, поясненнями прокурора та сторін у справі.

Тими ж доказами підтверджується факт оплати відповідача за одержану теплову енергію у розмірі 20051354,41 грн.

Доказів оплати теплової енергії у більшому розмірі суду не надано.

Відповідно до умов договору про купівлю-продаж сторони погодили попередню оплату за передану теплову енергію. Строк оплати теплової енергії, поставленої без попередньої оплати встановлений не був.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Виходячи з наведеного суд вважає, що внаслідок невиконання позивачем 2. свого обов'язку з постачання теплової енергії у повному обсязі відповідач був вправі зупинити виконання свого обов'язку з оплати теплової енергії, вартість якої не перевищила розмір заподіяних йому збитків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи, що порушене позивачем 2. право відповідача на одержання належного обсягу теплової енергії захищене шляхом частково задоволення зустрічного позову, то позов про стягнення оплати за фактично передану між учасниками договору про спільну діяльність теплову енергію відповідно до вимог ч. 4 ст. 538, ст. 622 ЦК України підлягає задоволенню.

За таких обставин з відповідача на користь позивача 2. підлягає стягненню 14300034,26 грн. боргу (34351388,66 грн. - 20051354,41 грн.)

Згідно вимог ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Тому у позові прокурора про стягнення 184948,20 грн. трьох процентів річних з простроченої суми слід відмовити з цих підстав.

За змістом ч. 2 ст. 231 ГК України передбачені нею штрафні санкції застосовуються за порушення негрошового зобов'язання. Спірне зобов'язання відповідача таким не є.

Тому у позові про стягнення 904902,90 грн. пені та 1001002,37 грн. штрафу слід відмовити з цих підстав.

Оскільки позов та зустрічний позов задоволено частково, судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача у доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, а також з позивача 2. пропорційно розміру задоволених вимог за зустрічним позовом з урахуванням того, що відповідач не заявив про відшкодування йому витрат на проведення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов прокурора м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 10-А, код 22916099) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) 14300034,25 грн. боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 10-А, код 22916099) у доход державного бюджету України (одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу 22030001) 60041,19 грн. судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Стан-комплект" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 10-А, код 22916099) 22648187,70 грн. збитків, 65311,55 грн. витрат по оплаті судового збору.

У зустрічному позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Колегія суддів : П.І.Паламар - головуючий

С.А.Ковтун

Р.Б.Сташків