Рішення № 35863458, 28.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18907/13 28.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення заборгованості за спожиту електричну енергію 111 372,03 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:Мартова П.В. (дов. №4685-ню від 15.10.2013 року) Западня В.В. (дов. №БМЕУ-1-6/2069/1 від 27.11.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28 листопада 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 111 372,03 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року порушено провадження у справі №910/18907/13, розгляд справи призначено до розгляду на 25.10.2013 року.

24.10.2013 року представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого ДТГО "Південно-Західна залізниця" проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення посилаючись на те, що залізниця не є споживачем електричної енергії за Договором №263 від 16.05.2000 року, оскільки всі будинки, які були зазначені у Договорі в 2001 році були передані в комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2013 року у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів, розгляд справи було відкладено до 14.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2013 року у зв'язку із неявкою представника позивача та необхідністю подання додаткових доказів розгляд справи відкладено до 28.11.2013 року.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 28.11.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача в судовому засіданні 28.11.2013 року заперечили проти позовних вимог та просили залишити їх без задоволення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кивенерго" (енергопостачальна організація) та Житловою ремонтно - експлуатаційною дільницею № 7 Дарницької дистанції цивільних споруд Південно - Західної залізниці (споживач) було укладено Договір на користування електричною енергією №263, о/р 8309263 (надалі по тексту - Договір), відповідно до якого енергопостачальна компанія зобов'язалася постачати електричну енергію у відповідності до Договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови Договору (п. 1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу у визначених у переліку межах (кВт) (приєднаної) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними йому Договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності.

В свою чергу споживач зобов'язується оплачувати використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період , згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами Договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 1 Додатку 13 а до Договору, відповідач щомісячно зобов'язується направляти представника до відповідного підрозділу позивача для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних документів для оплати електроенергії в наступному періоді.

Згідно пункту 2 Додатку 13 а до Договору, відповідач здійснює оплату платіжних документів самостійно в 3 - денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договором, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.12.2012 року по 01.06.2013 року, виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 111 372,03 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" не є безпосереднім споживачем комунальних послуг, а такими споживачами є мешканці будинку - власники квартир, а всі квартири які зазначені у Договорі були передані у комунальну власність територіальної громади.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором на користування електричною енергією №263, о/р 8309263 від 16.05.2000 року та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" не є безпосереднім споживачем комунальних послуг, а тому у нього відсутній обов'язок оплати за спірним Договором, оскільки, згідно з умовами Договору обов'язок щодо оплати за надану теплову енергію покладено саме на відповідача.

Окрім того, у Договорі відповідач зазначив у Переліку об'єктів електропостачання бойлерні, які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15.

Згідно з пунктів 1.1., 1.2., 1.5. Розпорядження Київської міської державної адміністрації №2180 від 15.10.2011 року "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання №1 на виконання рішення Київської міської ради від 30.11.2000 року №106/1083 "Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та інженерних мереж" та враховуючи звернення начальника Південно - Західної залізниці від 05.04.2001 року № 119-Н5-537 Головне управління з питань майна Київської державної адміністрації зобовязано забезпечити прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передачу до комунальної власності територіальної громади Дарницького району у місті Києві відомчого житлового фонду згідно з Додатком №1, Додатком № 2 та Додатком № 3, Додатком № 4.

Відповідно до Додатку № 3 відповідач фактично мав передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва та в управління позивача бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15.

09.11.2011 року позивач телеграмою запросив Комунальне підприємство "Господар» Дарницького району м. Києва, яким прийнято на баланс будинки за вище вказаними адресами, для проведення перевірки технічного стану вузлів обліку електричної енергії належних КП "Господар" бойлерних та просив останнього направити свого представника для підписання акту обстеження.

У відповідь на лист позивача Комунальне підприємство "Господар" повідомило, що згідно гарантійних зобов'язань, бойлерні за адресами: м. Київ, вул. Харківське шосе, 21/6; м. Київ, вул. Російська, 42/15 залишились на обслуговуванні попереднього балансоутримувача, а саме у Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1 Південно - Західної залізниці.

Станом на день розгляду даної справи у суду відсутні докази передачі відповідачем бойлерної за адресою: м. Київ, вул. Російська, 42/15, на користь третіх осіб.

Згідно з умовами Договору (пункт 4.1.) споживач зобов'язаний оплачувати використану електричну енергію. В порушення умов Додатку 13 а до Договору відповідачем не надавались звіти про використану (спожиту) електричну енергію по зазначеним бойлерним.

За результатами складання актів контрольного огляду розрахункових засобів обліку, електроенергії споживача, встановлених у бойлерній, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Російська, 42/15, визначено обсяг спожитої електроенергії (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно з розрахунком нарахувань товарної продукції по теплопункту за адресою вул. Російська, 42/15 вартість спожитої згідно договору на користування електроенергією від 16.05.2000 р. № 263 (о/р 3309263) електричної енергії за період з 01.12.2012 року по 01.06.2013 року складає 111 372,03 грн.

06.09.2013 року згідно фіскального чеку поштового відділення зв'язку, позивач рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача вимогу № 93/21/7216 від 05.09.2013 року про сплату коштів за Договором з долученням рахунків на оплату за спірний період на суму 111 372,03 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив вказану у вимозі суму коштів за спожиту електроенергію.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 13 Договору передбачено, що Договір укладається на термін до 31.12.2000 року, набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем та відповідачем жодна із сторін Договору не заявляла про припинення його дії.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в частині стягнення 111 372,03 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" 111 372,03 грн. заборгованості за договором від 16.05.2000 року на користування електричною енергією №263, о/р 8309263 та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 20501 від 13.08.2013 року позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 3 732,49 грн., в той час, як повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 227,44 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України також 1 505,05 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код: 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 111 372 (сто одинадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 44 коп.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305) з Державного бюджету України 1 505 (одну тисячу п'ятсот п'ять) грн. 05 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 20501 від 13.08.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 03.12.2013 року

Суддя С.В. Стасюк