Рішення № 35862087, 04.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20509/13 04.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма»доПублічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061»простягнення 55 041,35 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Галай О.О.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Весма») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (надалі - ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061») про стягнення 55 041,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу не оплатив поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 54 230,13 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 811,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.12.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалами суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, до канцелярії суду подав клопотання, яким просив суд зобов'язати відповідача направити на його адресу копію позовної заяви з додатками.

Вказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

По-перше, пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви та додатків до неї було надано опис вкладення у цінний лист від 18.10.2013 р., який містить відбиток поштового штемпеля з датою відправлення та підпис працівника поштового зв'язку, який перевірив відповідність вкладення тим документам, які надсилались відповідачу.

Вказане поштове відправлення було направлене на адресу відповідача у справі: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 24. При цьому, місцезнаходження відповідача за вказаною адресою підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17697305 від 03.12.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Відповідно до п. 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Пунктом 61 вищезазначених Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином суд приходить до висновку, що згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України опис вкладення в цінний лист із відтиском штампу поштового відділення від 18.11.2013 є належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2013 р. у справі № 904/1217/13-г.

По-друге, ухвала господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. про порушення провадження у справі отримана Публічним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» 07.11.2013 р., що підтверджується підписом його представника в повідомленні про вручення поштового відправлення №25473128.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що навіть у випадку неотримання відповідачем копії позовної заяви та доданих до неї документів, він не позбавлений був можливості протягом 26 днів (з моменту отримання ухвали та до моменту проведення судового засідання) направити свого представника на ознайомлення з матеріалами справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 09.01.2013 р. по 14.02.2013 р. ТОВ «Торговий дім «Весма» поставило, а ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» прийняло товар на загальну суму 54 230,13 грн., що підтверджується видатковими накладними №341 від 09.01.2013 р., №1017 від 16.01.2013 р., №1826 від 25.01.2013 р. та №3472 від 14.02.2013 р.

Видаткові накладні №341 від 09.01.2013 р., №1017 від 16.01.2013 р., №1826 від 25.01.2013 р. та №3472 від 14.02.2013 р. містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представників позивача та відповідача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі - продажу (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 54 230,13 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 54 230,13 грн., що підтверджується видатковими накладними №341 від 09.01.2013 р., №1017 від 16.01.2013 р., №1826 від 25.01.2013 р. та №3472 від 14.02.2013 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором (видатковими накладними) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 54 230,13 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 54 230,13 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Весма» про стягнення з ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» заборгованості у розмірі 54 230,13 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 811,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 10.01.2013 р. по 14.08.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 811,22 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» на користь ТОВ «Торговий дім «Весма» заборгованості у розмірі 54 230,13 грн. та 3% річних у розмірі 811,22 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 24; ідентифікаційний код 05440979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п №43; ідентифікаційний код 32250025) заборгованість у розмірі 54 230 (п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 811 (вісімсот одинадцять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий