Ухвала суду № 35861277, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

про скасування рішення третейського суду

Справа № 910/14957/13 05.12.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі Зелінському К.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали

за заявоюКомунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської радипроскасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" провизнання права власності за участю прокуратури м. Києва третьої особи Іллічівської міської ради Одеської області

за участю представників:

від заявника : не з'явився від стягувача: від боржника: від третьої особи: прокурора не з'явився не з'явився не з'явився Жовтун Н.Б. - посвідчення № 019901 від 21.08.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради (далі - КП МУЖГ Іллічівської міської ради) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006, яким за Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" - ПАТ "Одесагаз") визнано право власності на наземний, підземний та повітряний газопроводи середнього та високого тиску, а саме - ШРП-34, ШРП-35, ШРП-36, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, з газовими мережами (далі - об'єкти права власності).

В обґрунтування своєї заяви КП МУЖГ Іллічівської міської ради зазначає, що, звернувшись у червні 2013 року до органів БТІ за інвентаризацією вказаних об'єктів, що належать до комунальної власності, випадково дізналося про існування вищевказаного рішення у третейській справі № ПВ-04-20/2006, яким було визнано право власності на ці ж об'єкти, але за ПАТ "Одесагаз", та останнє вже оформило на них реєстрацію з правовстановлюючими документами.

Оскільки вказане рішення третейського суду було прийняте без залучення заявника до розгляду третейської справи і цим рішенням вирішені його права та обов'язки, а саме - порушено право власності органу місцевого самоврядування - територіальної громади с. Бурлача Балка, КП МУЖГ Іллічівської міської ради просить суд скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 на підставі ст. 122-5 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. заявнику відновлено строк на оскарження рішення третейського суду та вказану заяву прийнято до розгляду. Судом визнано обов'язковою явку у судове засідання представників сторін третейської справи, які були зобов'язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду поданої заяви. Крім того, з Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" витребувано третейську справу № ПВ-04-20/2006 за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання права власності

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. за клопотанням заявника до участі у справі залучена третя особа, що не заявляє самостійних вимог, - Іллічівська міська рада Одеської області.

28.11.2013 року до розгляду у справу вступив прокурор м. Києва.

У судове засідання, призначене на 05.12.2013 р., заявник КП МУЖГ Іллічівської міської ради не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, у минулих судових засіданнях заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача у третейській справі - Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз") на неодноразові виклики до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду про надання витребуваних судом доказів не виконав. Позиція позивача з приводу поданої заяви суду не відома.

Представник відповідача у третейській справі - Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк") до суду 05.12.2013 р. також не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надав, причин неявки суду не повідомив. У минулих судових засіданнях зазначив, що обставини розгляду третейським судом справи № ПВ-04-20/2006 йому не відомі, так само, як і невідомі підстави виникнення будь-яких господарських чи цивільних правовідносин між ПАТ "Одесагаз" і ПАТ АК "Укргазбанк", також відповідачу невідомо чи був у нього спір з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" з приводу права власності на газопроводи, про які вказано в оскаржуваному рішенні третейського суду. Проти задоволення заяви про скасування рішення третейського суду не заперечував.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, - Іллічівська міська рада Одеської області у судове засідання, призначене на 05.12.2013 р., не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив. У минулих судових засіданнях зазначив, що рішенням Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 порушені інтереси також й Іллічівської міської ради, оскільки майно на час розгляду третейської справи, та й на теперішній час належить Іллічівській територіальній громаді на праві власності. Вважав, що заява про оскарження рішення третейського суду підлягає задоволенню.

Присутній у судовому засіданні 05.12.2013 р. прокурор зазначив, що рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 підлягає скасуванню, оскільки судом не встановлено будь-яких договірних відносин між сторонами у третейській справі, зокрема, й третейської угоди між ними щодо розгляду якихось спорів.

Постійно діючий третейський суд при юридичній корпорації "Принцип" справу № ПВ-04-20/2006 на вимогу господарського суду м. Києва не надав.

Вивчивши подану заяву, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.04.2006 р. рішенням Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 задоволено позовні вимоги ПАТ "Одесагаз" до ПАТ АК "Укргазбанк" та визнано за позивачем право власності на ШРП-34, ШРП-35, ШРП-36 (шафи газорозподільних пунктів), що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка з газовими мережами:

газопроводом високого тиску, що проходить від врізки в магістральний газопровід в районі перехрестя вул. Паромної/ траса на Одесу в районі межі домоволодіння по вул. Центральній, 198, що перетинає вул. Паромну, йде вздовж вул. Паромної через територію паромного комплексу до території "Паливного терміналу" по вул. Інститутській, 43-Т; починається в районі перехрестя вул. Паромної / траса на ІМРП, що йде вздовж траси на ІМРП до вул. Степної, перетинає трасу на ІМРП, проходить вздовж межі ТОВ "Золоте Руно" по вул. Приморській, 3, до трамвайних шляхів; починається в районі трамвайних шляхів (в районі магазина-бара по вул. Приморській, 1-А), перетинає трасу на Одесу, проходить вздовж дороги на ТОВ "Аквавіт", йде до території ІМРП; починається в районі трамвайних шляхів (в районі магазина-бара по вул. Приморській, 1-А), перетинає трасу на Одесу, йде вздовж вул. Чорноморської дороги до ШРП-36 на території суспільної організації об'єднання "Посейдон"; йде від врізки в магістральний газопровід, що йде до ШРП-34 в районі межі домоволодіння по вул. Центральній, 198, до ШРП-35 в районі межі домоволодіння по вул. Степній, 1, загальною довжиною 7 181, 7 м;

газопроводом середнього тиску, що починається від ШРП-34 в районі межі домоволодіння по вул. Центральній, 198, йде по вул. Центральній в районі домоволодіння по парній стороні вул. Центральної, 198 до домоволодіння по вул. Центральній, 218-А, йде по непарній стороні вул. Центральної - від домоволодіння по вул. Центральній, 199, до домоволодіння по вул. Центральній; йде від ШРП-35, в районі межі домоволодіння по вул. Степній, 1, йде по парній стороні вул. Центральної- від домоволодіння по вул. Центральній, 192, до домоволодіння по вул. Центральній, 108-А, по непарній стороні -- від домоволодіння по вул. Центральній, 123, до домоволодіння по вул. Центральній, 101, йде по парній стороні вул. Центральної - від домоволодіння по вул. Центральній, 2, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Шевченко, 1, йде по вул. Шевченко - від межі домоволодіння по вул. Шевченко, 1, до домоволодіння по вул. Шевченко, 6, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Садовій, 1, йде по вул. Садовій - від межі домоволодіння по вул. Садовій, 1 до домоволодіння по вул. Садовій, 14, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Виноградній, 5, йде по вул. Виноградній - від межі домоволодіння по вул. Виноградній, 5 до домоволодіння по вул. Виноградній, 28-Б, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Кірова, 2, йде по вул. Кірова - від межі домоволодіння по вул. Кірова, 2 до домоволодіння по вул. Кірова, 44, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Інститутській, 2, йде по вул. Інститутській - від межі домоволодіння по вул. Інститутській, 2 до домоволодіння по вул. Інститутській, 44, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Центральній, 80, йде по вул. Шкільній - від межі домоволодіння по вул. Центральній,80 до домоволодіння по вул. Шкільній, 33, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Шкільній, 5-А, йде по вул. Приморській - від межі домоволодіння по вул. Шкільній, 5-А до домоволодіння по вул. Приморській, 42, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі межі домоволодіння по вул. Приморській, 42, йде по пров. Приморському - від межі домоволодіння по пров. Приморському, 1 до домоволодіння по пров. Приморському, 17, з підвідними газопроводами до будівель; йде від ШРП-35, в районі межі домоволодіння по вул. Степній, 1, йде по непарній стороні вул. Степної - від домоволодіння по вул. Степній, 1, домоволодіння по вул. Степній, 11, по парній стороні вул. Степної - від домоволодіння по вул. Степній, 12, до домоволодіння по вул. Степній, 15, по непарній стороні вул. Степної - від домоволодіння по вул. Степній, 15 до домоволодіння по вул. Степній, 24, з підвідними газопроводами до будівель; починається в районі перехрестя пров. Степного і траси на ІМРП, йде від пров. Степного до домоволодіння по вул. Степній, 42, з підвідними газопроводами до будівель, загальною довжиною 10 782, 2 м.

Також третейський суд зазначив, що вказане рішення підлягає пред'явленню до Бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності за Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" на вказані об'єкти нерухомого майна шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Як встановлено в судовому засіданні, виконавчі документи (судові накази) на виконання оскаржуваного рішення третейського суду державними судами (судами загальної юрисдикції) не видавались, що підтверджується поясненнями заявника, третьої особи у справі, та частково відповідями Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" та господарського суду Одеської області.

Заявник зазначає, що розглядаючи справу № ПВ-04-20/2006, третейський суд не залучив його до цього розгляду, однак вирішив питання про його права та обов'язки.

Згідно зі ст. 122-4 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

При цьому господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 122-5 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у випадках, якщо:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до частини 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

За змістом ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

З огляду на викладені норми закону вбачається, що необхідною передумовою укладення третейської угоди є існування на момент її укладення відповідного спору між сторонами, з метою передачі якого на розгляд третейського суду й укладається відповідна угода.

Отже, у випадку укладення угоди про передачу спору на вирішення третейського суду за відсутності реального існування такого спору на момент її укладення, така угода не відповідає наведеним положенням законодавства України, а тому не породжує наслідків у вигляді можливості розгляду спору в третейському суді.

Такою є позиція Верховного Суду України у справах № 6-20669св07 (ухвала від 09.12.2009 р.) та № 6-17457св10 (ухвала від 02.02.2011 р., яка є обов'язковими для застосування судами загальної юрисдикції.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та слідує з пояснень учасників процесу, відносин між позивачем та відповідачем третейської справи не існувало, відповідно й спорів між ними не виникло.

Щодо посилання третейського суду в його рішенні від 12.04.2006 р. на третейську угоду між сторонами від 01.03.2006 р., укладену між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" та ОФ ВАТ АБ "Укргазбанк", господарський суд зазначає, що вказівка на таку угоду не підтверджена матеріалами третейської справи та її наявність спростовується поясненнями учасників процесу.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що реального спору, який був предметом розгляду у третейській справі № ПВ-04-20/2006, не існувало, так само як і не існувало третейської угоди, а тому відсутні й наслідки у вигляді розгляду вказаної справи в третейському суді.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третейським судом здійснено розгляд спору, не передбаченому третейською угодою (п. 2, ч. 2 ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України),

Далі, як вбачається з поданої заяви про оскарження третейського рішення та наданих до неї матеріалів, Комунальне підприємство «Міське управління житлово-комунального господарства» (що утворилось внаслідок реорганізації Управління комунального господарства та екології) створене Іллічівською міською радою Одеської області, та йому на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» були делеговані повноваження щодо управління майном громади села Бурлача Балка, зокрема, рішеннями Іллічівської міської ради на баланс КП МУЖГ передавався об'єкт незавершеного будівництва газопроводу в с. Бурлача Балка вартістю 2 837 430,03 грн. При цьому КП МУЖГ Іллічівської міської ради виступало як замовник та розпорядник будівництва газопроводу високого тиску до с. Бурлача Балка.

В матеріалах справи міститься запит заявника до КП «БТІ» Іллічівської міської ради від 20.06.2013 р. про проведення інвентаризації об'єкту незавершеного будівництва газопроводу, у відповідь на що КП МУЖГ 25.06.2013 р. отримало відповідь про те, що в 2007 році ВАТ «Одесагаз» вже була проведена інвентаризація зазначених газових мереж з оформленням правовстановлюючих документів.

Отже, фактично відповідачем у третейській справі № ПВ-04-20/2006 мало бути КП МУЖГ Іллічівської міської ради.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд вважає необхідним зазначити, що для вирішення вищевказаної справи третейським судом було штучно залучено в якості сторони третейської справи - відповідача ВАТ АК "Укргазбанк", який по суті не є відповідачем, але, як вбачається з рішення третейського суду, заперечував проти позовної заяви ВАТ "Одесагаз".

Натомість, особи, які по суті спору мали виступати належними відповідачами, - КП МУЖГ Іллічівської міської ради, Іллічівська міська рада Одеської області до розгляду справи не залучалися, однак третейський суд у своєму рішенні вирішив питання про їх права та обов'язки, зокрема, і право власності.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими твердження заявника, що рішення у справі № ПВ-04-20/2006 від 12.04.2006 р. було прийнято з порушенням закону, що має своїм наслідком скасування такого рішення на підставі п. 5 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України.

Про зазначені зловживання третейськими судами, а також про наслідки таких зловживань вказується також Верховним Судом України в Узагальненні «Про практику застосування судами Закону України «Про третейські суди» від 11.02.2009 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) особи, що не брали участі у справі, права на оскарження рішення третейського суду не мають.

Виходячи із вказаної редакції Закону, заявник не мав права оскаржити рішення третейського суду у справі № ПВ-04-20/2006, оскільки не був залучений до участі у її розгляді.

Разом з тим, згідно з Конституцією України права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері господарських та цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України «Про третейські суди» випадках і порядку) та судовий захист.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Ураховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12 ГПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист її прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Звідси, хоча заявник не був стороною у третейській справі № ПВ-04-20/2006 за позовом ПАТ "Одесагаз" до ПАТ АК "Укргазбанк" про визнання права власності, але він має право на оскарження рішення третейського суду від 12.04.2006 р., оскільки ним порушуються його права.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України в аналогічних справах.

Також господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 51 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) рішення третейського суду може бути скасовано у випадках, якщо:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону.

Однак, вирішуючи заяву КП МУЖГ Іллічівської міської ради про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р., господарський суд приймає до уваги, що спірні відносини щодо оскарження зазначеного рішення виникли після того, як заявник дізнався про його наявність (у 2013 р.), у зв'язку з чим застосуванню підлягають норми Закону України "Про третейські суди" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між заявником та іншими учасниками третейського розгляду.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції на час спірних правовідносин) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Як вбачається з матеріалів, наявних у справі, третейським судом при прийнятті рішення від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 було вирішено питання:

- про право власності на нерухоме майно;

- фактично однією із сторін є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень - КП МУЖГ Іллічівської міської ради, Іллічівська міська рада Одеської області;

- виконання рішення потребує вчинення відповідних дій органами місцевого самоврядування під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень - Бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню ще й тому, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону (п.1 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України)

На підставі викладеного, враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що заява КП МУЖГ Іллічівської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006 - скасуванню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у третейській справі

Згідно з п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподілу підлягають також суми судового збору, сплачені із заяв про скасування рішення третейського суду та про примусове виконання рішення третейського суду. Такий розподіл засновується на загальних засадах статті 49 ГПК; зокрема, в разі відмови в задоволенні відповідної заяви судовий збір покладається на заявника, а в разі скасування рішення третейського суду або видачі згаданого виконавчого документа - на іншу сторону третейського спору.

Керуючись ст. ст. 49, 86, 122-4 - 122-6 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у справі № ПВ-04-20/2006.

Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 12.04.2006 р. у третейській справі № ПВ-04-20/2006 2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65000, м. Одеса, вул. Одарія, 1, ідентифікаційний код 03351208) на користь Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради (68000, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, ідентифікаційний код 03363789) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя К.І. Головіна