Ухвала суду № 35860896, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

про залишення заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами без задоволення

05 грудня 2013 р. Справа №2а-10379/09/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод"

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим

за участю прокуратури АР Крим

про скасування постанови,

за участю представників:

позивача - Ісікова Тетяна Гаврилівна, паспорт серії :НОМЕР_1;

відповідача (заявника) - Бабаян Артем Юрійович, посвідчення серії НОМЕР_2; ОСОБА_3, посвідчення НОМЕР_3;

прокуратури АР Крим - Аметова Ельвіра Ленемарівна, посвідчення №009379,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011, позовні вимоги задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим від 03.03.2009: №№ 0000412301/0, №0000422301/0; від 10.04.2009: №№ 0000412301/1, 0000422301/1; від 23.06.2009: №№0000412301/2, №0001282301/2; від 28.08.2009 №0001282301/3.

22.04.2011 (згідно відбитку поштового штемпелю на конверті) ДПІ у м. Керчі АР Крим звернулась із заявою про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами, посилаючись як на такі обставини на: порушення кримінальної справи відносно головного бухгалтера ТОВ "Керченський стрілочний завод" ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 частиною 3 Кримінального кодексу України; висновок почеркознавчої експертизи від 03.01.2011 № 3433, проведеної в кримінальній справі № 10908160005, відповідно до якого підписи від імені громадянки ОСОБА_6, яка вказана директором ТОВ "Центропром комплекс" на документах, складених на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Керченський стрілочний завод", виконані іншою особою; постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 у кримінальній справі № 1-598/10, якою громадянку ОСОБА_6 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та звільнено від кримінальної відповідальності по амністії; свідчення громадянина ОСОБА_7 при розслідуванні кримінальної справи № 1-598/10, в про створення ТОВ "Центропром комплекс" для ухилення від сплати податків, оформлення від імені цього товариства фіктивних документів щодо здійснення господарських операцій з поставки товарів (послуг) з метою протиправного отримання коштів з державного бюджету у вигляді відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, заяву залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2013 р. касаційна скарга Керченської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим була задоволена, скасовано ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративному суду від 18.10.2011 та ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.07.2011 р., та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматичного розподілу справа була передана на розгляд судді Дудіну С. О. та ухвалою від 21.10.2013 р. прийнята до провадження.

У судовому засіданні представники заявника та прокуратури АР Крим підтримали подану заяву та просили суд її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення поданої Керченською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим заяви з наступних підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Отже, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких умов: їх існування на час розгляду справи, а також те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що при первісному розгляді справи висновок судів про правомірність віднесення позивачем витрат, сплачених у вартості отриманих від ТОВ "Центропром комплекс" товарів, та сум ПДВ у їх ціні до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів вмотивований підтвердженням реальності цих операцій документами первинного обліку та недоведеності в судовому процесі податковим органом зворотного.

При цьому, фактичною підставою для звернення Керченської ОДПІ із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2010 за нововиявленими обставинами стали обставини, встановлені у кримінальних справах, порушених відносно головного бухгалтера ТОВ "Керченський стрілочний завод" - ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 КК України, та відносно ОСОБА_6 (директор ТОВ "Центропром комплекс") за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 КК України.

Так, ОДПІ посилається на встановлені під час досудового слідства у кримінальній справі № 10908160005, порушеної відносно ОСОБА_5, обставини непричетності ОСОБА_6, яка вказана як директор ТОВ "Центропром комплекс" в документах бухгалтерського та податкового обліку, до господарської діяльності цього товариства, що підтверджується доданими до матеріалів справи протоколами допиту ОСОБА_6 від 22.10.2009, 11.12.2009 та від 15.06.2010; висновком почеркознавчої експертизи від 03.01.2011 № 3433, згідно з яким на документах, складених на підтвердження виконання договорів поставки від 01.11.2007 № 2398 та № 2393, укладених між ТОВ "Центропром комплекс" та ТОВ "Керченський стрілочний завод", здійснені іншою особою, а не ОСОБА_6; та постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 по кримінальній справі № 1-598/10, якою ОСОБА_6 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), та звільнено від кримінальної відповідальності по амністії. Крім того, ОДПІ посилається також на свідчення ОСОБА_7, які надані ним у межах кримінальної справи № 1-598/10, в яких він вказує про використання ним, за домовленістю з ОСОБА_6 та в обмін на грошову винагороду, ТОВ "Центропром комплекс" для вчинення дій, спрямованих на ухилення від сплати податків.

При цьому, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.09.2013 р. у цій справі зазначено, що протоколи допиту, висновки експертиз самі по собі не відповідають ознакам нововиявлених обставин у розумінні ст. 245 КАС України, оскільки їх отримання є процесом отримання нових доказів у адміністративній справі після ухвалення судового рішення за результатами її розгляду.

За таких обставин, наведені докази не розглядаються судом в якості джерела інформації щодо нововиявлених обставин, оскільки юридична оцінка вказаним документам була надана при попередньому розгляді справи.

В свою чергу, суд касаційної інстанції в зазначеній вище ухвалі у цій справі повідомив, що інше значення мають обставини встановлені у постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 за умови набрання нею законної сили.

Вищий адміністративний суд України зауважив, що за умови набуття законної сили постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 встановлені у межах судового процесу обставини фіктивності підприємницької діяльності ТОВ "Центропром комплекс" нівелюють висновки про товарність господарських операцій ТОВ "Керченський стрілочний завод" з цим товариством, а отже і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Ці обставини відповідають ознакам нововиявлених обставин як істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, з огляду на те, що постанова Жовтневого районного суду м. Харкова ухвалена 14.10.2010, тобто після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на те, що в приєднаній до справи копії постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 відсутнє підтвердження набрання цим судовим рішенням законної сили; не витребували необхідну інформацію для з'ясування цієї обставини, маючи для цього відповідні повноваження та умови.

Відповідно до частини 5 статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання обов'язкових вказівок Вищого адміністративного суду України Окружним адміністративним судом АР Крим був направлений запит до Жовтневого районного суду м. Харкова з проханням надати інформацію про набрання законної сили постановою від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10 по звинуваченню ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, у відповідь на який 19.11.2013 р. до суду надійшов примірник відповідної постанови з поміткою про набрання нею законної сили 01.11.2010 р.

Матеріали справи свідчать, що фактичною підставою для донарахування ТОВ "Керченський стрілочний завод" податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2009 №0000412301/0 та №0000422301/0; від 10.04.2009 №0000412301/1 та №0000422301/1; від 23.06.2009 №0000412301/2 та №0001282301/2; від 28.08.2009 №0001282301/3 стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 19.02.2009 №374/23-1/31929136, про завищення сум валових витрат та податкового кредиту, включених до податкового обліку на підставі документів, виданих від імені ТОВ "Центропром комплекс".

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що господарські операції між ТОВ "Керченський стрілочний завод" та ТОВ "Центропром комплекс" були виконані, оцінивши при цьому документи, надані позивачем, як достовірні. При цьому в розпорядженні суду не було даних стосовно обставин, встановлених в судовому процесі у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6, які свідчать про зворотне.

Таким чином, постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10 є джерелом інформації про нововиявлені обставини, які існували на час розгляду справи та мали бути враховані судом при винесенні рішення, що переглядається.

Отже, суд погоджується з твердженням Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим про те, що обставини, встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10, відповідають ознакам нововиявлених обставин. Більш того, як вже було зазначено вище, такий висновок викладений Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.09.2013 р. у цій справі, а тому в силу ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковим для суду першої інстанції.

Проте, суд зауважує, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як власне і наявність таких обставин, не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Адміністративний суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Таким чином, викладені Вищим адміністративним судом України в ухвалі у цій справі твердження про те, що встановлені в постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10 обставини, за умови набуття нею чинності, нівелюють (тобто зводять нінащо) висновки суду про товарність операцій, викладені в постанові від 12.03.2010 р., що переглядається, слід розуміти так, що відповідні висновки, без врахування цієї постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р., є неповними та такими, що зроблені без оцінки в сукупності всіх фактичних обставин справи, а отже товарність та реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Центропром комплекс" має встановлюватися з обов'язковим врахуванням цієї постанови у кримінальній справі.

Так, відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, враховуючи, що при постановленні ухвал від 19.07.2011 р. та від 18.10.2011 р. Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим та Севастопольським апеляційним адміністративним судом не досліджувалися обставини, встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10, з огляду на їх можливий вплив на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, відповідне дослідження, з урахуванням положень ч. 1 ст. 220 КАС України, не проводилося і судом касаційної інстанції, оскільки останнім лише було зазначено про необхідність врахування судом викладених в постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. обставин, які є нововиявленими, при наданні юридичної оцінки спірним правовідносинам. При цьому, неврахування таких обставин, за твердженням Вищого адміністративного суду України, свідчить про неповноту висновків про товарність операцій позивача з контрагентом ТОВ "Центропром комплекс", позаяк «нівелює» останні.

За таких обставин, обов'язковому дослідженню підлягають обставини, встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10, з огляду на їх можливий вплив на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом при прийнятті постанови, що переглядається, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Центропром Комплекс" за період березень - жовтень 2008 року, якою встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податкові зобов'язань з податку на прибуток на суму 8.428.148,00 грн., пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 .7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 7.481.830,00 грн..

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 19.02.2009 р. складено акт №374/23-1/31929136, на підставі якого 03.03.2009 р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0000412301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14.608.758,40 грн. (в т.ч. 8.428.148,00 грн. - за основним платежем та 6.180.610,40 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), та №0000422301/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11.222.745,00 грн. (в т.ч. 7.481.830,00 грн. - за основним платежем та 3.740.915,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

У результаті адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень було прийнято нові - від 10.04.2009 р. №0000412301/1 та №0000422301/1, від 23.06.2009 р. №0000412301/2 та №0001282301/2, від 28.08.2009 р. №0001282301/3, якими визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток було залишено без змін, а податкові зобов'язання з податку на додану вартість було зменшено на 39.312,00 грн..

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення підприємством до складу валових витрат вартості товарів (продукції виробничо-технічного призначення), отриманих позивачем відповідно до умов договорів №2393 та №2398, укладених з ТОВ "Центропром Комплекс", які на думку податкового органу не були використані платником податків у власній господарській діяльності та одержання яких не було підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена чинним податковим законодавством, зважаючи на що податкова інспекція дійшла висновків щодо нікчемності зазначених угод.

З огляду на викладене, відповідачем зроблений висновок, що видані ТОВ "Центропром Комплекс" позивачу податкові накладні за поставлені товари не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для включення позивачем витрат на придбання таких послуг до складу валових, та підставою для формування складу податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При винесенні постанови, що переглядається, судом було встановлено, що виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, та висновком проведеної судово-економічної експертизи від 28.12.2009 р. №23/09. Крім того, відповідачем не наведено належних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Так, судом встановлено, що товар було передано позивачу постачальником на умовах поставки EXW та FCA (відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000). Поставка, здійснена на умовах EXW м. Керч відбулася безпосередньо на території ТОВ "Керченський стрілочний завод" шляхом зняття товару, який належав ТОВ "Лемтранс", з відповідального зберігання позивача, подальшої передачі такого товару у власність ТОВ "Центропром Комплекс", а останнім - позивачу. Відтак судом було відхилено посилання податкової інспекції, якими вказано на відсутність у позивача транспортних витрат по спірній операції як на підставу їх безтоварності. Також було визнано безпідставними і доводи контролюючого органу щодо фіктивності операцій постачання товарів на умовах FCA станція Сартана зважаючи на відсутність зазначення у залізничних накладних ТОВ "Центропром Комплекс" як вантажовідправника, оскільки відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за №644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони - вантажоодержувача, тобто відправником товару не обов'язково має бути постачальник вантажоодержувача.

Також судами трьох інстанцій при первісному розгляді справи було зазначено, що посилання податкового органу, на те, що неможливо встановити оперативними заходами місцезнаходження постачальника товарів позивачу, а також на неможливість проведення зустрічних перевірок такого постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. Будь-яких інших належних доказів податковою інспекцією надано не було, відтак відповідач дійшов хибних висновків, відносно того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента товарів на підставі отриманих від останнього податкових накладних.

Також при винесенні постанови, що переглядається, судом були спростовані посилання податкового органу на факт непідтвердження платником податків використання у власній господарській діяльності отриманих по спірним господарським операціям послуг, оскільки наведеними законодавчими приписами однією з правових підстав для включення витрат до складу валових визначено саме подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у постачальників послуг, а не безпосередньо факт їх використання.

Відносно донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено наступне.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента товарів, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника податкових накладних судом при винесенні постанови, що переглядається, було визнано правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Аналізуючи можливий вплив постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10 на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, суд зазначає наступне.

Так, згідно цієї постанови судом встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою та у співучасті з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо незаконного формування податкового кредиту по неіснуючим (безтоварним) господарсько-фінансовим операціям ТОВ "Центропром комплекс" вчинено злочин - фіктивне підприємництво. Визнаючи ОСОБА_6 винною у скоєнні злочину, суд встановив, що вона за грошову винагороду дала згоду ОСОБА_7 значитися директором ТОВ "Центропром комплекс", передавши йому печатку товариства, ключ системи "Клієн-Банк", сертифікат ключа електронного цифрового підпису для подачі податкової звітності в електронному відділі; фінансово-господарських операцій як уповноважена особа ТОВ "Центропром комплекс" не здійснювала, а тільки підписувала документи, які складались від імені цього товариства на підтвердження безтоварних господарських операцій з іншими суб`єктами господарювання.

Проте, суд звертає увагу на те, що правовідносини між ТОВ "Керченський стрілочний завод" та ТОВ "Центропром комплекс" не були предметом дослідження у кримінальній справі № 1-598/10 по звинуваченню ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Зазначені в постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. епізоди вчинення ТОВ "Центропром комплекс" фіктивних угод само по собі не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 09.10.2013 р. у справі №2а-8438/10/2070 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 34208936), від 20.03.2013 р. у справі №1570/2472/2012 (номер в ЄДРСР - 30131797), від 09.02.2012 р. у справі №2а-8021/08/0470 (номер в ЄДРСР - 21769413).

У той же час, податковою інспекцією не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків, свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності ТОВ "Центропром комплекс" та про свідому побудову Товариством фінансово-господарських правовідносин з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання.

Під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що реальність виконання господарських операцій з ТОВ "Центропром комплекс" підтверджується належними первинними, у зв'язку з чим та обставина, що первинні документи від імені контрагента оформлені за підписом особи, визнаної винною в провадженні фіктивної підприємницької діяльності, сама по собі не є доказом незаконності формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за спірними операціями.

З урахуванням цього, суд зазначає, що викладені в постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.10.2010 р. у кримінальній справі № 1-598/10 обставини фактично є нововиявленими, оскільки існували на час прийняття Окружним адміністративним судом АР Крим постанови від 12.03.2010 р. у справі №2а-10379/09/11/0170 та не були відомі жодному з учасників судового процесу, однак наявність цих обставин не впливає на юридичну оцінку спірних правовідносин, здійснену судом в постанові, що переглядається.

За таких обставин, правові підстави для задоволення заяви Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим відсутні.

У судовому засіданні 05.12.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали складений та підписаний 09.12.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 165, 252-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2010 р. у справі №2а-10379/09/11/0170 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня її отримання.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує,, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.