Постанова № 35860847, 05.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 року Справа № 910/19852/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. у справі № 910/19852/13 (суддя Турчин С.О.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія», м. Тернопіль

до Дочірнього підприємства «Продстор», м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 504,34 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. у справі № 910/19852/13 позовну заяву ТОВ «Національна торгова компанія» з доданими до неї документами, повернуто без розгляду.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована неподанням позивачем доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: п. 4) ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Непогоджуючись з ухвалою про повернення позовної заяви без розгляду, ТОВ «Національна торгова компанія» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк подання апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 63 ГПК України.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що ним долучено до позовної заяви платіжне доручення № 2515 від 08.10.2013 р. про сплату судового збору за місцем первісного подання позову (господарський суд м. Київ), що на його думку, у відповідність абзацу 2 пункту 2.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, не може бути підставою для повернення позовної заяви у зв'язку з відсутністю доказів належності сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р., відновлено строк на подачу апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2013 р. о 10:30 год.

Представник позивача (скаржник) у судове засідання не з'явився, але надав клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю забезпечення його явки. Вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечив, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами.

05.12.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позову без розгляду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з передачею матеріалів позовної заяви на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2013 р. ТОВ «Національна торгова компанія» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Продстор» про стягнення 8 826,58 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.13 р. у справі № 910/19852/13, позовні матеріали ТОВ «Національна торгова компанія», згідно ст. ст. 15, 17 ГПК України, направлено за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Повертаючи позов без розгляду на підставі п. 4) ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач при зверненні до господарського суду Дніпропетровської області додав до позову платіжне доручення № 2515 від 08.10.2013 р., яке не може бути прийняте судом у якості належного доказу сплати судового збору у зв'язку з неправильним зазначенням реквізитів на сплату судового збору.

Із законністю та обґрунтованістю вказаного висновку не можна погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Як вбачається з доданого до матеріалів позовної заяви платіжного доручення № 2515 від 08.10.2013 р., ТОВ «Національна торгова компанія» сплатило 1 720,50 грн. судового збору за місцем подання позову до господарського суду міста Києва. Зарахування вказаної суми судового збору до Державного бюджету підтверджується відповідним написом, що засвідчений підписами повноважних посадових осіб банку та печаткою відділення банку на звороті платіжного доручення.

Згідно п. 2.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», законом передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду державного бюджету України (частина перша статті 9). При цьому місце розгляду справи господарським судом визначається з огляду на вимоги статей 13 - 16, 92, 108, 11114, 114, 1221, 1227 ГПК.

Якщо судовий збір було сплачено за місцем подання позову (заяви, скарги) до господарського суду, а в подальшому матеріали справи було передано в порядку частини першої статті 17 ГПК до іншого господарського суду, то останній не вправі в зв'язку з цим повертати відповідну заяву чи скаргу з посиланням на відсутність належних доказів сплати судового збору, оскільки після порушення провадження у справі приписи статті 63 ГПК застосовуватись не можуть, а визначальним є сам факт надходження суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Аналогічна правова позиція висвітлена Вищим господарським судом в Інформаційному листі від 05.07.2012 р. N 01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позовна заява передана в порядку ст. ст. 15, 17 ГПК України за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області, останній не вправі в зв'язку з цим повертати позовну заяву на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК, оскільки визначальним є сам факт надходження суми судового збору до державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повернуто позовну заяву без розгляду без достатніх на те правових підстав, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду від 31.10.2013 р. у справі № 910/19852/13 слід скасувати з направленням матеріалів позовної заяви на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області по суті відповідно до положень ч. 7 ст. 106 ГПК України.

Згідно п. 4.8. Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

З урахуванням вищезазначеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» задовольнити, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. у справі № 910/19852/13 скасувати.

Матеріали позовної заяви № 910/19852/13 передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 10.12.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд