Рішення № 35860832, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16499/13 02.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАР"доТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ЕКСПРЕС"простягнення 197084,78 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:не з'явилися;від відповідача:не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кейсинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ЕКСПРЕС" про стягнення 197458,41 грн. заборгованості, з якої 190296,00 грн. - основний борг, 5911,75 грн. пеня та 1250,66 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 порушено провадження у справі № 910/16499/13 та призначено до розгляду на 26.09.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.09.2013 справу № 910/16499/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16499/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу № 910/16499/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16499/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кейсинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАР", задоволено заяву позивача та визначено нову ціну позову, а саме стягнення 197084,78 грн. та призначено справу до розгляду на 02.12.2013.

Представники сторін в судове засідання 02.12.2013 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином відповідно до відміток на зворотних поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кейсинг» (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ «СТАР») (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ЕКСПРЕС" (покупець) укладено договір №42, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує продукцію продавця, надалі товар, в асортименті, кількості та за цінами, які вказані у відповідних документах - накладних і рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлення покупця, яке покупець надає продавцю з точним зазначенням асортименту і кількості товару, необхідного до наступної поставки, не пізніше 10 (десяти) днів до дати відвантаження, вказаній у заявці (п. 3.1 договору).

При цьому, підтвердженням прийняття на себе продавцем обов'язків щодо поставки товару, замовлених покупцем, являється виставлення рахунку на оплату поставки, який виставляється з кількістю кожного найменування товару, заявленого покупцем, при наявності на складі продавця в момент прийняття заявки чи очікуваного надходження до дати поставки ( п. 3.2 договору).

За змістом п. п. 4.1-4.2 договору в рахунку, виставленому продавцем, вказується ціна в гривнях, яка фіксується в накладних і рахунках-фактурах на кожну поставку окремо і включає в себе вартість товару з ПДВ.

В свою чергу, покупець здійснює 100-відсоткову оплату кожної партії товару з відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту відвантаження товару на складі продавця (п. 5.1 договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 29 квітня 2011 року. Продовження даного договору здійснюється в наступному порядку: якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення поточного календарного року жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжити договір, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Під час розгляду справи сторони не надали доказів звернення будь-якої із сторін з заявою про припинення дії договору, а отже він є діючим на даний час.

До того ж, сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу узгоджений товар на загальну суму 190296,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств, а саме: №370 від 23.04.2013 на суму 135240,00 грн. та №703 від 05.08.2013 на суму 55056,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірним договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату отриманого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 24,00 грн., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 190272,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а за умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 5.1 договору сторони визначили порядок оплати продукції та встановили, що 100-відсоткова оплата кожної партії товару здійснюється з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту відвантаження товару на складі продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 190272,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

П. 7.4 договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем умов оплати, згідно п. 5.1 даного договору, продавець при подачі позовної заяви нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.4 договору позивачем нараховано за кожною видатковою накладною окремо (з урахуванням часткової сплати) та заявлено до стягнення пеню в сумі 5625,68 грн., яка згідно розрахунку позивача нарахована за період з 08.05.2013 по 21.08.2013.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1187,10 грн. за період з 08.05.2013 по 21.08.2013.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору на відповідача.

При цьому, відповідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи зменшив свої позовні вимоги до 197084,78 грн., то судовий збір в сумі 1727,97 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки при поданні позовної заяви, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5669,67 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН ЕКСПРЕС» (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 112, кв. 25; ідентифікаційний код 37033073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАР" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 24, кв. 21; ідентифікаційний код 35196835) 190272 (сто дев'яносто тисяч двісті сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 5625 (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 68 коп. - пені, 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. 10 коп. - 3% річних та 3941 (три тисячі дев'ятсот сорок одну) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ "СТАР" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 24, кв. 21; ідентифікаційний код 35196835) з Державного бюджету України 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 97 коп. судового збору, перерахованого платіжними дорученнями №140 від 04.11.2013 та №465 від 23.08.2013, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2013.

Суддя Т.В. Васильченко