Постанова № 35860564, 06.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7707/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Галушка Б.С.;

представника позивача - Подорожнього А.С. (за довіреністю від 01.10.2013 року);

представника відповідача - Єлістратова К.Ю. (за довіреністю від 21.08.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріводторг» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0000502200 та №0000512200, та скасування податкової вимоги від 22.07.2013 року №122-22, -

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0000502200 та №0000512200, та скасування податкової вимоги від 22.07.2013 року №122-22.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 10 червня 2013 року по 14 червня 2013 року співробітник Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області провів невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріводторг» з питань дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних імпортних операцій по Контракту №PRTORG-1 від 18.05.2012 року та дотримання законодавчо встановлених термінів надання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за IV квартал 2012 року за період з 28.11.2012 року по 16.05.2013 року.

За результатами цієї перевірки 21.06.2013 року відповідач склав акт № 501/22/37984098, яким встановлені порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилося в порушенні терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 170 днів на суму 8593 євро, та п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 «Про застосування Порядку подання фінансової звітності».

На підставі цього акту відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 09.07.2013 року № 0000502200, яким позивачеві нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 45401,84 грн., та податкове повідомлення - рішення від 09.07.2013 року № 0000512200, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170 грн.

22.07.2013 року, у зв'язку з не сплатою податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0000502200 та №0000512200, відповідачем складена податкова вимога від 22.07.2013 року №122-22 про сплату позивачем податкового боргу.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями та податковою вимогою відповідача та вважає їх незаконними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-6).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.34-39).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований Комінтернівською районною державної адміністрацією Одеської області 30.12.2011 року та з 27.01.2012 року перебуває на обліку в ДПІ як платник податків за номером 2350 (а.с.24-25, 28).

В період з 10 червня 2013 року по 14 червня 2013 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних імпортних операцій по Контракту №PRTORG-1 від 18.05.2012 року та дотримання законодавчо встановлених термінів надання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами за IV квартал 2012 року за період з 28.11.2012 року по 16.05.2013 року.

За результатами цієї перевірки 21.06.2013 року відповідач склав акт № 501/22/37984098, яким встановлені порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилося в порушенні терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 170 днів на суму 8593 євро, та п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 «Про застосування Порядку подання фінансової звітності», що виразилося в не поданні декларації податковому органу та територіальному управлінню Національного банку України в установлені терміни (а.с.7-12).

На підставі акту перевірки від 21.06.2013 року № 501/22/37984098 відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 09.07.2013 року:

- № 0000502200, яким позивачеві нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 45401,84 грн.,

- № 0000512200, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170 грн. (а.с.14).

22.07.2013 року, у зв'язку з не сплатою позивачем суми за податковими повідомленнями - рішеннями від 09.07.2013 року №0000502200 та №0000512200, відповідачем складена податкова вимога від 22.07.2013 року №122-22 про сплату позивачем податкового боргу (а.с.15).

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність рішень та вимоги відповідача суд прийшов висновку, що спірне рішення від 09.07.2013 року №0000502200 яким позивачеві нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 45401,84 грн., було прийнято відповідачем не обґрунтовано та не на підставі Конституції та законів України, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про скасування цього рішення підлягають задоволенню, у зв'язку з чим і вимога від 22.07.2013 року №122-22 підлягає частковому скасуванню на суму в розмірі 45401,84 грн.

Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, позивач 18.05.2012 року уклав з Фірмою «VT Veres Kft», Угорщина, контракт №PRTORG-1 від 18.05.2012 року на поставку кінцевого вимикача в комплекті з двома мікровимикачами DPDT тип DZ-10GW22-1D6 (IP67, EExdIICT6)-14 шт. (країна походженя Італія, завод виробник BIFFI). Ціна товару встановлена в євро (а.с.18-20).

В п.4 контракту №PRTORG-1 від 18.05.2012 року зазначено, що платіж здійснюється банківським переказом на умові 60% передплати (8 593,20 ЄВРО) протягом 10 банківських днів після підписання договору (а.с.18).

31.05.2012 року позивач здійснив оплату по контракту №PRTORG-1 від 18.05.2012 року в розмірі 8 593,20 євро на рахунок Фірми «VT Veres Kft» через АТ «Сбербанк Росії» (а.с.44).

11.12.2012 року на адресу відповідача надійшла інформація від ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» про встановлення порушення термінів ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товару (а.с.43).

Згідно з ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В судовому засіданні на пропозицію суду, представником позивача не було надано висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, щодо відстрочення поставки.

Відповідно до ст.4 цього Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Разом з цим, статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» встановлено для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми власності, а також для представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності єдині строки подання квартальної фінансової звітності, а саме не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річної - не пізніше 9 лютого наступного за звітним роком.

На питання суду, представник позивача підтвердив той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріводторг» дійсно не подавало відповідної декларації податковому органу та територіальному управлінню Національного банку України в установлені строки.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що рішення відповідача від 09.07.2013 року №0000502200, яким позивачеві нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 45401,84 грн. за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 170 днів на суму 8593,20 євро, відповідачем прийнято з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК України, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим, вимоги позивача в цій частині обґрунтовані на законі та підлягають задоволенню.

Разом з цим, задовольняючи вимоги позивача в частині скасування рішення відповідача від 09.07.2013 року №0000502200, яким позивачеві нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 45401,84 грн., суд вважає необхідним частково скасувати вимогу відповідача від 22.07.2013 року №122-22 в частині сплати позивачем суми в розмірі 45401,84 грн.

В іншій частині вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки в судовому засіданні ці вимоги не знайшли свого підтвердження і в ході розгляду справи позивачем не було надано заслуговуючих на увагу доказів обґрунтованості цих вимог.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів в ході розгляду справи позивачем надано не було.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до ч.3 статті 94 КАС України: «Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено».

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000502200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Пріводторг» нарахована сума грошового зобов'язання в розмірі 45401 (сорок п'ять тисяч чотириста один),84 грн.

3. Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 22.07.2013 року №122-22 в частині суми в розмірі 45401 (сорок п'ять тисяч чотириста один),84 грн.

4. В іншій частині вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь суму сплаченого судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять),06 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 06 грудня 2013 року.

Суддя: О.Я. Бойко