Постанова № 35860517, 06.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7349/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Васіної А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Ізотерм-Еліт" до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000352270 від 21.10.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000352270 від 21.10.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000352270 від 21.10.2013 року є неправомірним, оскільки відносини ПП «Ізотерм-Еліт» з ПП «Алмаст Сервіс Профі» та з ТОВ «Перша міська будівельна компанія» підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому позивачем у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вказаних контрагентів. Також позивач зазначає, що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції саме на підставі Податкового кодексу України, оскільки господарські операції між ПП «Ізотерм-Еліт» та ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» мали місце в жовтні 2010 року, а Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000352270 від 21.10.2013 року Державна податкова інспекція в Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області діяла у межах повноважень, на підставі вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 23.09.2013 року по 27.09.2013 року посадовими особами ДПІ в Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Ізотерм-Еліт», код ЄДРПОУ 36849181, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Алмаст Сервіс Профі», код ЄДРПОУ 34307512, та ТОВ «Перша міська будівельна компанія», код ЄДРПОУ 36553936, їх реальності та повноти відображення в обліку в жовтні 2010 року, за результатами якої зроблено висновок про порушення ПП «Ізотерм-Еліт» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в жовтні 2010 року на 21 667 грн., про що складено акт № 1952/22-7/36849181 від 04.10.2013 року (а.с. 22-34).

Приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» подано заперечення № 3 від 09.10.2013 року на акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 1952/22-7/36849181 від 04.10.2013 року, за результатом розгляду яких, ДПІ в Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області переглянуло висновки, викладені в акті перевірки, та змінило їх на наступні: «Даною перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), згідно якого: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу», в наслідок чого завищено задекларовані суб'єктом господарювання показники у рядку 17 Податкових Декларацій з ПДВ на загальну суму 21667 грн., у т.ч: за жовтень 2010 року - 21667 грн., в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21667 грн., у т.ч. в розрізі податкових періодів: - жовтень 2010 року - 21667 грн., на «Даною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), згідно якого: «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)», в наслідок чого завищено ПП «ІЗОТЕРМ-ЕЛІТ» у жовтні 2010 року неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі - 21667 грн., чим занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 21667 грн., у т.ч. в розрізі податкових періодів: жовтень 2010 - 21667 грн.; та п. 4 акту «Висновки» перевіркою встановлено порушення ПП «ІЗОТЕРМ-ЕЛІТ»: п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21667 грн., в т.ч. по періодах: - жовтень 2010 року - 21667 грн.: на п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого у жовтні 2010 року неправомірно включено до складу податкового кредит) суму ПДВ у загальному розмірі 21667 грн., чим занижено сплату податку на додану вартість, в т.ч. в розрізі податкових періодів: жовтень 2010 року - 21667 грн. (висновок № 61/15-53-22-7 від 16.10.2013 року) (а.с. 160-168).

На підставі акту перевірки № 1952/22-7/36849181 від 04.10.2013 року та висновку про розгляд заперечень № 61/15-53-22-7 від 16.10.2013 року ДПІ в Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за порушення ПП «Ізотерм-Еліт» вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 21 667, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5 416, 75 грн. (а.с. 21).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що безпідставними є посилання позивача в обґрунтування неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на те, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі Податкового кодексу України, так як станом на жовтень 2010 року Податковий кодекс України не набрав законної сили, оскільки, як встановлено судом, за результатами розгляду заперечень ПП «Ізотерм-Еліт» на акт перевірки, ДПІ в Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області висновком № 61/15-53-22-7 від 16.10.2013 року змінено висновки акту перевірки № 1952/22-7/36849181 від 04.10.2013 року, та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з порушенням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним станом на жовтень 2010 року, а не Податкового кодексу України.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування до 01.01.2011 року регулювалось Законом України «Про податок на додану вартість», а після 01.01.2011 року вказані відносини врегульовані Податковим кодексом України.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулюється порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування.

Відповідно до п. 7.1., п. п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п. п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в акті перевірки та встановлено в судовому засіданні приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року включено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 21 667, 00 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Алмаст Сервіс Профі», код ЄДРПОУ 34307512, та ТОВ «Перша міська будівельна компанія», код ЄДРПОУ 36553936, в жовтні 2010 року.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2010 року приватним підприємством «Алмаст Сервіс Профі» (Постачальник) з приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» (Покупець) укладено договір поставки № б/н від 22.10.2010 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в даному договорі. Загальна вартість, кількість та номенклатура продукції згідно накладної.

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 договору поставки № б/н від 22.10.2010 року якість продукції повинна підтверджуватись сертифікатом якості виробника або технічним паспортом, який направляється Покупцю разом з продукцією.

Згідно до п. 3.1. розділу 3 договору поставки № б/н від 22.10.2010 року Продукція поставляється в строк та на умовах зазначених в специфікації у відповідності до правил «Інкотермс» в редакції 2000 року (а.с. 44-45).

На підтвердження отримання в жовтні 2010 року приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» від приватного підприємства «Алмаст Сервіс Профі» продукції за договором поставки № б/н від 22.10.2010 року позивачем надано до суду накладну від 02 листопада 2010 року, видану на замовлення: рахунок № 21-10-210/1 від 21 жовтня 2010 року, платіжне доручення № 221 від 27 жовтня 2010 року, не завірене належним чином установою банку, податкову накладну № 1010274 від 27 жовтня 2010 року, складену згідно рахунку № 21-10-210/1 від 21 жовтня 2010 року, накладну від 27 жовтня 2010 року, видану на замовлення: рахунок № 21-10-210/1 від 21 жовтня 2010 року, рахунок № 21-10-210/1 від 21 жовтня 2010 року, в якому не зазначено посаду, а також прізвище, ім'я та по батькові особи, яка його підписала, та виписку з банківського рахунку ПП «Ізотерм-Еліт» на підтвердження оплати на рахунок ПП «Алмаст Сервіс Профі» вартості отриманої продукції в сумі 60 000 грн. (а.с. 13-14, 16, 37-43, 152).

Як вбачається з наданих позивачем документів, податкову накладну № 1010274 від 27 жовтня 2010 року приватним підприємством «Алмаст Сервіс Профі» складено на підставі рахунку № 21-10-210/1 від 21 жовтня 2010 року, виписаному раніше, ніж між приватним підприємством «Алмаст Сервіс Профі» та приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» укладено договір поставки № б/н від 22.10.2010 року.

Крім цього, згідно до наданих документів, в жовтні 2010 року ПП «Алмаст Сервіс Профі» продукцію відвантажено приватному підприємству «Ізотерм-Еліт» лише за накладною від 27 жовтня 2010 року на суму 20862, 35 грн., з яких ПДВ становить 3 477, 06 грн., а продукцію на суму 39 137, 65 грн., з яких ПДВ становить 6 522, 94 грн., відвантажено вже за накладною від 02 листопада 2010 року, тобто в листопаді 2010 року.

Таким чином, приватним підприємством «Алмаст Сервіс Профі» податкову накладну № 1010274 від 27 жовтня 2010 року на суму 60 000 грн., з яких ПДВ складає 10 000 грн., виписано до того, як позивачем було отримано продукцію.

Позивачем не надано до суду сертифікатів якості або технічних паспортів, які підтверджують якість продукції, та специфікацій, наявність яких передбачена договором поставки № б/н від 22.10.2010 року, а також доказів того, ким саме від ПП «Ізотерм-Еліт» було отримано вказану продукцію.

Також судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Перша міська будівельна компанія» (Постачальник) з приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» (Покупець) договір поставки № 28/10 від 28 жовтня 2010 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в даному договорі. Загальна вартість, кількість та номенклатура продукції згідно накладної.

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 договору поставки № 28/10 від 28 жовтня 2010 року якість продукції повинна підтверджуватись сертифікатом якості виробника або технічним паспортом, який направляється Покупцю разом з продукцією.

Згідно до п. 3.1. розділу 3 договору поставки № 28/10 від 28 жовтня 2010 року Продукція поставляється в строк та на умовах зазначених в специфікації у відповідності до правил «Інкотермс» в редакції 2000 року (а.с. 35-36).

На підтвердження отримання в жовтні 2010 року приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» від товариства з обмеженою відповідальністю «Перша міська будівельна компанія» продукції за договором поставки № 28/10 від 28 жовтня 2010 року позивачем надано до суду податкову накладну № 1012918 від 29 жовтня 2010 року, видану згідно рахунку № 21-10-2010 від 21.10.2010 року, на суму 70 000 грн., в тому числі ПДВ - 11 666, 67 грн.; платіжне доручення № 229 від 29.10.2010 року, не посвідчене установою банку, рахунок № 21-10-2010 від 21.10.2010 року, в якому не зазначено посаду, а також прізвище, ім'я та по батькові особи, яка його підписала, та виписку з банківського рахунку ПП «Ізотерм-Еліт» на підтвердження оплати на рахунок ТОВ «Перша міська будівельна компанія» вартості отриманої продукції в сумі 70 000 грн. (а.с. 11-12, 17, 18-19, 153).

Як вбачається з наданих позивачем документів, податкову накладну № 1012918 від 29 жовтня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Перша міська будівельна компанія» складено на підставі рахунку № 21-10-2010 від 21.10.2010 року, виписаному раніше, ніж між товариством з обмеженою відповідальністю «Перша міська будівельна компанія» та приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» укладено договір поставки № 28/10 від 28 жовтня 2010 року.

Позивачем не надано до суду сертифікатів якості або технічних паспортів, які підтверджують якість продукції, та специфікацій, наявність яких передбачена договором поставки № 28/10 від 28 жовтня 2010 року, а також доказів того, ким саме від ПП «Ізотерм-Еліт» було отримано вказану продукцію.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що надані приватним підприємством «Ізотерм-Еліт» бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, оскільки в них відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операцій, а також взагалі встановити факт поставки контрагентами ПП «Ізотерм-Еліт» на адресу позивача продукції згідно укладених в жовтні 2010 року договорів поставки, а тому суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на наявність у ПП «Ізотерм-Еліт» всіх необхідних належним чином складених бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія».

Крім цього, відповідно до п.п. 11.1., 11.5 - 11.7 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 20 лютого 1998 року (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно до ст. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, суд вважає, що використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим, а відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортної накладної має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт поставки на адресу ПП «Ізотерм-Еліт» продукції за договорами поставки № б/н від 22.10.2010 року та № 28/10 від 28.10.2010 року, а тому суд вважає, що позивачем не доведено реальність виконання сторонами договорів поставки.

Також, суд не приймає до уваги довідку, надану директором ПП «Ізотерм-Еліт» (без номеру та дати), в якій зазначено, що придбаний товар у ТОВ «Перша міська будівельна компанія» та ПП «Алмаст Сервіс Профі» був доставлений на склад, який ПП «Ізотерм-Еліт» орендувало у ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, згідно договору № 47 від 16 грудня 2009 року, оскільки в жодному первинному бухгалтерському документі, які надані позивачем на підтвердження реальності господарських відносин в жовтні 2010 року з ТОВ «Перша міська будівельна компанія» та ПП «Алмаст Сервіс Профі», відсутні дані щодо того, за якою саме адресою поставлялась продукція. Крім того, позивачем не надано до суду документів на підтвердження того, що такий товар відвантажувався на склад, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та ким саме приймався на вказаний склад (а.с. 73, 74-76).

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Частиною 1 ст. 10 вищенаведеного Закону передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

У зв'язку з вищевикладеним, суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність первинної документації, якими були оформлені вищенаведені безтоварні господарські операції, так як вони (бухгалтерська та фінансова документація) не підтверджені інвентаризаціями відповідно до вищенаведених вимог закону, тобто достовірно не доводять факту реальних змін майнового стану позивача або його контрагентів у зв'язку зі здійсненням вищенаведеної операції.

Окрім того, ч. 2 ст. 10 того ж Закону передбачено, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Абзацом «г» п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за N 202/412 передбачено, що проведення інвентаризації є обов'язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів).

Таким чином, доказом товарності вищенаведеної господарської операції позивача може бути лише інвентаризація на день встановлення таких фактів (під час перевірки).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не має таких належних та допустимих доказів товарності своїх операцій з ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія».

Отже, господарські операції ПП «Ізотерм-Еліт» з ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» не були проведені з метою досягнення економічної мети, а спрямовані на мінімізацію податкових зобов'язань та штучне формування податкового кредиту.

Крім цього, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо подальшої реалізації придбаної у ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» продукції контрагентам ТОВ «Веста-Строй», ТОВ «Елекуст», у зв'язку з тим, що з наданих документів немає можливості встановити ідентичність продукції придбаної у ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» продукції реалізованої іншим суб'єктам підприємницької діяльності (а.с. 59-72).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Ізотерм-Еліт» законних підстав включати до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ПП «Алмаст Сервіс Профі» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія», а тому відповідачем правомірно встановлено порушення ПП «Ізотерм-Еліт» вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Крім цього, суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0000352270 від 21.10.2013 року, що відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства України застосовано до ПП «Ізотерм-Еліт» штрафні (фінансові) санкції без урахування вимог п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно до п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідачем встановлено порушення ПП «Ізотерм-Еліт» податкового законодавства за період жовтень 2010 року, тобто до 01 січня 2011 року, перевірку здійснено в період з 23.09.2013 року по 27.09.2013 року, та податкове повідомлення-рішення № 0000352270 від 21.10.2013 року прийнято 21.10.2013 року, суд вважає, що відповідачем у відповідності до вимог закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції саме на підставі Податкового кодексу України, оскільки саме Податковий кодекс України був чинний на день прийняття спірного рішення щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги вимоги податкового законодавства України, чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000352270 від 21.10.2013 року є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ПП «Ізотерм-Еліт» є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Ізотерм-Еліт" до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000352270 від 21.10.2013 року, в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 06 грудня 2013 року.

Суддя /підпис/ О.А. Левчук