Ухвала суду № 35860229, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/800/35191/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Грибанова Ю.П.,

від відповідача та третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2012,

ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012,

додаткову ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

у справі № 2а/1270/4343/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганський завод гірничого машинобудування"

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.05.2012 №00002722300 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 706173,00 грн. та №00002822300 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 637811,00 грн.

Додатковою ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» судові витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 44220,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 задоволено заяву Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Встановлено порядок виконання судового рішення у справі № 2а/1270/4343/2012 про стягнення судових витрат на проведення судово-економічної експертизи у сумі 44220,00 грн. з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; скасувати додаткову ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, залишивши сплату судових витрат за позивачем.

Крім того, відповідачем-1 було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

У запереченнях на касаційні скарги позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скарги залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Агенство-Сервіс», ТОВ ЛБФ «Укрпромгруп», ТОВ «Діомат ЛТД», ТОВ «Агромаш», складено акт №178/2300/05400879 від 25.04.2012, в якому зафіксовано порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України: занижено податок на прибуток на загальну суму 706172,00 грн.;

2) п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України: занижено податок на додану вартість на загальну суму 597947,00 грн.

На підставі акта перевірки від 25.04.2012, відповідачем-1 були прийняті 14.05.2012 податкові повідомлення-рішення:

- № 00002722300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 706173,00 грн., в тому числі основний платіж - 706172,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.;

- № 00002822300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 637811 грн., в тому числі основний платіж - 597947,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39864,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були укладені господарські договори:

- № 4-141С від 12.10.2010 про поставку ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на адресу позивача металопродукції;

- № 1-13С від 19.01.2011 про надання ДП Луганська автоколона № 2 ВАТ «Агробуд» транспортних послуг позивачу з перевезення придбаної у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» продукції;

- № 2008-92С від 20.08.2009 з додатковою угодою № 1 від 03.01.2011 про поставку ТОВ «Агромаш» на адресу позивача продукції - пружини;

- № 120803 від 12.08.2011 про надання ТОВ «ЛБФ Укрпромгруп» позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожними листами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт з перевезення вантажів, талонами замовника, приймальними актами, картками складського обліку матеріалів, оборотно-сальдовими відомостями по товарним рахункам, витягами з головної книги за 2011 рік, сертифікатами та паспортами якості продукції, журналом реєстрації довіреностей за 2011 рік, документами щодо оприбуткування й використання придбаної металопродукції, журналами-ордерами та відомостями по рахункам журналів-ордерів, лімітно-заборними картками, відомостями реалізації продукції за 2011 рік, специфікаціями, накладними на відвантаження готової продукції.

За результатами дослідження судовим експертом первинних документів позивача, документально підтверджено придбання, оприбуткування та використання у господарській діяльності металопродукції, придбаної у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період січень-вересень 2011 року на загальну суму 2887735,97 грн., та придбаних у ТОВ «Агромаш» пружин на суму 97413,55 грн. протягом січня - грудня 2011 року.

Також, документально підтверджено отримання та оплату транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, наданих ТОВ «Укрпромгруп» у серпні 2011 року на суму з ПДВ 5500,00 грн.

Згідно з висновком судового експерта, висновки ДПІ про порушення позивачем вимог законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту з 01.01.2011 по 31.12.2011 не підтверджені дослідженими первинними документами бухгалтерського, податкового обліку та звітності позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з вказаними контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів; фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012.

Щодо оскаржуваних податковим органом додаткової ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, колегією суддів слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка бере участь у справі прийняти додаткову ухвалу, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 97 КАС України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Судовим експертом, з огляду на призначення судової економічної експертизи за ініціативою позивача, було виставлено останньому рахунок № 124/25 від 04.09.2012 на суму попередньої оплати вартості експертизи 63000,00 грн. (з розрахунку 105 грн. х 600 експертогодин), який сплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1766 від 06.09.2012.

Однак, враховуючи п. 1 наказу Міністерства юстиції України № 172/5 від 30.01.2012 «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році», відповідно до якого для науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 році для експертиз особливої складності у сумі 73,70 грн., та виходячи з витрачених експертогодин, судом апеляційної інстанції було правомірно відшкодовано позивачу витрати на проведення судової економічної експертизи в розмірі 44220,00 грн. (73,70 грн. х 600 експертогодин).

Також, враховуючи, що Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області не має можливості виконати виконавчий лист ані шляхом безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету, оскільки кошти не надходили до Державного бюджету, ані шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника, оскільки боржник у виконавчому листі не визначений, судом апеляційної інстанції, відповідно до статті 263 КАС України, за заявою Управління правомірно встановлено порядок виконання судового рішення у справі № 2а/1270/4343/2012 про стягнення судових витрат на проведення судово-економічної експертизи у сумі 44220,00 грн. з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.

Доводи, наведені скаржником в касаційних скаргах викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 55, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області.

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.2012, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, додаткову ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль